243/9546/24
2/243/189/2025
27 жовтня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Холостової Т.О.,
представника третьої особи Гирич К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про стягнення невиплаченої заробітної плати, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач працює заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення у комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області. 12 грудня 2018 року він звернувся до Слов'янського відділу поліції ГУНП Донецької області із заявою про вчинення головним лікарем КНП «ЦПМСД» ОСОБА_3 можливого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. З того часу до нього керівником КНП «ЦПМСД» було застосовано ряд негативних заходів, більшість з яких були оскаржені в судовому порядку. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 р. по справі 243/4952/20 про захист трудових прав викривача, яке набуло законної сили 11.01.2022 р., ОСОБА_1 визнано викривачем з 12 грудня 2018 року та встановлено, що заходи негативного впливу, як до відкривача, здійснювались головним лікарем КНП «ЦПМСД» ОСОБА_3 при наявності у неї приватного інтересу та реального конфлікту інтересів. Такі ж висновки доводились до відома суду у поясненнях Національного агенства з питань запобігання корупції. З 2018 року, оскаржуючи впроваджені до нього негативні заходи, як до викривача, Слов'янським міськрайонним судом було розглянуто декілька справ. Рішення у всіх цих справах судом першої інстанції були оголошені на користь ОСОБА_1 , але апеляційний суд Донецької області у справі 243/7712/18, в якій одночасно розглядалось законність оголошення йому двох окремих доган, Рішення суду першої інстанції по одній догані, про порушення нібито ним деонтології, апеляційним судом було скасовано з причин, що він не зміг документально підтвердити факт відсутності образи працівника. Внаслідок оголошеної 06.09.2018 року догани, відповідно до абз. 3 ст.151 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було позбавлено: 1) премії за підсумками якісно, за статистичними показниками, відпрацьованого 2018 року, як заходу заохочення; 2) премії з приводу ювілейних дат, тобто його семидесятиріччя, як заходу заохочення; 3) протягом року не виплачувалась додаткова заробітна плата, яка є періодичною виробничою премією систематичного характеру, і яка не є заходом заохочення.
З часу набрання чинності Закону України 2168 - VIII “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», було змінено систему оплати праці медичним працівникам першого рівня. Підписання декларацій про вибір лікаря та забезпечення оплати Нацслужбою здоров'я за надання послуг за кожного пацієнта, спрямовуються надається саме у той медзаклад, де ця послуга Прямо пропорційна залежність збільшення надходження грошей від кількості підписаних декларацій, та збільшення медичних якісних послуг - збільшує навантаження на медичних працівників, що потребує додаткової оплати шляхом застосування періодичних премій, які є виробничими преміями систематичного характеру і включаються до фонду додаткової заробітної плати. У структурі заробітної плати медичних працівників першого рівня особливе значення тепер відведено до додатковій заробітній платі, яка залежить від кількості укладених декларацій, тобто навантажень на сімейну медичну службу.
Дані зміни знайшли своє відображення у додатку №3 «Положення про преміювання» колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області на 2019 - 2024 роки «Положення про преміювання», має:
*розділ 1 Загальні положення, пунктом 1.4 якого передбачається призначення та виплата разових та періодичних премій;
*розділ 2. Разові премії, які за підставами до їх призначення є засобами заохочення, як це зазначено в пункті 2.1 цього розділу та ст.143 КЗпП України. Пунктом 2.4 Разові премії встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу. Визначаються в кожному конкретному випадку керівником. Зазначене не поширюється на визначення розміру премії , передбаченої пунктом 2.10 цього Положення та премій визначених розділом 3 цього Положення . Пунктом 2.8 зазначено, що працівники, які звільняються за власним бажанням або з ініціативи Адміністрації, а також на яких були накладені дисциплінарні стягнення преміюванню не підлягають. Пункт 2.8 є складовою другого розділу цього Положення і має відношення тільки до разових премій;
* розділ 3.Періодичні премії, які є додатковою заробітною платою, бо є виробничими преміями та пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, та згідно з пунктом 3.11 періодичні премії виплачуються працівникам, які мають на них право, щомісячно із фонду заробітної плати без видання окремого наказу керівником Підприємства про їх призначення. 3.12. Премії, передбачені цим розділом, виплачуються не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Всі розрахунки здійснюються головним бухгалтером та економістом Підприємства, тобто виплачуються за вимогами виплат основної та додаткової заробітної плати.
Про приналежність періодичних премій до додаткової заробітної плати свідчать: стаття 2 Закону України «Про оплату праці»; п.п.2.2.1 та 2.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом № 5 державного комітету статистики України; роз'яснення надані у листах міністерства праці та соціальної політики України від 23.09.2008 р. №618/13/84-08 «Про преміювання» і від 21.09.2009 р.№ 10712/0/14-09/13 «Про преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення».
При цьому періодичні премії, на відміну від одноразових, мають свої конкретні підстави для депреміювання чи зменшення розміру премій, які викладені у розділі 4 «Положення про преміювання».
Розділ 4 Підстави для депреміювання чи зменшення розміру премії 4.1 Порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме:- систематичне запізнення на роботу, залишення робочого місця без поважних причин до 3 год. - зменшення розміру належних працівнику премій 25%; не більше ніж- неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків та/ або невиконання завдань керівників підрозділів - зменшення розміру належних працівнику премій не більше ніж на 50%;- поява на робочому місці в нетверезому стані - зменшення розміру належних працівнику премій до 100%- прогул, відсутність на робочому місці без поважних причин більше 3 год. зменшення розміру належних працівнику премій до 100%. 4.2 Невиконання посадових інструкцій та галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я:- повторне протягом трьох місяців від попередження, але яке не спричинило фінансових або матеріальних втрат тощо - зменшення розміру належних працівнику премій не більше ніж на 25%- яке спричинило матеріальні, фінансові або інші втрати тощо - зменшення розміру, належних працівнику премій не більше ніж на 100%. 4.3 Зменшення розміру премій здійснюється одноразово у місяці, в якому працівник припустився правопорушення, або в наступному місяці на підставі наказу Керівника.
У розділі 3 Періодичні премії «Положення про преміювання» колективного договору не зазначено, що при накладанні дисциплінарного стягнення не виплачуються періодичні премії. Для періодичних виробничих премій є свій перелік допущених працівником порушень викладений вище у 4 розділі.
З метою забезпечення себе документальними підставами щодо позбавлення позивача періодичних премій протягом одного року, керівник 26.12.2019 року вніс зміни в « Положення про преміювання» і пункт 1.3 розділу 1 Загальні положення викладено тепер наступним чином: Керівнику Підприємства надається право позбавляти премій частково або повністю у разі порушення трудової, виробничої дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку та наявності дисциплінарного стягнення. Але ці зміни не мають відношення до незаконної невиплати ОСОБА_1 періодичних виробничих премій з наступних підстав: періодичні виробничі премії не є заходами заохочення; якщо «Положенням про преміювання» не передбачено, що у випадку винесення догани працівникові за порушення трудової дисципліни періодичні виробничі премії не нараховуються дисциплінарного стягнення (а це дійсно не передбачено), то періодичні премії виплачуються , оскільки не являються заходами заохочення, а відносяться до додаткової заробітної плати.( Роз'яснення надані у листах міністерства праці та соціальної політики України від 23.09.2008 р. №618/13/84-08 «Про преміювання» і від 21.09.2009 р.№ 10712/0/14-09/13 «Про преміювання працівників, на яких накладено дисциплінарне стягнення»; внесені зміни до п. 1.3 розділу №1 Загальні положення були долучені до «Положення про преміювання» 26.12.2019 року, тобто після завершення у вересні 2019 року річного терміну дії його дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 58 Конституції України внесені в колективний договір зміни не мають зворотної сили у часі. У липні 2019 року позивач пішов у основну щорічну відпустку, щорічну додаткову та додаткову соціальну відпустки. При цьому у розмір середньоденного заробітку для нарахування відпускних коштів повинна була входить додаткова заробітна плата, яка не виплачувалась. Тому, у разі задоволення позовних вимог позивача, потребує перерахунку відпускні кошти з виплатою різниці. Згідно із пп.14.1.48 Податкового кодексу України та пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5 відпускні входять до складу додаткової заробітної плати. З метою визначення суми коштів додаткової заробітної плати, яку позивач повинен був отримати в вигляді періодичних премій представником позивача на адресу відповідача було спрямовано два адвокатські запити та двічі було отримано відмову.
Отримана позивачем відповідь від відповідача, яка викладена у листі від 29.03.2024 року вих. № 01-11/189, містить у 5 абзаці твердження, що при наданні премії адміністрація керується принципом, що премія - це один із видів заохочення до працівника і можливий лише за наявності відповідних умов, що передбачені колективним договором та трудовим законодавством і не суперечить ст. 151 КЗпП України, а також інших умов щодо стимулювання працівників.
Крім того, аналізуючи табелі відпрацювання робочого часу, було виявлено, що одному йому було не оплачено час присутності у судових засіданнях по справі № 243/12073/18, рішення в якій оголошено на його користь. Невиплата заробітної плати за час перебування у суді одному ОСОБА_1 , коли сторонами по справі були заступник головного лікаря ОСОБА_1 та КНП «ЦПМСД», в особі головного лікаря ОСОБА_3 , і інші працівники підприємства, які отримували заробітну плату без втрат за час перебування у судових засіданнях (юрисконсульт, як представник адміністрації та свідки, що свідчили на користь ОСОБА_3 ), є належним, достатнім доказом про порушення керівником КНП «ЦПМСД» ст.534 Закону України «Про запобігання корупції», в якій зазначено, що до негативних заходів, поміж іншого, також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які мають вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше. Відповідно до вимог даної статті зазначеного Закону України застосовані заходи негативного впливу потребують негайного виправлення шляхом виплати заробітної плати, як це здійснювалось іншим учасника судових засідань, а не компенсаційних виплат, застосовуючи корегуючий табель відпрацювання робочого часу. Саме врахування цього Закону України дає право затверджувати, що до викривача було застосовано захід негативного впливу, через навмисну невиплату заробітної плати. Сумарний час перебування у судових засіданнях, як це зазначено в табелях відпрацювання робочого часу, склав 17,45 години, що зменшило заробітну плату на загальну суму в 999,71 гривень. Ця позовна вимога викладена у даному позові, як приклад того, що рішення керівником приймались при наявності приватного інтересу та реального конфлікту інтересів. В отриманій ОСОБА_1 іншій інформації щодо перерахунку його заробітної плати у зв'язку з поновленням його на посаді заступника головного лікаря, де відповідно до судового рішення по справі № 243/4952/20, пунктом четвертим якого наголошено: Поновити ОСОБА_1 на посаді, яка аналогічна посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, з 21.12.2019 року, з виплатою різниці в заробітній платі, з урахуванням всіх діючих надбавок, за час переведення на посаду лікаря - стажиста з загальної практики - сімейна медицина та лікаря з загальної практики сімейного лікаря з дня переведення. Дане судове рішення фактично не було виконано в частині виплати різниці в заробітній платі, з урахуванням всіх діючих надбавок, тому що: 1) відповідач зробив перерахунок різниці в заробітній платі не заступнику головного лікаря, поновленого на посаді з п'ятиденним сорокагодинним робочим тижнем, що повинно було відображено у додатковому табелі відпрацювання робочого часу за період з 21 грудня 2019 року до 07 жовтня 2021 року, який не було видано, а сімейному лікарю з шестиденним 38.5 годинним тижнем, застосовуючи середньогодинний заробіток заступника головного лікаря; 2) не зроблено перерахунок різниці виплат перших 5 днів кожного лікарняного, пов'язаних з різницею заробітної плати між нижчеоплачуваною та фактичною посадою. Цей розрахунок повинно було виконати відповідно до абз.2 п.1ч.1 ст.7 Закону України 2464-VI « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, нараховується єдиний соціальний внесок. Витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, належать до витрат підприємств, установ, організацій, а для бюджетних установ - до їх видатків за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету, як це зазначено у п.7 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця , затвердженого Постановою КМ України від 26.06.2015 № 440 і не є допомогою по тимчасовій непрацездатності. Під час незаконного переведення на нижчеоплачувану посаду позивач хворів. За рішенням суду роботодавця зобов'язано поновити працівника на посаді та виплатити різницю заробітків. П'ять перших днів кожного лікарняного підлягають перерахунку. Роботодавець зобов'язаний перерахувати ці дні, враховуючи різницю в заробітній платі між нижчеоплачуваною та фактичною посадою, на яку працівника поновили. Це включає в себе оплату лікарняного виходячи з правильної, вищої заробітної плати, яку працівник мав би отримувати на своїй законній посаді. Тобто, несправедливо нараховані лікарняні мають бути компенсовані, як і різниця в зарплаті; 3) перерахунок було проведено з використанням не середньоденного, а середньогодинного заробітку, що суперечить вимогам застосування такого обчислення.
Листом мінекономіки України від 13.07.2021 року № 4711-06/36275-07 обчислення середньої заробітної плати» було надано роз'яснення, що « Щодо Середньогодинний заробіток обчислюється у випадках, коли згідно із законодавством необхідно здійснити працівнику оплату за середнім заробітком лише декількох годин (наприклад, якщо працівника було викликано до суду, направлено на медобстеження тощо). Для обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних коштів, відпусток за 2020 та 2021 роки була включена не правильно перерахована заробітна плата в проміжок часу з 21 грудня 2019 року по 07 жовтня 2021 року, що потребує виправлення. Сума розрахунку заробітку сімейного лікаря з застосуванням середньогодинного заробітку заступника головного лікаря склала 145887,73 гривні, а якби розрахунок зарплати було проведено поновленому на посаді заступнику головного лікаря, то ця сума з застосуванням середньоденного заробітку повинна складати 151704,04 гривні. Різниця складає 5816,31 гривні. Окрім цього КНП «ЦПМСД» не проведено перерахунок виплат за перші 5 днів трьох окремих лікарняних в проміжок часу з 21.12.2019 року по 07.10.2021року.
У відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що порушення його трудових прав, як відкривача, здійснювались головним лікарем КНП «ЦПМСД» ОСОБА_3 при наявності у неї приватного інтересу та реального конфлікту інтересів. Даний висновок викладено у листі керівника Департаменту запобігання конфлікту інтересів НАЗК від 02.02.2023 №33-02/2094-23 до начальника Миколаївської міської військової адміністрації, тобто Засновника КНП «ЦПМСД». В судовому рішенні справи №243/4952/20 (аркуш №11, сторінки 21 та 22) вказано: «Відтак, встановлені судом обставини справи дають підстави стверджувати, що позивач набув 12.12.2018 року статусу викривача у розумінні Закону України "Про запобігання корупції здобув відповідний імунітет. Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Отже, вчинення головним лікарем дій, прийняття рішень (переведення на іншу посаду, ініціювання перевірок, притягнення до відповідальності тощо), що стосується позивача, буде свідчити про наявність реального конфлікту інтересів».
Закон України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Цей Закон визначає стратегічні напрямки фінансування медичного обслуговування населення, а не є інструкцією з підвищення кваліфікації адміністрації КНП «ЦПМСД», тому він не повинен мати висловлювань, яким чином комунальне некомерційне підприємство буде забезпечувати пряму залежність розміру заробітної плати сімейного лікаря від кількості підписаних декларацій. Офіційно це називається- гроші ходять за пацієнтом. Стаття 10. « Основні засади оплати надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій» Закону передбачає отримання коштів від Національної служби здоров'я України за тарифом капітаційної ставки, яка встановлюються у вигляді фіксованої суми за кожного пацієнта. Адже саме за нею працює первинна медична допомога. Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Для лікарів «первинки» та медичних сестер, які працюють з ними, умовою для отримання вищезгаданої зарплати є мінімум 70% від оптимальної кількості укладених декларацій з пацієнтами. У зв'язку з цим КНП «ЦПМСД» був прийнятий колективний договір, у якому чітко та зрозуміло визначено пряму залежність між кількістю підписаних декларацій та розміром доходів лікаря, умови підвищення персональних посадових окладів, виплат періодичних премій викладених у Положенні про преміювання. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівникам малих підприємств, схвалені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 року № 186 Преміювання здійснюється у двох формах: преміювання, передбачене системою оплати праці( розділ 5 колективного договору, підпунктом 5.1.3 якого вказано, що винагорода працівникам підприємства за виконану роботу проводиться за погодинно-преміальною та за відрядно преміальною системами оплати праці); преміювання, як вид заохочення (поза системою оплати праці).
Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, пов'язаних з укладанням договорів ( декларацій ) на медичне обслуговування населення тощо, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, тобто одноразові премії. Мінсоцполітики роз'яснило, що виробничi премiї (мiсячнi, квартальнi чи премiї за пiврiччя) не мають одноразового характеру. А премiї до святкових, ювiлейних дат, за результатами роботи за рiк тощо є одноразовими виплатами. Водночас виходячи iз перiодичностi певних виплат їх можна вiднести до виплат, якi мають систематичний чи одноразовий характер. Під систематичним характером, мається на увазі виплата щомісячно, щокварталу, раз на півріччя. Періодичність передбачена в Положенні про преміювання ( п.п. 2.2.2 Інструкції № 5).
У Положенні про преміювання визначено коло працівників, на яких поширюється дія системи преміювання, показники, конкретні умови, розмір, терміни, а також порядок нарахування премій по кожній категорії працівників. У Положенні про преміювання (Розділ 4 Положення про преміювання ) визначені виробничі упущення чи інші недоліки в роботі, за які працівники позбавляються премії повністю чи частково. У Положенні обумовлено порядок і термін депреміювання працівників, яке впроваджується за відповідним наказом керівника протягом одного місяця, в якому допущено виробниче упущення.
Керівником безпідставно використано ст. 151 КЗпП України. Згідно зі ст. 151 КЗпП протягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення. Статтею 143 КЗпП встановлено, що відповідні заходи заохочення визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або встановлюються у колективному договорі, іншому локальному нормативному акті роботодавця. Наприклад, заходом заохочення є премія до державних і професійних свят або ювілейних дат. Саме такі премії не виплачують протягом строку дисциплінарного стягнення.
Звертає увагу суду, що зазначене не стосується премій, передбачених системою оплати праці, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" премія є додатковою зарплатою і пов'язана з виконанням виробничих завдань і функцій. Отже, премія, передбачена системою оплати праці, не є заходом заохочення і у період дії догани повинна виплачуватись працівникові на загальних підставах. Депреміювання працівників має провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється наказом керівника з обов'язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили депреміювання.
Уточнивши позовні вимоги просить суд: стягнути з комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико санітарної допомоги" Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області:
*невиплачені періодичні премії за 2019 рік у сумі 8843,82 гривні та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 5310,89 гривень.
*різницю у виплаті ОСОБА_1 відпускних коштів, пов'язаних з неврахуванням періодичних премій в розрахунок середнього заробітку, основної щорічної відпустки, щорічної додаткової та додаткової соціальної відпусток за 2019 рік у сумі 350,61 гривні та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 202,93 гривні,
* не виплачену заробітну плату за час перебування у судових засіданнях, 10.01.2020 року ; 17.01.2020 року; 04.02.2020 року; 21.02.2020 року; 25.02 2020 року; 17.08.2020 року; 26.08.2020 року у сумі 999,71 гривні та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 563,33 гривні;
* різницю не вірно перерахованої заробітної плати між нижчеоплачуваною та фактичною посадою, на яку його поновили, у сумі 5590,18 гривень та різницю в оплаті перших п'яти днів чотирьох листів тимчасової непрацездатності за період з 21 грудня 2019 року по 07 жовтня 2021 року у сумі 2226,12 гривень.
Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 відповідачем не визнаються в повному обсязі, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ч.1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 1. Так, ОСОБА_1 в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на те, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 р. у справі 243/4952/20 його визнано викривачем, натомість зазначеним рішенням суду відмовлено «…в задоволенні позовної вимоги про порушення ОСОБА_3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» Державний захист викривачів, оскільки не вважає це належним способом захисту, а вважає це підставою для розгляду законності прийнятих рішень відповідачем відносно позивача…», також резолютивна частина зазначеного рішення суду не містить такого формулювання яке б свідчило про визнання ОСОБА_1 викривачем. Крім, того, Позивач в позовній заяві посилаючись на безліч рішень Слов'янського міськрайонного суду по справах ОСОБА_1 , які на його ствердження судом першої інстанції були задоволені на його користь, але зазначене не відповідає дійсності, оскільки з наведених 6 судових справ, на користь працівника ОСОБА_1 в повному обсязі, ухвалено лише 1 ( справа № 243/12073/18), всі інші задоволені частково.
Посилаючись на норми Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» позивач стверджує про особливе значення додаткової заробітної плати, натомість в зазначеному законі жодним чином законодавець не зазначає про норми оплати праці медичним працівникам закладів охорони здоров'я, більше того, додаткової заробітної плати у вигляді періодичних премій систематичного характеру, які обов'язково на його думку повинні включатися до фонду заробітної плати в Законі не передбачено. В обґрунтуванні заявлених позовних вимог Позивач також стверджує, про існування додаткової заробітної плати у вигляді періодичних премій систематичного характеру, які обов'язково повинні включатися до фонду заробітної плати і посилається, як на доказ на деякі пункти з положення про преміювання підприємства, затвердженого колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом комунального підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області на 2019-2024 роки, тим самим вводячи суд в оману, вдаючись до маніпулювання через вибірковість зазначених пунктів Договору змінюючи основні принципи та мету Договору в цілому. Із місту Договору випливає, що оплата працівників здійснюється за чіткою моделлю праці: посадовий оклад, доплата, надбавка та премія, тощо. Окремого визначення поняття або терміну періодичної премії систематичного характеру в Договорі не існує, зокрема: - відповідно до розділу № 5 «Оплата праці» для працівників підприємства керівник встановлює місячні посадові оклади (п.5.1.4), які затверджуються наказом Керівника на підставі затвердженого штатного розпису (п.5.1.5), розмір яких не може бути встановлений меншим ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (п.5.1.6) ; за результатами роботи протягом місяця виплачується періодична премія, передбачена додатком № 3 Договору (п.5.1.10), яка запроваджується з метою матеріального стимулювання працівників підприємства за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ними завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни (п.1. додатку № 3 «Загальні положення»)»; працівникам підприємства можуть призначатися, що виключає обов'язковість та системний характер разові та періодичні премії (п.1.4. додатку № 3 Договору); право керівника підприємства позбавляти премії частково або повністю у разі порушення трудової дисципліни (п.1.3).
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування - обставин, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Ст. 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Так, порушивши трудову дисципліну в частині не дотримання професійної етики та деонтології працівник ОСОБА_1 на підставі наказу головного лікаря від 06 липня 2018 року № 1-с отримав дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яку в подальшому було оскаржено та визнано законним згідно рішення Донецького апеляційного суду по справі 243/7712/18. На період терміну дії дисциплінарного стягнення (догани) працівник ОСОБА_4 був позбавлений будь яких видів заохочення,як це передбачається ст. 151 КЗпП України та п.1.3 додатку № 3 Договору тобто з 06 липня 2018 року по 06 липня 2019 року.
Просять суд звернути увагу, що згідно Договору затверджено Загальні положення до Положення про преміювання, які є обов'язковими у виконанні і поширюються в цілому на всі пункти додатка № 3. Позивач вдається до посилань на докази, які начебто вважає діями як заходами негативного впливу з боку головного лікаря підприємства, натомість, останні не містять такого, зокрема посилаючись на затвердженні прийнятих колективним рішенням зміни та доповнення до колективного Договору підприємства, після закінчення терміну дисциплінарного стягнення позивача. Позивач навмисно не надає на розгляд Суду, як доказ зазначені зміни та доповнення, оскільки вони полягали не лише у зміні та доповнення до п.1.3 Договору, а майже до 10 інших пунктів та розділів Договору (копія змін та доповнення додаються).
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6). Позивач навмисно водить суд в оману посилаючись на с.58 Конституції України, яка зазначає відсутність зворотної сили у часі, оскільки зазначені зміни та доповнення до п.1.3 не змінили мету чи принцип цього пункту, і залишило права керівника позбавляти премії у разі порушення трудової дисципліни працівниками підприємства. Звертають увагу суду, що працівник ОСОБА_1 звертався до відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - Держпраця) щодо невиплати йому періодичних премій. Адміністрацією підприємства було направлено відповідь з роз'ясненнями та підтверджуючими документами. Жодних порушень Держпраця не виявила, приписи не надходили. Перекручуючи норми законодавства України в сфері оплати праці на свою користь, позивач стверджує, що рішення по справі № 243/4952/20 фактично не було виконано в частині виплати різниці в заробітній оплаті, з урахуванням всіх діючих надбавок, при цьому не надає жодних доказів або посилань на неправомірність нарахувань та виплат у різниці заробітної плати з урахуванням всіх діючих надбавок, за час переведення на посаду лікаря-стажиста з загальної практики-сімейної медицини та лікаря з загальної практики-сімейного лікаря з дня переведення.
Просять суд звернути увагу, що відповідно до рішення по справі № 243/4952/20 зазначено « Поновити ОСОБА_1 на посаді, яка аналогічна посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, з 21.12.2019 року, з виплатою різниці в заробітній платі, з урахуванням всіх діючих надбавок, за час переведення на посаду лікаря-стажиста з загальної практики-сімейної медицини та лікаря з загальної практики-сімейного лікаря з дня переведення», тому враховуючи норми Договору, яким зазначено оплата працівників проводиться за фактично відпрацьований час тобто почасово, перерахунок різниці між окладами був проведений відповідно до кількості годин, які Позивач фактично відпрацював з урахуванням всіх діючих надбавок у цей період.
Позивач стверджуючи про обов'язковість перерахунку різниці виплат перших 5 днів зазначених листків непрацездатності, навмисно в водить суд в оману, оскільки отримував відповіді від КНП «ЦПМСД» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, з роз'ясненням, де читко зазначено, що листки непрацездатності не підлягають перерахунку (лист Слов'янського відділення фонду соціального страхування).
Стверджуючі про впровадження заходів негативного впливу на ОСОБА_1 з боку головного лікаря ОСОБА_3 , в якості не виплати йому заробітної плати через прийняття його участі в судових засіданнях (на суму 999,71 грн.) є хибним та не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи в судових засідання з власної ініціативи та відстоюючи свої особисті права та законі інтереси, в якості позивача відносно комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, не виконував свої посадові обов'язки та не відпрацьовував кількість робочого часу передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Договором, посадовою інструкцією, відповідно оплата проводилась за фактично відпрацьований час ОСОБА_1 , згідно п.5.1.7 Договору. Посилаючись на інших учасників справи, які були задіяні в судових засідання не з власної ініціативи рішенням суду , в якості відповідача, представника відповідача або за викликані в якості свідків, оплата проводилась відповідно до норм передбачених в цивільно-процесуальному кодексі України.
У запереченні на відповідь на відзив ОСОБА_1 від 26.12.2024 року представник відповідача зазначає, що для досягнення максимального ефекту від необґрунтованих тверджень, вводячи суд в оману позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив посилається на рішення суду по справі № 243/4952/20, яким вказано: «Відтак, встановлені судом обставини справи дають підстави стверджувати, що позивач набув 12.12.2018 року статус викривача у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» відповідний імунітет». Натомість відповідно до хронології подій між оголошенням дисциплінарного стягнення (догани) та набуттям статусу «викривача» існує певний проміжок часу, який взагалі спростовує твердження позивача ОСОБА_1 про застосування до нього заходів негативного впливу з боку головного лікаря підприємства, як на викривача. Оскільки, оголошення дисциплінарного стягнення працівнику ОСОБА_1 відбулося - 06.07.2018 року (до моменту набуття статусу викривача - 12.12.2018 року). Аналогічна позиція стосується ствердження позивача ОСОБА_1 відносно існування у головного лікаря на момент оголошення догани 06.07.2018 приватного інтересу та реального конфлікту інтересів. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки згідно зазначеного позивачем ОСОБА_1 рішенням по справі 243/4952/20 судом визнано існування реального конфлікту інтересів у головного лікаря з моменту обізнаності головним лікарем про подання повідомлення ОСОБА_1 до органу досудового розслідування тобто 03.04.2019 року, який врегульовано згідно розпорядження голови Донецької області Миколаївської міської ради Краматорського району.
Зазначають, що відносно працівника ОСОБА_1 , який скориставшись наданим правом, незаконно отримавши статус викривача, відкрито досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12020050510001571 за фактом притягнення до відповідальності його за завідомо неправдиве звернення до поліції у відношенні головного лікаря ОСОБА_3 . Наразі слідство триває.
Вважають, що позивач навмисно водить суд в оману, маніпулюючи даним рішенням на свою користь, як помсту на законно оголошену догану за порушення трудової дисципліни з боку позивача ОСОБА_1 , що виразилися в неетичній поведінці з працівниками підприємства, ображанням працівників нецензурною лайкою та криками. Законно оголошена догана законно позбавила на період дії догани застосовувати до ОСОБА_1 будь-які заходи заохочення ще до набуття ОСОБА_1 статусу викривача. Вважають, що існує причинно-наслідковий зв'язок між оголошенням догани та звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з метою штучного створення «імунітету» викривача.
Копія відповіді підприємства від 10.12.2019 року за вих. № 01-11/1180 на запит Держпраці у Донецькій області свідчить про безпідставне та неправдиве звинувачення позивачем ОСОБА_1 будь-яких дій адміністрації підприємства.
Посилаючись на ст.2 Закон України «Про оплату праці» далі - Закон, яка визначає структуру заробітної плати, до складу якої входить додаткова заробітна плата, позивач навмисно використовує на свою користь зазначену статтю, натомість не надаючи жодного чіткого доказу з підстав застосування її, як систематичного або обов'язкового характеру. Відповідно до ст. 2 Закону додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статутом підприємства та колективним договором підприємства не передбачено преміювання, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій. Відповідно до п.п.1 Положення колективного договору підприємства премія запроваджується з метою матеріального стимулювання працівників Підприємства за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ними завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни. Трудову дисципліну позивач ОСОБА_1 порушив згідно рішення Донецького апеляційного суду по справі 243/7712/18.
Фонд заробітної плати дійсно формується відповідно до укладених декларацій сімейними лікарями з населенням, як зазначає позивач ОСОБА_1 . Посада, яку обіймає позивач ОСОБА_1 (заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення) не передбачає укладання декларацій, тобто його діяльність не впливає на формування фонду заробітної плати. Посадова інструкція позивача ОСОБА_1 не містить вимог щодо виконання виробничих завдань та функцій.
З метою дотримання вимог ст.2 Закону підприємство щомісячно нараховувало та виплачувало додаткову заробітну плату ОСОБА_1 у вигляді доплати за атестаційну категорію, як зазначається у Законі Україні «Про оплату праці» у період дії дисциплінарного стягнення. Відповідно до рішення суду по справі 243/4952/20 відділом бухгалтерського обліку не застосовувалось поняття «умовний заробіток». Різниця у виплатах коштів ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 з дотриманням норм передбачених колективним договором підприємства. Отже, на підприємстві запроваджено погодинне відпрацювання робочого часу, відповідно різниця між нижче оплачуваною посадою та поновленою посадою проводилась за фактично відпрацьовані години позивачем ОСОБА_1 . Для розрахунку було взято не «умовний заробіток» а саме фактично відпрацьований час і розрахована середньоденна оплата праці за два місяця разом (згідно Постанови № 100), а не окремо, яка зазначає позивач ОСОБА_1 . Таким чином, надані до суду розрахунки позивачем ОСОБА_1 не відповідають і суперечать вищезазначеним нормам чинного законодавства України і впроваджених норм на підприємстві.
У зв'язку з чим просять суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального некомерційного «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно ч. 1 ст. 533 Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
Частиною 1 ст. 534 Закону передбачено, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Під негативним заходом впливу розуміється також позбавлення або обмеження певного права викривача, однак перелік таких заходів не є вичерпним.
Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: 1) певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); 2) наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); 3) наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; 4) відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Штучно створеними обставинами для переслідування викривача також може бути позбавлення або обмеження певного права, що зокрема може полягати у зменшенні порівняно з іншими працівниками розміру нарахованих (виплачених) матеріальних заохочень та стимулюючих виплат саме особі, яка має статус викривача.
Так, ОСОБА_1 12.12.2018 звернувся із заявою до Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції Донецької області про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України керівником КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 . Відомості за заявою Позивача були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018050510002660.
Відповідно до примітки до ст. 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень, зокрема, належить і кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України.
Таким чином, у розумінні положень чинного законодавства ОСОБА_1 вважається викривачем з 12.12.2018. тобто з моменту подання до Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції Донецької області вищезазначеної заяви.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 у справі № 243/4952/20, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11.01.2022, позов ОСОБА_1 до головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 про захист трудових прав викривача, відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 21.12.2019 № 170 «Про переведення ОСОБА_1 », поновлено його з 21.12.2019 на посаді, яка аналогічна посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, та скасовано наказ КИП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 26.03.2020 № 1- с «Про накладення стягнення на лікаря-стажиста ОСОБА_1 ». Слов'янський міськрайонний суд Донецької області ухвалюючи вказане рішення у справі № 243/4952/20 дійшов висновку, «...переведення ОСОБА_1 було проведено всупереч положенням законодавства про запобігання корупції. Встановлені судом обставини справи дають підстави стверджувати, що Позивач набув 12.12.2018 статусу викривача у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» і здобув відповідний імунітет. Саме після повідомлення Позивачем про факти корупції до нього Відповідачем було вжито ряд негативних заходів впливу, в тому числі й видання спірних наказів...».5
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа» щодо якої встановлено ці обставини» якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставина щодо набуття 12.12.2018 ОСОБА_1 статусу викривача, яка вже встановлена рішенням Слов'янського міськрайониого суду Донецької області від 27.09.2021 у цивільній справі № 243/4952/20, яке 11.01.2022 набрало законної сили, не підлягає доказуванню в рамках даного судового спору.
Законом не визначено термін, в період якого особа вважається викривачем. Так. викривач перебуває під захистом держави та до нього не можуть бути застосовані негативні заходи впливу у зв'язку із повідомленням ним про можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, в тому числі кримінального, незалежно від дати такого повідомлення.
ОСОБА_1 листом від 19.10.2021 звернувся до Національного агентства із заявою про вжиття заходів захисту щодо нього як викривача у зв'язку з продовженням чинення тиску з боку керівника ОСОБА_3 що створює загрозу застосування до Позивача негативних заходів впливу.
За результатами перевірки вказаних у заяві ОСОБА_1 фактів Національним агентством листом від 16.11.2021 № 33-03/82283-21 поінформовано Миколаївського міського голову про необхідність вжиття заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів у діяльності головного лікаря КНП «Центр первинної медико- санітарної допомоги» ОСОБА_3
Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області листом від 09.12.2021 № 7028/10-03-01/2021 повідомила, що за результатами службового розслідування внесено Розпорядження від 07.12.2021 № 374 про врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, застосовано зовнішній контроль за вчиненням керівником Відповідача певних дій чи прийняттям рішень відносно ОСОБА_1 .
Крім того, визначено заступника міського голови з соціально-гуманітарних питань та комунікації з громадськістю Гребенюк В.П. уповноваженою на проведення контролю.
Також, вказаним Розпорядженням зобов'язано головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 невідкладно повідомляти уповноваженого на проведення контролю про всі без винятку дії та рішення, що вчиняються та приймаються відносно ОСОБА_1 , в день вчинення зазначених дій чи прийняття рішень.6
Разом з тим, 19.08.2022 ОСОБА_1 знову звернувся до Національного агентства з повідомленням про можливе порушення вимог ст. 534 Закону відповідачем, що полягало, зокрема, у відмові в переведенні його у вимушений простій нарівні з іншими працівниками у зв'язку із неможливістю виконувати посадові обов'язки на робочому місці через наявність об'єктивних непереборних обставин та у ненаданні йому щорічної оплачуваної відпустки відповідно до затвердженого графіку відпусток.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15.11.2023 у справі № 243/2883/22, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення заробітної плати задоволено частково, а саме зобов'язано відповідача визнати вимушеним простоєм неможливість виконання ОСОБА_1 своєї роботи на робочому місці з 31.03.2022 до 15.11.2023, через існування непереборних об'єктивних причин, які обумовлені воєнним станом в Україні та віднесенням Краматорського району Донецької області до зони ведення активних бойових дій. Також, зобов'язано КИП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 2/3 посадового окладу заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення з моменту виходу у вимушений простій, тобто з 31.03.2022 до 15.11.2023, з урахуванням показників індексації впроваджених в Україні у вказаному розрахунковому періоді та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, провести перерахунок розрахування середнього заробітку для нарахування відпускних коштів відповідно до затвердженого на 2022 рік графіку та виплатити кошти основної щорічної відпустки, щорічної додаткової та додаткової соціальної відпусток на 2022 рік з урахуванням показників індексації впроваджених в Україні за час затримки надання відпускних коштів.
Зазначають, що під час розгляду справи № 243/2883/22 та ухвалення рішення від 15.11.2024 Слов'янський міськрайонного суду Донецької області надав правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку, що керівництвом Відповідача допущено порушення трудових прав Позивача.
Враховуючи вищевикладеие, наявні всі підстави вважати, що керівник КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 має упереджене ставлення до ОСОБА_1 через його викривальну діяльність стосовно неї та наявність у останнього у зв'язку з цим статусу викривача, що в свою чергу може свідчити про застосування до Позивача з боку Відповідача заходів негативного впливу, що мають вибірковий характер, у вигляді зменшення розміру нарахованих (виплачених) матеріальних заохочень та стимулюючих виплат порівняно з іншими працівниками.
Тобто, має місце певна послідовність подій та наближеність їх в часі - спершу повідомлення про можливі факти вчинення корупційного кримінального правопорушення, а після - застосування заходів негативного впливу, відтак є підстави для висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненням ОСОБА_1 відповідного повідомлення та негативними наслідками, які для нього настали.
Щодо необхідності дослідження судом обставин справи у контексті особливостей, які притаманні справам щодо захисту прав викривачів Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18, від 10.02.2022 у справі № 480/4716/20, від 15.12.2021 у справі № 640/265/20. від 11.02.2021 № 260/26/19 не дослідження обставин наявності у позивача статусу викривача, а також не дослідження судом причинно -наслідкового зв'язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи загрози їх застосування відносно викривача, є порушенням норм процесуального та матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи по суті.
Так, відповідно до ч. З ст. 81 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Наполягає на тому, що до нього застосовуються саме заходи негативного впливу, які він пов'язує із набуттям статусу викривача.
Представник позивача Косенко С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві.
Представник третьої особи Гирич К.С. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, надала пояснення, аналогічні письмовим поясненням по справі.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про стягнення невиплаченої заробітної плати не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач працює заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення у комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 у справі № 243/4952/20 позов ОСОБА_1 до головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 про захист трудових прав викривача, відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково - визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 21.12.2019 № 170 «Про переведення ОСОБА_1 », поновлено його з 21.12.2019 на посаді, яка аналогічна посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, та скасовано наказ КИП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 26.03.2020 № 1- с «Про накладення стягнення на лікаря-стажиста ОСОБА_1 ».
Даним рішенням суду встановлено, що 12.12.2018 року повідомив про можливий корупційний злочин, вчинений відповідачем та з цієї дати є викривачем.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставина щодо набуття 12.12.2018 ОСОБА_1 статусу викривача, яка вже встановлена рішенням Слов'янського міськрайониого суду Донецької області від 27.09.2021 у цивільній справі № 243/4952/20, яке 11.01.2022 набрало законної сили, не підлягає доказуванню в рамках даного судового спору.
Досліджуючи обставин справи у контексті особливостей, які притаманні справам щодо захисту прав викривачів, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 534 Закону передбачено, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Під негативним заходом впливу розуміється також позбавлення або обмеження певного права викривача, однак перелік таких заходів не є вичерпним.
Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: 1) певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); 2) наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); 3) наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; 4) відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 12 грудня 2018 року звернувся до Слов'янського відділу поліції ГУНП Донецької області із заявою про вчинення головним лікарем КНП «ЦПМСД» ОСОБА_3 можливого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України та саме з цієї дати набув статус викривача.
Проте, дисциплінарні стягнення відносно працівника ОСОБА_1 , які він в подальшому оскаржував, були оголошені ще до цього звернення. Перше оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відбулося - 06.07.2018 року. Про дану обставину зазначає відповідач у своїх запереченнях та вона не спростовується позивачем, а тому визнається судом доведеною в розумінні положень ч 1 ст. 82 ЦПК України.
Наступне дисциплінарне стягнення працівнику ОСОБА_1 була оголошено 15 вересня 2018 року. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області про скасування дисциплінарного стягнення задоволено. Скасовано відносно ОСОБА_1 наказ головного лікаря Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області від 15 вересня 2018 року № 2-с «Про накладення стягнення на заступника головного лікаря з медичного обслуговування КП «ЦПМСД» » Слов'янської районної ради Донецької області».
Отже, у судовому засіданні встановлено, що до моменту звернення позивачем до Слов'янського відділу поліції ГУНП Донецької області із заявою про вчинення головним лікарем КНП «ЦПМСД» ОСОБА_3 можливого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України та набуття статус викривача - 12 грудня 2018 року, на останнього було накладено два дисциплінарних стягнення, одне з яких було скасовано у судовому порядку, що свідчить про те, що позивач скористався правом на захист своїх законних прав та інтересів у суді.
Таким чином, досліджуючи послідовність у часі послідовність подій та наближеність їх в часі, суд доходить до висновку, що спочатку до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення, а потім - повідомлення про можливі факти вчинення корупційного кримінального правопорушення.
Також, суд зауважує, що ч. 2 ст. 191 КК України передбачає максимальне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, за яке строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить п'ять років. Тобто, у випадку повідомлення про підозру будь якій особі у даному злочині дане кримінальне правопорушення підлягало би закриттю відповідно до ст. 49 КК України за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Проте, у судовому засіданні встановлено, що навіть з дати звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів 12 грудня 2018 року із заявою про можливе вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення і до теперішнього часу (протягом близько семи років) ані останній, ані будь-якій іншій особі повідомлення про підозру не пред'явлено.
Будь - які інші повідомлення ОСОБА_1 про дії чи бездіяльність, пов'язані з корупційними правопорушеннями головним лікарем Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 або будь - якими іншими особами, не здійснювалися. У судовому засіданні не встановлено обставин, які би свідчили про викривальну діяльність позивача ОСОБА_1 стосовно головного лікаря КП «ЦПМСД» ОСОБА_3 .
Доказів, які би спростовували вищенаведений висновок суду сторонами під час розгляду справи не надано.
Також суд приймає до уваги, що згідно з повідомленням Слов'янського ВП триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020050510001571 за фактом притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у відношенні головного лікаря ОСОБА_3 . Рішення у даному кримінальному провадженні також не прийнято. Таким чином, враховуючи вищенаведені складові зв'язку між негативними заходами впливу та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону - послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено, - суд доходить до висновку, що виниклий між сторонами спір слід розглядати як трудовий спір з приводу нарахування та стягнення заробітної плати, а не в контексті спору про захист прав викривача.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення невиплачених періодичних премій за 2019 рік у сумі 8843,82 гривні, суд виходить з наступного.
У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).
Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.
Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Позивач зазначає, що внаслідок оголошеної 06.09.2018 року догани, відповідно до абз. 3 ст.151 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було позбавлено: 1) премії за підсумками якісно, за статистичними показниками, відпрацьованого 2018 року, як заходу заохочення; 2) премії з приводу ювілейних дат, тобто його семидесятиріччя, як заходу заохочення; 3) протягом року не виплачувалась додаткова заробітна плата, яка є періодичною виробничою премією систематичного характеру, і яка не є заходом заохочення.
Факт оголошення догани та позбавлення позивача премії відповідачем не спростовується, відповідач вважає свої дії правомірними виходячи з положення ч. 3 ст. 151 КЗпП України, яка зазначає, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Отже, при вирішенні даного спору підлягає встановленню обставина - чи належить періодична премія до структури заробітної плати, або це є заохочувальним заходом, який не може бути застосований до працівника протягом строку накладення дисциплінарного стягнення виходячи з положень ч. 3 ст. 151 КЗпП України.
Вирішуючи дане питання суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 7.4 Статуту Комунального підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги», затвердженого рішенням Слов'янської районної ради Донецької області від 21.02.2018 року: поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством здійснює керівник Підприємства - Головний лікар, який призначається на посаду Засновником відповідно до чинного законодавства. Строк найму, права, обов'язки і відповідальність головного лікаря, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом.
У 2015 - 2018 роках діяв колективний договір, прийнятий 09 квітня 2015 року, який не містив визначення поняття «періодична премія» та не встановлював порядок її нарахування та отримання.
Розділом 5 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Комунального підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області на 2019- 2024 роки закріплені умови оплати праці.
Згідно з п. 5.1.3. Договору винагорода працівникам підприємства за виконану роботу проводиться за погодинно-преміальною та за відрядно-преміальною системами оплати праці.
Згідно з п. 5.1.4. Договору для працівників Підприємства Керівник встановлює місячні посадові оклади.
Відповідно до п. 5.1.5. Договору посадові оклади встановлюються (затверджуються) наказом керівника на підставі затвердженого штатного розпису, чинного законодавства та цього Договору.
Відповідно до п. 5.1.7. Договору оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьопрацьований час, виходячи зі встановленого посадового окладу, з урахуванням підвищень, доплат, надбавок та премій, передбачених чинним законодавством та цим Договором. При цьому обов'язковим є додержання встановленої законодавством тривалості робочого часу та виконання працівником посадових обов'язків (норм праці).
Згідно з п.5.1.10. лікарям загальної практики - сімейним лікарям, лікарям - терапевтам, лікарям-педіатрам та середньому медичному персоналу, що здійснюють медичне обслуговування населення разом з лікарями загальної практики-сімейними лікарями, лікарями-терапевтами та лікарями- педіатрами, та іншим категоріям працівників, визначеним в Положенні про преміювання (Додаток №3) за результатами роботи протягом місяця виплачується періодична премія, передбачена Додатком №3 до цього Договору.
Відповідно до 5.4.1. Договору сімейним лікарям, на яких покладені обов'язки з організації лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності, встановити доплату 20% до посадового окладу.
Фельдшерам ФАП і ФП, на яких покладені обов'язки з організації лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності, встановити доплати до посадового окладу з наступного розрахунку: - якщо у штатному розписі структурного підрозділу наявні від 2 включно штатних одиниць середнього медичного персоналу - у розмірі 10% від посадового окладу.
Згідно з п. 5.4.3. Договору Працівникам (в тому числі, із числа керівників) можуть . встановлюватися надбавки в розмірі до 50% посадового окладу: за високі досягнення у праці (на певний проміжок часу); за виконання особливо важливої роботи; за складність, напруженість у роботі.
У п. 1.2. Додатку № 3 до Договору - Положенні про преміювання працівників Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Слов'янської районної ради Донецької області зазначено, що преміювання працівників Підприємства здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати праці підприємства за підсумками роботи за місяць/квартал/рік.
Згідно з п.1.3. Положення керівнику підприємства надається право позбавляти премії - частково або повністю у разі порушення трудової, виробничої дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з п 1.4. Положення працівникам Підприємства відповідно до цього Положення можуть призначатися та виплачуватися разові та періодичні премії.
Згідно з п. 3.1. Положення нарахування і виплата періодичних премій, визначених цим розділом, здійснюється за умови укладення договору про медичне обслуговування населення між Підприємством та Національною службою здоров'я України.
У п. 3.4. Положення зазначено, що нарахування і виплата періодичних премій, визначених цим розділом, здійснюється лікарям загальної практики - сімейним лікарям, лікарям-педіатрам, лікарям-терапевтам та медичним сестрам, які працюють в команді з лікарем відповідної спеціалізації.
Згідно з п. 3.11. Положення періодичні премії виплачуються працівникам, які мають на них право, щомісячно із фонду заробітної плати без видання окремого наказу керівником Підприємства про їх призначення.
Аналізуючи положення Колективного договору та додатку до нього № 3 - Положення про преміювання, суд доходить до висновку, що періодичні премії, які виплачуються щомісячно із фонду заробітної плати без видання окремого наказу керівником підприємства про їх призначення (п. 3.11 Положення) слід віднести до додаткової заробітної в розумінні положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
Проте, як слідує з 5.1.10. Колективного договору; п. 3.4. Положення про преміювання нарахування та виплата періодичної преміє є обов'язковою для певної категорії працівників - лікарів загальної практики - сімейних лікарів, лікарів-педіатрів, лікарів-терапевтів та медичниї сестер, які працюють в команді з лікарем відповідної спеціалізації.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач працює на посаді, яка не входить до переліку вищенаведених категорій працівників, а тому, суд доходить до висновку, що обов'язкове нархування йому періодичних премій Колективним договором не передбачено. Також, жодним іншим нормативно - правовим актом не пердбачена обов'язковість нарахування позивачу періодичної премії, яку можливо було б віднести до додатковох заробітної плати в роззумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та на яку не розповсюджуються обмеження, передбачені ст. 151 КЗпП України.
У зв'язку з наведеним вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення періодичної премії за 2019 рік у сумі 8843,82 грн. задоволенню не підлягає..
Також не підлагяють задоволенню вимоги позивача щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 5310,89 грн., різниці у виплаті відпускних коштів, пов'язаних з неврахуванням періодичних премій в розрахунок середнього заробітку , основної щорічної відпустки, щорічної додаткової та додаткової соціальної відпусток за 2019 рік у сумі 350,61 грн., та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 202,93 грн., оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення періодичної премії, неправомірність не виплати якої у судовому засіданні не встановлена.
Також позивач просить стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату за час перебування у судових засіданнях 10.01.2020 року; 17.01.2020 року, 04.02.2020 року, 21.02.2020 року, 25.02.2020 року, 17.08.2020 року, 26.08.2020 року у сумі 999,71 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 563,33 грн.
Проте, всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, які покладають на сторони обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суду не надано доказів на підтврдження факту перебування позивача у судових засіданнях, робочого часу, витраченого на відвідування судових засідань, що є необхідним для правильного розрахунку можливих нарахувань у даному випадку.
Крім того, згідно з розділом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень (крім службових відряджень державних службовців); вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов'язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Звертаючись до суду з позовом та відвідуючи судові засідання ОСОБА_1 захищав свої права та законні інтереси, це не було пов'язано з виконанням громадського обов'язку або з службовою необхідністю, а тому, на думку суду, вищенаведним Положеженням на роботодавця не покладений прямий обов'язок оплачувати працівнику середній заробіток за час перебування у судових засіданнях.
Натомість, розподіл процесуальних витрат, пов'язаних з розглядом справи передбачений ЦПК України.
Так, згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Тобто, в даному випадку позивач може ставити питання щодо стягнення компенсації за втрачений заробіток, який, як зазначено у ч. 2 ст. 138 ЦПК України обчислюється пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 ЦПК України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначено, що коменсацію за втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв'язку з явкою до суду слід обчислювати за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Проте, питання про стянення компенсації за втрачений заробіток вирішується в порядку розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України судом, який розглядає справу по суті в залежності від результату розгляду справи.
Так, відповідно до 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи вищевикладене, проаналізувавши вищенаведені законодавчі положення в їх системному зв'язку, суд доходить до висновку, що прямого обов'язку по оплаті часу, витраченого на відвідування судових засідань особі, яка є позивачем у справі, без вирішення даного питання в порядку розподілу процесуальних витрат судом, який розглянув відповідну справу, - на роботодавця не покладено.
У зв'язку з чим, суд доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення не виплаченої заробітної плати за час перебування у судових засіданнях 10.01.2020 року; 17.01.2020 року, 04.02.2020 року, 21.02.2020 року, 25.02.2020 року, 17.08.2020 року, 26.08.2020 року у сумі 999,71 грн. та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 563,33 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення різниці між нижчеоплачуваною та фактичною посадою, на яку його поновили, у сумі 5590,18 гривень та різницю в оплаті перших п'ятиднів чотирьох листів тимчасової непрацездатності за період з 21 грудня 2019 року по 07 жовтня 2021 року у сумі 2226,12 гривень, суд виходить з наступного.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді, яка аналогічна посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, з 21.12.2019 року, з виплатою різниці в заробітній платі, з урахуванням всіх діючих надбавок, за час переведення на посаду лікаря - стажиста з загальної практики - сімейна медицина та лікаря з загальної практики - сімейного лікаря з дня переведення.
У своєму позові позивач зазначає, що на виконання рішення суду відповідач зробив перерахунок різниці в заробітній платі не заступнику головного лікаря, поновленого на посаді з п'ятиденним сорокагодинним робочим тижнем, а сімейному лікарю з шестиденним 38.5 годинним тижнем, застосовуючи середньогодинний заробіток заступника головного лікаря.
Відповідачем наданий розрахунок суми, виплаченої позивачу на виконання рішення суду. Даний розрахунок проведено враховуючи останні два місяця до переведення ОСОБА_1 на іншу посаду - жовтня та листопада 2019 року, виходячи з фактично відпрацьованого позивачем часу, що відповідає вимогам розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, зокрема абзацу 4 (У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата).
Натомість позивач не навів жодного розрахунку, з якого було б видно яким чином він дійшов до висновку про необхідність стягнення саме зазначених у позові сум.
На підставі вищевикладеного суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 55, 124 Конституції України , ст. ст. 94, 115, 143, 151 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлений 29 жовтня 2025 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко