Справа № 336/10407/25
Пр. 1-кп/336/1603/2025
28 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя, в порядку спрощеного провадження, кримінальне провадження, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного 24.10.2025 щодо вчинення кримінального правопорушення (проступку), в порядку, передбаченому п.3 ч.2 ст.301 КПК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025087080000233 від 07 вересня 2025 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, який отримав середню освіту, офіційно не працевлаштований, адреса реєстрації та місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
за відсутності учасників судового провадження, -
05 вересня 2025 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись біля магазину «Грядка» по вул.Магістральна №43 у м.Запоріжжі, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс останньому по тулубу та рукам три удари шкіряним ременем з власних шортів, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 згідно з даними висновку експерта №1814п від 08.09.2025 та №1986/к від 02.10.2025, рани на тильній поверхні лівої та правої кисті біля основи І пальців, синець на передній поверхні грудної клітки ліворуч, на задній поверхні грудної клітки праворуч, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (згідно п.2.3.2 б/ «Правило судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не застосовується.
Відповідно до ч.1,2 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч.2,3 ст.373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків відповідно до ч.2 ст.381 КПК України має певні особливості, зокрема, передбачає розгляд обвинувального акта в даному випадку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Допит обвинуваченого за нормою ч.4 ст.349 КПК України за таких умов не здійснюється.
Так, судом встановлено, що до обвинувального акта додано заяву ОСОБА_3 від 24.10.2025 щодо визнання своєї винуватості, із згодою з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодою на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Вказана заява, зокрема, добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, та надання ним згоди із вказаних вище питань засвідчена підписом захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 .
При цьому, за змістом цієї заяви підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, та згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності; підтверджує, що йому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також положення ч.2 ст.302 КПК України, зокрема, те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, потерпілим ОСОБА_4 відповідно до його заяви від 24.10.2025, також доданої до обвинувального акта, повідомлено про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, його ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду та без участі всіх учасників кримінального провадження).
Вказані обставини стали підставою для надіслання прокурором обвинувального акта до суду відповідно до ч.1 ст.302 КПК України з клопотанням про його розгляд за відсутності учасників судового провадження у спрощеному порядку без проведення судового засідання.
На підставі наведеного судом встановлено, що відповідно до ч.2ст.302КПК України підозрюваному та потерпілому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказіву судовомузасіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. При цьому, у суду відсутні сумніви у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у вказаному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонам кримінального провадження створено необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а порядок надіслання обвинувального акту в межах строків досудового розслідування щодо вчинення кримінального проступку дотриманий та відповідає загальним засадам кримінального судочинства.
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За встановленого беззаперечного визнання вини особою, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена й кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.
За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, діяння, передбачене ч.1 ст.125 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено за тяжкістю до кримінальних проступків.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, за змістом ст.67 КК України судом не встановлено.
Також, суд враховує вік й відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, має зареєстроване постійне місце проживання, під наглядом лікарів нарколога та психіатра за станом здоров'я не перебуває, офіційно не працевлаштований. Наявність та розмір щомісячного доходу не знайшли свого підтвердження за результатами дослідження наявних письмових доказів.
Відповідно до санкції ч.1 ст.125 КК України вчинення кримінального проступку із вказаною кваліфікацією має наслідком притягнення до відповідальності у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
За приписами ч.2 ст.53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
За змістом ст.56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. За визначенням, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання саме у виді громадських робіт на строк 60 годин Підстав для призначення іншого виду покарання з урахуванням тяжкості вчиненого проступка, даних про його особу не встановлено.
З урахуванням загальних засад призначення покарань, на переконання суду визначені вид й розмір покарання будуть необхідними й достатніми для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Достатніх підстав для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України судом не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальна шкода не завдана. Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства, що слід роз'яснити потерпілій стосовно можливого відшкодування моральної шкоди.
Заходи забезпечення кримінального провадження, які потребують вирішення на стадії ухвалення вироку, зокрема, запобіжні заходи, під час досудового розслідування застосовані не були.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 128, 302, 369-371, 373-374, 376, 381, 382, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
Вирок, який ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 цього Кодексу, може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.381,382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1