ЄУН: 336/9957/25
Провадження №: 2/336/4784/2025
Ухвала
іменем України
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали справи № 336/9957/25 (номер провадження 2/336/4784/25) за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі, -
встановив:
13 жовтня 2025 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 ,з позовною заявою до Фермерського господарства «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі, в якій просить сплатити йому орендну плату за оренду землі за 2024 рік згідно з договором оренди землі від 13 березня 2024 року з пенею 0,01 % не сплаченої суми за кожний день прострочення до того дня, коли орендар повиправляв в Державної податкової службі свої звіти, що він сплатив позивачу і грошову позику і орендну плату. Ця сума і заявлена, як ціна позову за 273 дня - 96750,00 грн. Це також матеріальне та моральне відшкодування. Розірвати договір оренди землі від 13 березня 2024 року. Сплатити всі судові витрати.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі залишено без руху та надано п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
27 жовтня 2025 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху не усунені.
Згідно з відміткою на поштовому повідомленні, яке повернулось на адресу суду, позивач ОСОБА_1 (з вітміткою дружина ОСОБА_2 ) отримав надіслану копію ухвали від 20 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху - 24 жовтня 2025 року. Станом на 29 жовтня 2025 року позивач не усунув вказані судом недоліки, не зважаючи на наявність достатнього часу після отримання її копії.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язанні виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В ухвалі від 20 жовтня 2025 року було зокрема вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, відповідно до позовної заяви та додатків, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Кривохатько В.В.» укладений договір оренди землі від 13.03.2024 року щодо користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1077 га кадастровий №2323987900:02:001:0116, яка розташована на території Щасливої сільської ради, Запорізького району Запорізької області.
Однак, доказів щодо належного власника спірної земельної ділянки (правовстановлюючого документу) на час звернення з позовом до суду, позивачем не надано.
Крім того, позивачу необхідно було конкретизувати позовні вимоги та вказати спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, тобто позивачу необхідно було зазначити чіткі вимоги до відповідача, що на виконання ухвали суду від 20 жовтня 2025 року позивачем не виконано.
Також, позивачу було роз'яснено, що ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року 3028,00 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить не менше 1211,20 грн. та не більше 15140,00 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 1211,20 грн.
Крім того, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.
Відповідно п. 12 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового або немайнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 176 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
В даному випадку позивачем заявлено вимогу майнового та немайнового характеру.
В пункті 26 постанови Пленуму ВССУ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зі змінами, внесеним постановою Пленуму №10 від 25.09.2015 року, суди повинні перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, використовуючи способи, передбачені ЦПК України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування такого фонду.
Крім того, згідно з п. 26 вказаної постанови суди повинні перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, використовуючи способи, передбачені ЦПК України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування такого фонду.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №826/2429/18, від 20.02.2019 року у справі №823/1940/18, від 04.11.2020 року у справі №609/538/19, від 27.01.2021 року у справі 754/6573/13.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до АСДС, при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичній картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Позивачем до позовної заяви додано дві квитанції № 1.330280731.1 від 29.09.2025 про сплату судового збору за позовом ОСОБА_1 на суму 1211,20 грн. та квитанція №2.309427051.1 від 15.09.2025 про сплату судового збору за позовом ОСОБА_2 , яка не є позивачем по справі та не може бути платником судового збору саме по цій справі.
В результаті перевірки інформації щодо зарахування судового збору через АСДС підтвердження щодо зарахування судового збору за квитанцією №2.309427051.1 від 15.09.2025 судом не отримано.
В результаті перевірки інформації щодо зарахування судового збору через АСДС підтвердження щодо зарахування судового збору за квитанцією № 1.330280731.1 від 29.09.2025 судом встановлено, що судовий збір перебуває у статусі «враховано раніше» по цивільній справі № № 336/9008/25 пр. 2/336/4384/2025.
Позивачем до уточненої позовної заяви від 27.10.2025 додано квитанцію від 25.10.2025 про сплату судового збору за позовом ОСОБА_1 на суму 1211,20 грн., тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру, а тому вимоги ухвали суду від 20 жовтня 2025 року щодо сплати судового збору за кожну окрему вимогу, позивачем не виконано.
Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов'язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.
Суд вбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Так саме на сторін покладено обов'язок цікавитись та слідкувати станом розгляду справи, а також дотримуватись процесуальних строків здійснення тих, чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заяви до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов'язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.
В установлений строк позивачем зазначені в ухвалі недоліки не усунені, а тому позовна заява слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 185, 258-261, 272, 353, 354, 355 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: