ЄУН: 336/4974/24
Провадження №: 2/336/1012/2025
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Савеленко О.А. за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повернення майна, що отримано безпідставно,-, -
28.08.2024 у провадження судді Савеленко О.А. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повернення майна, що отримано безпідставно
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2024 року. після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
30.10.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадженні і призначення справи до розгляду по суті.
Справа неодноразово була призначена до розгляду, однак судові засідання не відбувались через неявку сторін по справі.
Так, 14.08.2025 та 29.10.2025 року у судове засідання сторони не з'явились. Від представника позивача, адвоката Войтовича Є.М. надішли заяви про відкладення розгляду справи. У своїх заявах представник позивача посилається на неможливість прибути у судове засідання у зв'язку з занятістю, однак доказів на підтвердження цих обставин не надає. Заяви про відкладення судових засідань подавались і раніше представником позивача, зокрема щодо засідань, які були призначені на 19.03.2025 та 14.05.2025 року (а.с. 140,142), без долучення доказів на підтвердження поважності причин неможливості прибуття у судові засідання.
Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.97,126,132,139), жодного разу до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залишити вищевказану заяву без розгляду у зв'язку із такими обставинами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
При цьому, суд зазначає, що «завчасно» означає необхідність повідомити у такі строки, щоб у суду була інформація про це не пізніше початку судового засідання. Спосіб повідомлення може бути різним (закон їх не обмежує) - телефоном, поштою, тощо.
Остаточно поважність причин неприбуття оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає з'явитися до суду, відрядження тощо.
Неповідомлення про причини неприбуття за правовими наслідками прирівняне до неприбуття в судове засідання без поважних причин.
Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу.
До поважних причин можуть бути віднесені такі обставини, дії, явища, які не залежать від волі особи, відносно якої вони виникли. Внаслідок таких обставин, особа не має змоги належним чином виконувати покладені на неї обов'язки.
Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли позивач вдруге не прибув на розгляд справи і в суду є достовірні (докази) про те, що обидва рази його було належним чином повідомлено.
Згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов'язки.
Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. В цілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.
З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що позивачем по справі допущені неодноразові зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам цивільного судочинства України, а отже, повинно бути припинено законодавчо встановленими інструментами.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, слід враховувати, що засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.
Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та його представника належним чином про дату час і місце проведення судових засідань за їх участю для реалізації ними права судового захисту.
При цьому, враховуючи предмет розгляду справи та характер доказів у справі, суд вважає неможливим здійснювати розгляд даної справи за відсутності позивача та його представника, що є перешкодою для розгляду справи в цілому.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення цивільного позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки має місце неявка позивача у судові засідання без поважних причин, без повідомлення ним про причини неприбуття та без наявності заяв про розгляд справи за його відсутності.
Додатково необхідно роз'яснити позивачу у відповідності до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі викладеного, керуючись ст. 257, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повернення майна, що отримано безпідставно - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Надіслати копію ухвали сторонам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвалу складено та підписано 29.10.2025.
Суддя О.А. Савеленко