Справа № 442/3946/25
Провадження №3/442/2215/2025
Іменем України
27 жовтня 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Медведик Л.О., за участю:
секретаря Далявської Л.І.
потерпілих: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3
адвоката потерпілих Бродської К.О.
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4
його адвоката Шемеляк Г.Т.
розглянувши в порядку відеоконференції матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу серії ВАД №481244 від 20.10.2025 року, ОСОБА_4 28.04.2025 року о 19:30 год у АДРЕСА_1 вчинив відносно дружини ОСОБА_1 повторно протягом року психологічне домашнє насильство, а саме ображав нецензурними словами та погрожував, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу серії ВАД №481243 від 20.10.2025 року, ОСОБА_4 28.04.2025 року близько 19:30 год у АДРЕСА_1 повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю дітей, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що не вчиняв жодне домашнє насильство. З дружиною є конфлікт і вона маніпулює дітьми. 28 квітня не було ніякого конфлікту, а відбулася просто «доросла розмова». Власне свою агресію він вилив на стіни - це вони постраждали. Дружина вдарила його декілька разів по обличчю, а він натомість по стіні і пішов з дому. Діти: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 цього не кажуть, бо мама має на них вплив.
Адвокат ОСОБА_4 - Шемеляк Г.Т. заперечила повністю вину свого довірителя. Вказала, що жодного насильства він не вчиняв. 28 квітня клієнт повернувся додому. В цей час тривав процес із розірвання його шлюбу та поділу майна. Крім того, ситуація була спровокована необхідністю нових доказів для розгляду справи в апеляційному суді. В цей в ОСОБА_4 також були проблеми на роботі бо ДБР вилучало документи і комп'ютери. Дружина його провокувала, а відтак він міг допуститись якогось образливого слова. Вдарила його по обличчі, а після того він ударив по стіні. Ця схема вироблена дружиною уже в попередній справі. А діти йдуть за нею як за матір'ю. Поліція була викликана не одразу; ОСОБА_6 спокійно покаталася на самокаті, а заява потерпілої на ім'я ОСОБА_7 не зареєстрована. Немає жодних доказів, що потерпілі постраждали. Відтак, протокол не є належним і допустимим доказом по справі.
Потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що того дня 28.04.2025 року вона приїхала додому. Сказала, що йде працювати на клумбу, а чоловік почав кричати і ображати її. Жодних передумов для цього конфлікту не було. До цього 3 місяці не спілкувалися, бо діяв обмежувальний припис. Раніше звертались обоє до психіатра і різних спеціалістів, щоб зберегти сім'ю від його неконтрольованих станів. Зупинити в той день його не могла,бо він не реагує. Про якусь перевірку ДБР в той день взагалі не знала, але теж у ній була звинувачена.
Бувало, що лив на неї холодну воду, душив і не давав спати. Знущання продовжувалися 9 місяців. Все прощали. Його зупиняли в стані наркотичного та алкогольного сп'яніння. Чоловік на очах у дітей прикладав собі ніж до зап'ястя, відрізав собі палець безіменний на лівій руці. До ліків психіатра добавляв спиртне і йому ставало іще гірше. Переживає страх і хвилювання, що таке буде продовжуватися. Хоча, виявляє і багато хороших сторін, добре розвинутий і тому вона прожила із ним стільки.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила усе що розповіла її мати. Вона в той день сказала що іде на клумбу, а потім будемо йти їсти. І тут батько одразу розпочав кричати і звинувачувати маму. Ще й плюнув в її сторону і тричі замахнувся. А потів ударив кулаком стіну над її головою.
Як поскандалив в її кімнаті на 2-му поверсі, то вийшов і в коридорі побив стіни біля кімнати Софії. Зійшов вниз. Але, тут знов почав підніматися із лопаткою для взуття. Ми закричали від переляку і зачинилися в своїй кімнатах. Потім він пішов з дому.В такому стані вона вийшла на вулицю і проїхалась на самокаті щоб провітритись.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що в той день перебувала на кухні, коли прийшов тато. Він пішов наверх і розпочав сварку в кімнаті сестри. Потім на коридорі вдарив по стіні. В нього щось на роботі сталось, але ми до цього не причетні. Тоді це було не правильно зі сторони батька. Мама і сестра важко перенесли цю сварку - плакали.
Адвокат потерпілих ОСОБА_8 заперечила пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його адвоката. Вказала, що протоколи поліцейськими складалися не в той самий день, бо не могли його відшукати, він уникав викликів.
До цього разу десь тричі подібне розглядалося в суді, однак суд не вбачав в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення. Її клієнтка залишалася в заручниках. Потім його визнали винним за домашнє насильство. Далі був обмежувальний припис. Але згідно позиції ЄСПЛ потерпіла не може залежати від правильності складання поліцейськими протоколу чи правильності проведення інших формальних процедур.
Крім цього, ОСОБА_4 додано як доказ флеш носій, при перегляді файлів якого встановлено що після інциденту вдома, одна з його доньок каталася на самокаті. Цим доказом адвокат вказувала на нормальний стан доньки після сварки.
Стороною потерпілих було подано оптичний диск із відеозаписом сварки на якому відображено істеричний плач доньок під час сварки та сліди вм'ятин н стінах залишених після сварки ОСОБА_4 . Адвокатом Шемеляк Г.Т. було висловлено заперечення з приводу долучення цього відеодоказу до матеріалів справи, позаяк КУпАП не наділяє потерпілу сторону правом подавати докази. Однак судом дане заперечення було відхилено з огляду на приписи ст.24 Конституції України, за якими громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та інші загальноправові положення про рівність прав сторін перед судом.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих та їх адвокатів, суд зважає на таке.
Згідно статті 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди. Дане правопорушення було вчинене в присутності неповнолітніх осіб, що доводиться їхніми показами, показами ОСОБА_1 та відеозаписом з диску. Тому процесуальний статус доньок ОСОБА_4 в цьому провадженні не може піддаватись сумніву.
Пояснення їх обох, та їх матері в судовому засіданні є обґрунтованими, послідовними і такими що об'єктивно точно відобразили суть правопорушення; підтверджені іншими доказами по справі. В тому числі й показами самого ОСОБА_4 про сварку, як дорослу розмову; стверджування ним тих же обставин, тільки в значно безневинній інтерпретації.
Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи, а саме протоколами про адміністративне правопорушення, рапортами, заявами та поясненнями, долученими до них; формою оцінки ризиків домашнього насильства. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 05.03.2025 року стверджується факт повторності правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_4 вбачаю склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
З врахуванням особи правопорушника, характеру та обставин вчиненого правопорушення, вважаю за необхідне накласти на нього стягнення, передбачене санкцією ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Згідно ч.6 ст.283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Суд вважає, що необхідності в цьому немає з огляду на самокритичне ставлення ОСОБА_4 до вчинюваних ним дій, хоча і дещо специфічне в своєму вираженні. Дітей він любить і не дозволяє собі щодо них різких випадів. До дружини теж виявляє повагу хоча й співмірну із своїм процесуальним становищем у суді. Зрештою, маючи на меті уникнути конфліктів у майбутньому, - перебрався жити до іншої оселі.
У відповідності до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати в дохід держави, що становить на час розгляду справи 605,60 грн., який сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.36, ч.3 ст.173-2, ст. 283, 284 КУпАП,-
Об'єднати в одне провадження справу №442/3946/25, провадження 3/442/2215/2025 та справу №442/3946/25, провадження 3/442/2216/2025 відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, присвоївши єдиний номер справи № 442/3946/25, провадження 3/442/2215/2025.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч.3 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок без направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Медведик Л.О.