Справа № 336/6047/25
Пр. 1-кп/336/1325/2025
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференцзв'язку матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080100002790 від 28.03.2024, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, неодруженого, адреса за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , адреса за місцем реєстрації (зі слів): АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на утриманні малолітніх та інших осіб не має, інвалідності не має, раніше не судимого,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого адвокатки ОСОБА_5 , -
05.02.2025 керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Ухвалою суду від 09.07.2025 призначено судовий розгляд кримінального провадження, постановлено справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
29.10.2025 під час судового засідання прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, датоване 28.10.2025, вручене стороні захисту перед початком судового засіданн адміністрацією установи виконання покарань. Захистом не заявлено про необхідність надання додаткового часу для підготовки до його розгляду.
За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Враховуючи наведене, а також положення ч.7 ст.176 КПК України (обмеження щодо застосування запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою із врахуванням кваліфікації правопорушення), абз.8 ч.4 ст.183 КПК України (право суду не визначати розмір застави в даному випадку), прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечень не висловив, аналогічну позицію висловила захисниця.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, у спосіб продовження строку дії запобіжного заходу, який вже застосований до ОСОБА_3 , із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у зв'язку із таким.
Згідно з приписами ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя у справі №331/2138/25, пр.1-кс/331/720/2025 від 05.06.2025, яка набрала законної сили 11.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128031838), клопотання слідчого задоволено. Застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 липня 2025 року включно в межах строку досудового розслідування. Строк тримання під вартою підозрюваного, рахувати з 04.06.2025 з 12 години 30 хвилин, із часу фактичного затримання. Встановлено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 214 720,00 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) грн., яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа. Роз'яснено, що після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме: -повідомити письмово слідчого, прокурора та суд протягом доби після звільнення про засоби зв'язку (номер телефону) та адресу місця проживання; -повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, зміну засобів зв'язку протягом 24 год.; -прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; -не відлучатися з меж міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; -утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Також роз'яснено, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Встановлено строк дії даної ухвали до 12 липня 2025 року включно.
Востаннє строк дії ухвали продовжений під час судового провадження до 02.11.2025.
Клопотань про скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.
При розгляді клопотання, суд враховує, що ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно зі ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тому суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти дійсно обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Слід наголосити, що за приписами ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).
Згідно з положеннями ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
За результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України.
Так, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Під час розгляду клопотання суд враховує наявність постійного місця проживання обвинуваченого, що знаходиться поза межами м.Запоріжжя. Відповідно до наявних відомостей обвинувачений одружений, інвалідності не має, на утриманні малолітніх та інших осіб не має. Зазначені відомості сторонами не спростовані та приймаються судом.
Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), на переконання суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, що є особливо тяжким.
Тому, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.
Як вже встановлено раніше, ОСОБА_3 оголошувався у розшук.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 для розгляду клопотання в судовому засіданні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до протоколу затримання особи, яка розшукувалась за підозрою у вчиненні злочину від 04.06.2025, ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62024080100002790 від 28.03.2024, затриманий старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 04.06.2025 о 12 годині 30 хвилин».
Як наслідок, наявні достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, дійсно обґрунтовується тим, що на даний час, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності, обвинувачений об'єктивно може здійснювати тиск на них, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини) та перешкоджатиме здійсненню розгляду.
Суд може обґрунтувати свої висновки, за загальним правилом, на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення, а також впливу на свідків.
Судом встановлено, що за станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
На даний час прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується особі та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження, який до військової служби постійно мешкав на території іншої області.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть, цілодобового, не забезпечить, на переконання суду, належної процесуальної поведінки обвинуваченого та нормативно не передбачено (ч.8 ст.176 КПК України).
Крім того, на переконання суду, застосування цілодобового домашнього арешту, як і інших, більш м'яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нормативних підстав для його зменшення судом не встановлено.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.178,182 КПК України та приходить до висновку, що розмір застави, визначений відповідно до ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя у справі №331/2138/25, пр.1-кс/331/720/2025 від 05.06.2025, порядок її внесення, перелік обов'язків в разі її внесення та строк їх дії необхідно залишити без змін. Вказаний розмір є мінімально допустимим.
За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз'яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Відповідно до ст.205, ч.5 ст.331 КПК України ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 115, 176-178, 182-183, 193, 194, 196-197, 201, 205-206, 219, 309, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання сторони обвинувачення задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Запорізький слідчий ізолятор" з 30 жовтня 2025 року по 28 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 28 грудня 2025 року включно.
Розмір застави, визначений відповідно до ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя у справі №331/2138/25, пр.1-кс/331/720/2025 від 05.06.2025, порядок її внесення, перелік обов'язків в разі її внесення та строк їх дії залишити без змін.
Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», вручити обвинуваченому, захисниці обвинуваченого та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали суду складений та оголошений 31.10.2025 о 08-10 годині.
Суддя ОСОБА_1