Справа № 127/30602/25
Провадження № 3/127/6446/25
30 жовтня 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 463200, в якому зазначено, що 23.09.2025 року о 22.55год. в м. Вінниця по вул. Немирівське шосе, 41 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen berlingo р.н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 468813, 468632.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ланге С., підтримав надані до суду клопотання та пояснив, що провадження у цій справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки зібрані матеріали не містять належних та допустимих доказів вини, а містять низку істотних процесуальних порушень, що унеможливлюють притягнення його до відповідальності. Крім цього, захисник зауважив, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, повинен був, згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та п. 3 розділу V Наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції» бути задокументований військовослужбовцями Військової служби правопорядку (надалі за текстом ВСП), оскільки під час виконання службових обов'язків військовослужбовці ВСП мають право виявляти, припиняти та документувати правопорушення, вчинені військовослужбовцями, у межах своєї компетенції», а у разі виявлення правопорушення, вчиненого військовослужбовцем, працівник поліції зобов'язаний негайно повідомити ВСП для подальшого вжиття заходів відповідно до їх компетенції». Вищевказані обставини, на думку захисника, свідчать про суттєві процесуальні порушення, відсутність належних доказів складу адміністративного правопорушення, а також порушення юрисдикції органів поліції, тому він просив суд закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу у діях адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 247 КУпАП.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (надалі за текстом - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» №3236/03 від 03.04.2008 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Також, суд зауважує, що наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченеч.1ст.130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відтак, суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч.1ст.245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 277 та 38КУпАП, оскільки в інтересах ОСОБА_1 , діє адвокат Ланге С., який уповноважений подавати суду пояснення, клопотання та докази у справі, тому суд дійшов переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі письмовими доказами, участю захисника Ланге С., так як за наведених обставин його право на захист порушено не буде.
Розглянувши клопотання учасників справи про адміністративне правопорушення, оцінивши доводи та докази надані на їх обгрунтування та доведення, суд дійшов такого висновку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 463200 від 23.09.2025, вбачається, що водій 23.09.2025 року о 22.55год. в м. Вінниця по вул. Немирівське шосе, 41 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen berlingo р.н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 468813, 468632, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України: відмова особи, яка керує транспортним засобом (надалі за текстом ТЗ) від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч.1ст.130 КУпАП.
Згідно рапорту поліцейського взводу №2 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Мельничук В. від 24.09.2025 року, 23.09.2025 о 22.55год по вул. Немирівське шосе, 41 в м. Вінниця було зупинено ТЗ Citroen berlingo р.н. НОМЕР_3 керуванням водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою Alkotest Drager відмовився, від проходження огляду у мед. Закладі відмовився.
У результаті огляду проведено уповноваженою особою патрульної служби виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, виписано направлення на огляд водія транспортного засобу у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.09.2025.
Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, долученого до протоколу про адміністративне правопорушенн, встановлено таке: 22.55год співробітник поліції спілкується із припаркованим транспортним засобом Citroen berlingo р.н. НОМЕР_2 за кермом сидить ОСОБА_1 ; працівником поліції перевіряються документи водія та під час перевірки документів, працівник поліції з'ясовує у водія, чи вживав останній щось, у відповідь ОСОБА_1 повідомляє, що нічого не вживав; працівник поліції зауважує, що чути запах алкоголю з порожнини рота, на підставі чого пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, водій відмовився; працівником поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, водій відмовився. Працівником поліції повідомлено водія, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини події та додані до адміністративних матеріалів докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов переконання, що зазначені вище документи не відповідають доказам у розумінні статті 251 КУпАП, отримані уповноваженою посадовою особою з порушенням порядку, передбаченому законом, відтак не відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та не можуть бути визнанні судом такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України, та вчинення інкримінованих йому діянь, з наявним складом адміністративного правопорушення, ч.1ст.130 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 266 КУпАП «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі за текстом Порядок № 1103) та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі за текстом - Інструкція), особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Об'єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах. Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом. Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суд наголошує, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер або у медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
Суд бере до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні докази факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , в супереч ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якій обов'язковою ознакою складу правопорушення є факт керування транспортним засобом особою у стані сп'яніння.
Так, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не містить моменту фактичного керування транспортним засобом особою щодо якої складено протокол. Відеозапис розпочинаються з етапу пропонування працівником поліції надати документи на право керування автомобілем та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналітора Драгер, без фіксації факту зупинки ТЗ, отже відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що особа, щодо якої складено адміністративний протокол, керувала транспортним засобом безпосередньо перед або під час зупинки поліцейськими, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №761/5373/20, а саме: «Відсутність на відео моменту керування транспортним засобом виключає можливість притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки така обставина є обов'язковим елементом складу правопорушення».
Також суд, зауважує, що в порушення ст. 5 Розділу ІІІ Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Отже, суд дійшов переконання, що відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 363124 є недопустимим доказом, оскільки він не відповідає вимогам п.5Розділу II та п.12 розділу ІІІ Інструкції №1026,зокрема:«Відеозапис повинен бути безперервним з моменту початку службового завдання (наприклад, зупинки транспортного засобу) до завершення взаємодії з особою, відносно якої здійснюються поліцейські дії». Заразом, суд зауважує, що з відеозапису не вбачається руху ТЗ та особи, яка ним керувала.
Відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції № 1026 включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Отже, суд дійшов переконання, що неповний відеозапис не дозволяє реалізувати принцип об'єктивної істини, визначений у ст. 7 КУпАП, та створює ризики фальсифікації або виривання фактів із контексту, що прямо суперечить стандартам справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та правовій позиції Верховного Суду (справа №522/18334/19, постанова від 03.03.2021): «У випадку, коли відеозапис не є безперервним, а його початкова частина відсутня, суд не має об'єктивної можливості перевірити достовірність викладених у протоколі обставин».
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку (…).
За приписамич.3ст.35Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Враховуючи наведене, суд бере до уваги, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містять належних доказів, що останній керував транспортним засобом марки Citroen berlingo р.н. НОМЕР_2 , а співробітниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт керування, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції суд установив, що на ньому відсутній факт процедури складання протоколу серії ЕПР1 № 463200 від 23.09.2025 стосовно ОСОБА_1 .
Так, за приписами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджених наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100 після активації нагрудної відеокамери все спілкування повинно бути записане безперервно.
Відповідно п. 9 р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Отже, з вище наведеного, а також з урахуванням доводів сторони захисту щодо недопустимості відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, які суд бере до уваги, суд дійшов переконання, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є таким доказом, що отриманий з порушенням закону, оскільки згідно з п. 2 Розділу ІІІ Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Надавати оцінку всім іншим твердженням сторони захисту стосовно подальших дій учасників події, суд не вбачає необхідності, оскільки констатував порушення працівниками поліції положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 та КУпАП.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18.07.2006 Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях водія ОСОБА_1 , що повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже, суд обгрунтовано дійшов висновку, що протокол складено на лише на припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп'яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.
Крім того, як вбачається із відеозапису будучи військовослужбовцем, ОСОБА_1 надав працівникам поліції, окрім водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію транспортного
засобу, свій військовий квіток, що підтверджує, що він є військовослужбовцем і
прямує додому. Працівники поліції провели поверхневий огляд автомобіля і
особистих документів ОСОБА_1 . Після чого поліцейські повідомили
ОСОБА_1 що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, а саме
запах алкоголю з порожнини рота і запропонували пройти йому огляд на стан
алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер або прослідувати
в спеціалізований медичний заклад для проходження відповідного медичного освідування на стан сп'яніння.
При цьому працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 про порядок освідування військовослужбовців, передбачений ст. 266-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військового вітання, ввічливості і поведінки.
Відповідно до статті 26 Статуту, військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність, згідно з законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Відтак в Україні продовжує діяти особливий період.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023, КУпАП було доповнено ст. 266-1, якою визначено порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ч. З ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно ч. 6 ст. 266-1 КУпАП, під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так, у пункті 3 підпункт 7 розділу VIII Інструкції №515 про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 10.10.2016 № 515 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.06.2021 № 169) (далі Інструкція) визначено процедуру огляду військовослужбовця на стан сп'яніння.
За наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння проводиться уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні).
Направлення на огляд затриманого з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 16), здійснюється оперативним черговим органу управління Служби правопорядку (посадовою особою підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду затриманих посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставления таких осіб до- закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, допустимим та достовірним результатом огляду особи на стан алкогольного сп'яніння необхідно вважати огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку у присутності двох свідків або із застосуванням засобів відеофіксації з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З метою забезпечення достовірності результатів огляду військовослужбовця, посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставления таких осіб до закладів охорони здоров'я, які мають право проводити такий огляд, а саме заклади охорони здоров'я Збройних Сил України або заклади охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, на підставі направлення на огляд, яке виписує оперативний черговий органу управління Служби правопорядку на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку.
За результатами проведення огляду на стан сп'яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається порушнику, а другий підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), зазначаються у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності посадової особи Служби правопорядку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи в трьох примірниках.
Результати огляду на стан сп'яніння затриманого зазначаються уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), якій надано право складати протоколи, у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, а висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому огляд на місці виявлення військовослужбовця або в органі управління Служби правопорядку не проводився.
Згідно з вимогами п. 7 ч. 7 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення стосовно військовослужбовців у випадку та в порядку, передбачених законами України.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 , який згідно протоколу, ніби перебував за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП мав би бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов переконання, що в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП, не знайшов свого підтвердження, у зв'язку з цим, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ч. 1ст.130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі № 127/30602/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня його винесення.
Суддя: