Справа №442/7854/25
Провадження №2-а/442/92/2025
30 жовтня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Нагірної О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу № 442/7854/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що 05.10.2025 року він дізнався, що щодо нього відкрито виконавче провадження у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районні Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження йому стало відомо, що підставою відкриття виконавчого провадження №79229924 від 01.10.2025р. є постанова №2150 від 13.12.2024р. винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210і КУпАП стосовно нього.
Зазначає, що зупинивши його посеред вулиці представники ІНФОРМАЦІЯ_2 в примусовому порядку доставили його у ІНФОРМАЦІЯ_2 квапливо дали йому щось на підпис. Він спершу не зрозумів, який документ він підписав. Тільки згодом, отримавши від відділення виконавчої служби копію постанови зрозумів, що цей документ, що він тоді підписав - це постанова №2150. У ІНФОРМАЦІЯ_3 цього ж дня, а саме 13.12.2024р. медичною комісією був визнаний придатний до військової служби та 16.12.2024р. призваний у Збройні Сили України. 27 травня 2025 року був визнаний непридатним до військової служби та знятий з військового обліку. 19.07.2025 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 . Щодо вказаного в оскаржуваній постанові про те, що він був оповіщений ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином про виклик зазначає, що він в жодному разі не ухилявся від військового обліку та служби, але посадові особи відповідача зобов'язані були у визначений законом спосіб повідомляти про виклик (жодних повісток із вимогою прийти в будь-який територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не отримував, не отримував жодного й іншого поштового відправлення від Відповідача). За вказаним зареєстрованим місцем проживання він знаходився постійно без відлучань та регулярно перевіряв поштову скриньку на наявність поштової кореспонденції. Таким чином про існування згаданої повістки йому не було відомо взагалі.
Вважає постанову №2150 від 13.12.2024 р. незаконною та постановлену з порушенням вимог процесуального законодавства та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 16.10.2025 у справі відкрито провадження, визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 30.10.2025.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи визначені законодавцем строки розгляду даної категорії справ, а також беручи до уваги те, що відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву, суд вирішив провести розгляд справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
13.12.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено Протокол про адміністративне правопорушення та винесено Постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 13.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинене порушення ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що « ОСОБА_1 являючись військовозобов'язаним, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, а не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 о «14:00» год. 25.11.2024р. по повістці №1121243, надісланій йому засобами поштового зв'язку у відповідності до пунктів 34 та 41 Порядку ( номер поштового відправлення 0610205828721).
Зазначений громадянин також не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений пунктом 24 Порядку, який передбачає обов'язок з'явитися не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Зважаючи на вказані обставини та той факт, що в Україні діє особливий період, вбачаю в діях вищевказаного громадянина склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП і його вина у вчиненні даного правопорушення доводиться повісткою, рекомендованим поштовим відправленням №0610205828721 з довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання.»
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Суд зазначає, що з тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що перед її винесенням було складено протокол про адміністративне правопорушення, як того вимагає стаття 254 КУпАП.
Натомість у постанові, що оскаржується, відсутні будь-які відомості про складання протоколу, його номер, дату, підпис уповноваженої особи чи самого правопорушника.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
13.12.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано військовий квиток серія НОМЕР_1 .
Із змісту позову вбачається, що 13.12.2024, зупинивши його посеред вулиці представники РТЦК та СП в примусовому порядку, доставили його у ІНФОРМАЦІЯ_2 квапливо дали йому щось на підпис. Він спершу не зрозумів, який документ він підписав. Тільки згодом, отримавши від відділення виконавчої служби копію постанови зрозумів, що цей документ, що він тоді підписав - це постанова №2150. У ІНФОРМАЦІЯ_3 цього ж дня, а саме 13.12.2024р. медичною комісією був визнаний придатний до військової служби та 16.12.2024р. призваний у Збройні Сили України. 27 травня 2025 року був визнаний непридатним до військової служби та знятий з військового обліку. 19.07.2025 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також позивач стверджує, що він в жодному разі не ухилявся від військового обліку та служби, але посадові особи відповідача зобов'язані були у визначений законом спосіб повідомляти про виклик (жодних повісток із вимогою прийти в будь-який територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не отримував, не отримував жодного й іншого поштового відправлення від Відповідача). За вказаним зареєстрованим місцем проживання він знаходився постійно без відлучань та регулярно перевіряв поштову скриньку на наявність поштової кореспонденції. Таким чином про існування згаданої повістки йому не було відомо взагалі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд по справі № 511/483/25 від 13 травня 2025 року застосував аналогію закону та дійшов висновку, що ст. 277-2 КУпАП повинна застосовуватись й у разі розгляду справи ТЦК: “враховуючи те, що норми КУпАП не містять положень про повідомлення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності про розгляд справи уповноваженим органом державної влади, а також мінімального строку на підготовку особи до розгляду справи та реалізації права на захист, колегія суддів вважає за можливе застосувати норму статті 277-2 КУпАП за аналогією закону до спірних правовідносин щодо строків повідомлення про розгляд справи районним ТЦК.»
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від ЗО вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 березня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від ЗО січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної Істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Суд зазначає, що в тексті оскаржуваної постанови відсутні відомості щодо мети виклику військовозобов'язаної особи до територіального центру комплектування, хоча п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (на яку сам же посилається ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в оскаржуваній постанові) надає вичерпний перелік причин виклику особи до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Таким чином з тексту оскаржуваної постанови стає не зрозумілим причина виклику особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП (зокрема, без урахування положень примітки до ст. 210 КУпАП), необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тому позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи із системного аналізу норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення ВСУ у справі №490/843/15-а, адміністративне провадження №К/9901/45370/18 дійшов висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був відповідачем уданій справі, на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн., які підтверджуються квитанцією про сплату судового збору.
Щодо іншої частини судового збору в розмірі 605,60 грн. суд роз'яснює, що позивач вправі звернутися до суду із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 139, ч.4 ст.229, ст.ст.241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
ухвалив :
позов задоволити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Нагірна О.Б.