Справа № 461/5111/25
Провадження № 1-кп/461/522/25
29.10.2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (ВКЗ)
при розгляді у судовому засіданні у кримінальному провадженні № 461/5111/25 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
23.06.2025 р. в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшло кримінальне провадження № 461/5111/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
29.10.2025 р. в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_4 . У клопотанні прокурор зазначив про наявність підстав для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Також зазначив, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України, та неможливість запобіганням їх шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Тому прокурор просить задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора. Зазначили, що ризики недоведені та необгрунтовані. Просили обрати домашній арешт.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 перевірена під час досудового розслідування. У судовому засіданні суд не має процесуальної можливості і повноважень перевірити ці докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні.
Прокурором доведено, що обвинувачений може переховуватися від суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та є тяжким злочином. Таким чином, обвинувачений, усвідомлюючи, що йому загрожує реальна міра покарання, може переховуватися від суду. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду. Крім цього, в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки. Останній не має постійного джерела доходу, так як не працює.
Ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих злочинів, що підтверджується, зокрема, характером i способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому.
Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику незаконно впливати на свідків у данному кримінальному провадженні, та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
Вищевказані ризики є вагоми та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а саме переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 27.12.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1