Справа № 487/8550/24
Провадження № 1-кп/487/388/25
29 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024152030000835 від 17.05.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, за реєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , до затримання орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Встановив:
Заводським районним судом м. Миколаєва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 152 КК України.
21.10.2025 до суду надійшло клопотання заступника Керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 та відсутність підстав, передбачених кримінально-процесуальним кодексом для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, просила продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на необґрунтованість вказаних прокурором ризиків, оскільки не надано доказів їх існування. Зазначив, що обвинувачений або його родичі не намагались та не здійснювали тиск на потерпілу та свідків, що було підтверджено допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Захисник, посилаючись на те, що обвинувачений має постійне проживання та близьких родичів (мати та бабуся), які зможуть його утримувати, та на можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого шляхом покладення на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав доводи захисника.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходить з наступного.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2024 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.07.2024 без визначення розміру застави. В ході досудового розслідування строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжувався.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.09.2025 строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до 02.11.2025.
Згідно ст. 184 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень статті 199 КПК України, яка визначає порядок продовження строку тримання під вартою, суд, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в ході судового розгляду, крім обставин зазначених у ст. 194 КПК України, повинен встановити: чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; - чи наявні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
В судовому засіданні встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, перевірялась під час вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що: - заявлені при обранні запобіжного заходу ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких віднесено до категорії особливо тяжких (ч.3 ст. 152 КК України) за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, що в сукупності доводить наявність обставин які свідчать про існування ризику переховування від суду. Крім того, обізнаність обвинуваченого про місце проживання потерпілої та свідків свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оскільки ОСОБА_3 не має законного джерела доходів та зважаючи на обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає обґрунтованим наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо відсутності доказів, які б підтверджували існування ризиків, оскільки поняття ризику є імовірністю настання небажаної події, а обставини, які свідчать про існування вказаних ризиків, прокурором доведено в судовому засіданні та наведені вище.
Посилання захисника на покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо відсутності тиску з боку обвинуваченого, як на доказ відсутності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає безпідставними, оскільки вказані особи не були безпосередніми свідками кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , а інші свідки сторони обвинувачення та потерпіла судом ще не допитані.
Також, не заслуговують на увагу посилання захисника на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків, як на підставу для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки ці обставини не є достатнім стримуючим фактором та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З урахуванням того, що до завершення строку дії попередньої ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судовий розгляд не може бути завершений, а також те, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, суд вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не можливе, та вважає обґрунтованим і виправданим подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 199, 369-372, 392, 395 КПК України, суд
Ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 діб - до 27.12.2025 включно, з утриманням в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор".
Копію ухвали направити до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя : ОСОБА_1