"29" жовтня 2025 р. Справа № 596/1199/25
Провадження № 2/596/564/2025 Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Митражик Е.М.,
за участю секретаря судового засідання Кузик М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей та просить розірвати шлюб, який зареєстрований 15 серпня 2013 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1326. Посилається на те, що під час спільного проживання у них народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2024 року сторони припинили спільне проживання, спільне господарство не ведуть, спілкування не підтримують. Подружні відносини між сторонами припинилися більше двох років. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам, тому вважає за необхідне розірвати шлюб між сторонами. Позивач заперечує проти збереження шлюбу та вважає, що примирення між ними неможливе, у зв'язку з чим строк для примирення просить не надавати. Також просить стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 2500 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття. Зазначає про те, що тягар утримання спільних з відповідачем дітей лежить на позивачці. Крім того, вважає, що сума в розмірі 2500 грн. 00 коп. на місяць на кожну дитину станом на 2025 рік, буде достатньою для забезпечення належного рівня життя їх спільних з відповідачем двох дітей, в тому числі для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву про слухання справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, позов просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про слухання справи в його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, на розірвання шлюбу згідний, миритись не бажає та не заперечує щодо задоволення позову.
Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази, суд встановив обставини та визначив відповідно до них наступні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , 15 серпня 2013 року зареєстрували шлюб в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1326. Дружині після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 15 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції.
Сторони являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 (а.с.12, 13).
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26 листопада 2018 року в справі № 761/33261/16-ц.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
При таких обставинах справи суд вважає, що підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 180, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись в суд з позовною заявою про стягнення аліментів, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, оскільки діти перебувають на її повному утриманні.
В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
При визначенні розміру аліментів суд враховує встановлені судом обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, письмову заяву відповідача про визнання позовних вимог, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500, 00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, задоволивши позовні вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12-13, 76-78, 80, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 56, 110, 112, 75, 84, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовільнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15 серпня 2013 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1326 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 15 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції).
Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Дане рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 (один) місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Елла МИТРАЖИК