Справа № 595/1364/25
Провадження № 2-о/595/119/2025
30.10.2025 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.
за участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.
представника заявника, адвоката Войнарського А.Й.
представника заінтересованої особи Тіщенка А.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Бучач цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Войнарський А.Й., звернулася в суд із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , виконуючи обов'язки із захисту Батьківщини по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами Мирне та ОСОБА_3 в період з 17 год. по 18 год. загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок збройної агресії з боку ворожої сторони РФ. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 її чоловіка ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду майстра відділення розбирально-складальних робіт і поточних агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільного ремонтно-відновлювального батальйону. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2023 № 25 її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , водія відділення управління взводу управління протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону управління військової частини НОМЕР_2 призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2023 її чоловіка, ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 . Відтак, виконуючи свої службові обов'язки військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 02 січня 2024 року ОСОБА_2 виконував завдання по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 17 год. по 18 год., не справився із керуванням, з'їхав на узбіччя внаслідок чого автомобіль перекинувся. Дані обставини були встановлені в службовому розслідуванні за фактом смерті військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_2 від 04.04.2024 № 1307. 03.01.2024 сповіщенням про смерть (загибель) від 03.01.2024 7/9, матеріалами службового розслідування від 04.04.2024 та витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3995 від 30.12.2024 було встановлено, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 був нещасний випадок, а не загибель пов'язана із захистом Батьківщини та пов'язана з проходженням військової служби, що унеможливлює отримати відповідні державні виплати рідним військовослужбовця ОСОБА_2 . Вважають, що таке твердження є незаконним, оскільки солдат ОСОБА_5 виконував бойове завдання, а саме доставляв матеріально-технічні засоби до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 17 год. по 18 год., що є зоною бойових дій, а отже він виконував здійснення заходів пов'язаних з національною безпекою і обороною Батьківщини, її територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил РФ на території Донецької області, оскільки підвіз матеріально-технічних засобів є частиною виконання бойового завдання (логістика) та прямо включені в забезпечення заходів з оборони держави відповідно до Закону України «Про оборону України». Зважаючи на викладене, просить заявлені вимоги задовольнити.
11 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.
19 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, ОСОБА_6 , на адресу суду надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він просить закрити провадження у справі № 595/1364/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Заяву мотивує тим, що заява ОСОБА_1 подана з порушенням правил предметної підсудності, оскільки з такої вбачається, що заявник не погоджується з висновком акту службового розслідування, на основі якого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 » від 04.04.2024 № 130. Зауважує, що представник заявника посилається на ст.317 ЦПК України, однак вважає таке недоречним, так як факт смерті не оскаржується. Відтак, спори щодо оскарження особами наказів командирів військових частин слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
22 вересня 2025 року від представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , на адресу суду через систему «Електронний суд», надійшла заява про залишення заяви без розгляду, в якій він просить заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду. Заяву мотивує тим, що заявниця ОСОБА_1 не погоджується із висновками службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , висновками, зазначеними у лікарському свідоцтві про смерть № 09 від 04.01.2024 Слов'янського відділення Донецького обласного бюро СМЕ, із висновком Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 3995 від 30 грудня 2024 року. Так, відповідно до акту службового розслідування та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.04.2024 № 1307 «Про результати службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 » смерть солдата ОСОБА_8 наступила від травматичного шоку, двобічного перелому ребер, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди через порушення ним правил дорожнього руху, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та матеріалами службового розслідування, яка на підставі ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати такою, що настала під час виконання службових обов'язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов'язана із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області. У лікарському свідоцтві про смерть № 09 від 04.01.2024 Слов'янського відділення Донецького обласного бюро СМЕ зазначається, що смерть настала внаслідок нещасного випадку у зв'язку з виробництвом. Причина смерті встановлена судово-медичним експертом. Хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті: травматичний шок, двобічні переломи ребер, водій вантажного автомобіля потерпілий внаслідок перевертання. Місце й обставини, при яких відбулася травма (отруєння): загинув внаслідок ДТП біля с. Михайлівка. У Витязі з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 3995 від 30 грудня 2024 року зазначено, що травма (02.01.2024) солдата ОСОБА_2 одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода), яка привела до смерті та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби. Отже, наявними в судовій справі документами підтверджується, що смерть солдата ОСОБА_2 настала під час виконання службових обов'язків за мобілізацією в Збройних Силах України та не пов'язана із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації. З причиною смерті солдата ОСОБА_2 , зазначеною в офіційних службових документах, не погоджується заявниця ОСОБА_1 про що свідчить зміст поданої до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Таким чином, в даній справі існує спір про право, і на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України, ч. 4 ст. 315 ЦПК України заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Войнарський А.Й., в судовому засіданні заяву підтримав та просив таку задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенко А.В., будучи присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, просив закрити провадження у справі № 595/1364/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення з підстав, викладених у заяві про закриття провадження у справі.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , в судове засідання не прибув, згідно поданої заяви, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 18.10.2025, просив розглядати справу без участі представника Військової частини НОМЕР_1 , клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.09.2025 підтримав та росив таке задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Суд, дослідивши заяви представників заінтересованих осіб, вислухавши думки учасників справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду, у своїх висновках, викладених у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, висловилася, що «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначених у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку їх встановлення можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Заявниця ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , виконуючи обов'язки із захисту Батьківщини по підвозу матеріально-технічних засобів до підрозділу стрілецької роти на відрізку шляху між населеними пунктами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 17 год. по 18 год. загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок збройної агресії з боку ворожої сторони РФ.
Суд звертає увагу, що заявниця посилається на те, що встановлення юридичного факту обумовлено необхідністю визначення статусу її чоловіка ОСОБА_2 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного гуманітарного права та отримання заявницею допомоги від гуманітарних організацій.
Відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявниці.
Отже, фактичною підставою звернення до суду ОСОБА_1 стала необхідність встановлення причинно-наслідкового зв'язку між смертю її чоловіка та збройною агресією російської федерації проти України з метою подальшого отримання допомоги від гуманітарних організацій.
Ураховуючи викладене, встановлення вказаного вище юридичного факту можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.
Саме до таких висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19.
Щодо клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення заяви без розгляду, то слід зазначити таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі №686/11198/22 (провадження №61-11564св23) зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав (постанова Верховного Суду в справі №638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження №61-18132св19).
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.
Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов'язки».
У даній справі заінтересованими особи є Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 .
Заявниця у справі не оскаржує будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, а звернулася до суду цивільної юрисдикції, щоб встановити факт, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, оскільки в інший спосіб такі обставини встановити неможливо.
З пункту 106 викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 вбачається, що "між ОСОБА_9 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги".
Ураховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що Військова частина НОМЕР_1 , як і Міністерство оборони Українине є суб'єктом отримання соціальної допомоги, а відтак у них не може бути спору із заявницею про право на отримання такої допомоги.
За наведених обставин заява представника Міністерства оборони України про закриття провадження у справі та заява представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення заяви без розгляду задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 83, 223, 260-261, 293, 294, 315, 316, 353 ЦПК України, суд,-
У заяві представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про закриття провадження у справі та заяві представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 про залишення заяви без розгляду - відмовити.
Розгляд справи відкласти до 11 год. 00 хв. 06 листопада 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: І. І. Тхорик