нп 2/490/2967/2025 Справа № 489/3525/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Південна ліфтова компанія" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення коштів,
В травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Південна ліфтова компанія" про визнання трудових відносин припиненими.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 07 червня 2020 року його прийнято на посаду водія в ТОВ "Південна ліфтова компанія". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Південна ліфтова компанія» є: м. Миколаїв, вул. ПОТЬОМКІНСЬКА, будинок 153 квартира 51; директором та одним із засновників (учасників) вказаного підприємства є ОСОБА_2 , громадянство: Україна, Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
25 лютого 2022 року , у зв'язку зі вторгненням РФ на територію України та початком 24 лютого 2022 року бойових дій і оголошенням воєнного стану, фірма спочатку припинила свою роботу, але через короткий проміжок часу після початку бойових дій, компанія відновила свою роботу і працює до сьогоднішнього дня. В стані припинення не перебуває. Але розраховуватися з позивачем за виконану роботу відмволяється.
Просив визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «Південна ліфтова компанія» у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади водія з 25 лютого 2022 року на підставі ч.1ст.38 КЗпП України. Стягнути з ТОВ «Південна ліфтова компанія», компенсацію з заробітної плати та відпустки на користь ОСОБА_1 в загальному розмірі 33780 ,80 грн. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн . Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.05.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки, а також оголошенням на сайті суду. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність не надходило.
Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було видано посвідчення водія ТОВ «Південна Ліфтова Компанія» №023 від 09 червня 2020 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Південна ліфтова компанія» є: м. Миколаїв, вул. ПОТЬОМКІНСЬКА, будинок 153 квартира 51; директором та одним із засновників (учасників) вказаного підприємства є ОСОБА_2 , громадянство: Україна, Місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Код ЄДРПОУ 41599108 .
До матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_1 №1706. від 17 червня 2021 року, в якій він зазначає, що у зв'язку із заборгованістю із заробітної плати за квітень-травень 2021 року він відмовляється виходити на робоче місце та виконувати свої трудові обов'язки, за винятком випадків усунення аварійних ситуацій, до моменту повного розрахунку з ним. Також у заяві зазначено, що у разі невиплати заробітної плати він буде змушений звільнитися за власним бажанням.
Відповідь за результатами розгляду звернення було направлено Управлінню Держпраці у Миколаївській області 26 вересня 2022 року за № МК/2/374/3В-22 поштовим відправленням.
З відповіді Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївського районного управління поліції, відділення поліції №2 від 19 вересня 2022 року вбачається, що під час проведення перевірки встановлено: правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Південна ліфтова компанія», мають характер цивільно-правових та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
До матеріалів справи долучено повідомлення Єдиного обліку №19204 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію стосовно ОСОБА_1 . Із змісту зазначеного повідомлення вбачається, що 04 вересня 2025 року о 17:12 до служби “102» надійшло повідомлення про те, що за адресою ТОВ «Південна ліфтова компанія», де працював заявник, йому не виплачено заробітну плату в сумі 34 000 грн.
До матеріалів справи долучено відповідь Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївського районного управління поліції, відділення поліції №2, з якої повідомляється, що зазначене питання належить до сфери трудових правовідносин та не входить до компетенції органів Національної поліції України.
Як вбачається з відомостей Пенсійного фонду України, страхувальник з кодом ЄДРПОУ 41599108 ТОВ "ПЛК"- сплачував страхові платежі за працівника ОСОБА_1 за 2020 рік - середня заробітна плата 5150 грн, за 2021 роік з розрахунку 6000 грн щомісячної заробітної плати, в грудні 2021 року - 6500 грн.
Відповідно п.4 ч.1 до ст. 36 КЗпП Україниоднією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ст. 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 22 КЗпП Українивизначено, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Відповідно до ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Так, в своїх заявах до поліції позивач зазначав про невиплату йому заробітної плати з грудня 2021 року.
За такого, ТОВ «Південна ліфтова компанія» має компенсувати ОСОБА_1 за невиплачену заробітну плату за три місяці у розмірі 19 500 грн ( 6500 грн останні нарахування згідно відомостей страхувальника) та компенсацію за невикористану відпустку( оскільки у суду відсутні жодні відомості про тривалість невикористаної відпустки - суд виходить з її загальної тривалості згідно зазначених позивачем відомостей - оскільки відповідач жодних спростувань суду не надав ) у розмірі 7 890 грн 40 коп. ( з розрахунку середньомісячної заробітної плати 6 000 грняк-то зазначенов відомостях ПФУ) , що в загальному розмірі становить 27 390 грн 40 коп.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів або альтернативних розрахунків розміру належних позивачу виплат.
Отже, беручи до уваги наведені обставини та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню , а саме стягнення заборгованості у розмірі 27 390 грн 40 коп. .
Предметом спору в даному спорі є також відшкодування моральної шкоди, в частині стягнення якої суд зазначає таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Також, у пункті 5 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та 81 ЦПК України.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19.
Як вбачається з матеріалів справи, невиплата ТОВ «Південна ліфтова компанія» належної заробітної плати призвела до того, що ОСОБА_1 був вимушений припинити трудові відносини з відповідачем у зв'язку з наявною заборгованістю та неможливістю подальшого виконання трудових обов'язків.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Однак, суд зазначає, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним та належним чином не обґрунтований доказами, які б підтверджували наявність істотних моральних страждань або тривалих негативних наслідків для позивача.
Таким чином, обґрунтованого розрахунку для визначення розміру моральної шкоди позивач не надав
З урахуванням установлених обставин справи суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні ознаки порушення трудових прав позивача, виражені у невиплаті заробітної плати, що спричинило моральні страждання останньому. У зв'язку з цим суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача обов'язку зі сплати моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України"Просудовий збір" звільнений від сплати судового збору, щодо стягнення заробітної плати.
У справі заявлено три вимоги: про припинення трудових відносин, про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку та про стягнення моральної шкоди, тому при поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір кожну вимогу по 1211,20 грн, що становить загальному розмірі 3 633,60 грн, а відтак, враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Південна ліфтова компанія" про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити частково.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ "Південна ліфтова компанія" (ЄДРПОУ 41599108, 54003, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 153, кв.51) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади водія підприємства з 25 лютого 2022 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з ТОВ "Південна ліфтова компанія" (ЄДРПОУ 41599108, 54003, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 153, кв.51) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з невиплаченої заробітної плати та компенсацію невикористаної відпустки в загальному розмірі 27 390 грн 40 коп. тавідшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Стягнути з ТОВ "Південна ліфтова компанія" (ЄДРПОУ 41599108, 54003, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 153, кв.51) на користь держави судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (дві тисячі чотириста сорок чотири гривні п'ятдесят шість копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко