Справа № 127/12844/25
30 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань: ОСОБА_2 ,
з участю сторін провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому 25.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020040000143 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, маючого одну неповнолітню дитину з інвалідністю, маючого вищу освіту, працюючого вчителем математики у Гавришівській ЗОШ та вчителем фізкультури у Малокрушлинецькій ЗОШ, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
ОСОБА_4 24.02.2025 біля 22 год. 00 хв., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виносив злочинний умисел на умисне пошкодження майна ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_4 перебуває у неприязних відносинах.
Маючи умисел на таємне, умисне знищення автомобіля марки «Peugeot», моделі «605», д.н.з. НОМЕР_1 , 1990 року випуску, який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 пішки прибув до вказаного автомобіля, який перебував по вул. Шевченка, навпроти будинку №29 в с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, де діючи умисно, у відповідності до заздалегідь особисто розробленого злочинного плану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді пошкодження майна шляхом підпалу та бажаючи їх настання, вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь підготовленої легкозаймистої рідини, а саме бензину, який знаходився у полімерній пляшці об'ємом 0,5 л, облив кузов автомобіля марки «Peugeot», моделі «605», д.н.з. НОМЕР_1 , легкозаймистою речовиною - бензином та за допомогою піднесення газової горілки, здійснив підпал вказаного транспортного засобу. В результаті чого, через загорання даного автомобіля було пошкоджено ущільнювачі переднього та заднього вітрового скла, передню емблему заводу-виробника, решітки радіатора, декоративні накладки панелі даху, лако-фарбове покриття задньої панелі кузова та скло задніх ліхтарів.
Виконавши усі дії, які ОСОБА_4 вважав необхідними для умисного пошкодження шляхом підпалу автомобіля ОСОБА_6 , залишив місце вчинення злочину.
В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 виявив підпал та прийняв заходи щодо гасіння пожежі.
В результаті вчинених злочинних дій, майно ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта від 27.02.2025, було пошкоджено на суму 19556,73 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України визнав повністю. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті. Зокрема, вказав, що вони із потерпілим є односельцями. Потерпілий є співмешканцем ОСОБА_7 . Він, ОСОБА_8 та її мати перебували у них в помешканні, що в АДРЕСА_3 . Потерпілий неодноразово тероризував родину ОСОБА_7 . Її мати була проти того, щоб потерпілий проживав разом із ними. Потерпілий неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно співмешканки та її дітей. ОСОБА_8 неодноразово писала заяви до правоохоронних органів, а потерпілий погрозами змушував її забирати ці заяви. Внаслідок таких дій потерпілого, він спонтанно прийняв рішення, щоб у такий спосіб залякати потерпілого, аби той припинив свої дії. Біля 22 год. вони пішли від ОСОБА_7 , та він взяв у власному гаражі плішку 0,5 л із бензином. Потерпілий в цей час перебував по вул. Шевченка у знайомого, а його автомобіль стояв навпроти будинку №29. Потерпілий стояв із товаришем у дворі. Він підбіг до автомобіля, облив чотири колеса і за допомогою газової горілки запалив автомобіль та почав тікати. Спрацювала сигналізація на автомобілі і потерпілий відразу вибіг, дістав вогнегасник та загасив пожежу і викликав працівників поліції. Завдану кримінальним правопорушенням шкоду потерпілому він відшкодував. Також зазначив, що неприязні відносини із потерпілим у них існують вже тривалий час. У вчиненому розкаюється, засуджує свій вчинок, просив суворо його не карати.
Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 , який в судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява, в якій просив розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_4 проводити у його відсутність, при призначенні покарання покладається на розсуд суду, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не подавав та наміру подавати не має (а.с. 59).
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що злочин вчинений обвинуваченим є одноепізодним, обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред'явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання. Обвинувачений визнає свою вину повністю, цивільний позов по справі не заявлявся.
Прокурор не оспорила фактичні обставини справи, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження майна шляхом підпалу.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.
Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім; раніше не судимий; в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І.Ющенка ВОР» на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; в КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» під диспансерним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував; за місцем проживання на території с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області характеризується позитивно; має на утриманні дитину з інвалідністю ОСОБА_9 , 2016 року народження; не є інвалідом першої-другої груп.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами 1 та 2 статті 65 КК України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, вчинення кримінального правопорушення проти власності, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, надання правдивих показів в суді.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
З урахуванням наведеного, враховуючи позицію потерпілого, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінуємої частини статті КК України та звільнити його від відбування покарання з випробування відповідно до ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення експертиз: №СЕ-19/102-25/4440-ФХД від 02.04.2025 в сумі 4775,40 грн.; №СЕ-19/102-25/4407-ФХД від 03.04.2025 в сумі 6367,20 грн.; №532/25-21 від 27.02.2025 в сумі 2120,40 грн.; №СЕ-19/102-25/4739-ФХД від 18.04.2025 в сумі 6239,80 грн.; №СЕ-19/102-25/4502-ПТ від 22.04.2025 в сумі 17828,00 грн., а всього на суму 37330,80 грн.
Відповідно до ст. 174 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2025 - скасувати.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України та матеріалів кримінального провадження речові докази, а саме:
- вилучені під час огляду місця події 25.02.2025, змив з кришки люка, змив невідомої речовини з металевої частини автомобіля (моторний відсік), змив з поверхні переднього правого диску автомобіля, змив з переднього лівого диску автомобіля, контрольний зразок, що поміщені до сейф-пакетів №200254715, №200254716, №200254717 та долучено до матеріалів кримінального провадження - знищити;
- вилучені під час огляду місця полії 25.02.2025, зразок біологічного походження з даху автомобіля, зразок біологічного походження із кришки до бензобаку автомобіля, зразок біологічного походження із передньої лівої дверцяти автомобіля, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області згідно квитанції №1533 - знищити;
- чоловіче взуття чорного кольору з сірими вставками, спортивні штани, куртку-бушлат, газовий балон «Winso» із запальним елементом, пожежне сміття, які поміщено до спеціального пакета Експертної служби МВС України №5874987 та пакета №L36311906, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області згідно квитанції №1534 - знищити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з 30 жовтня 2025 року, тобто з дня проголошення вироку.
Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2025, арешт з майна - чоловічого взуття чорного кольору із сірими вставками, спортивних штанів та куртки-бушлата, газового балону марки «Winso» із запальним елементом, пожежного сміття.
Речові докази:
- вилучені під час огляду місця події 25.02.2025, змив з кришки люка, змив невідомої речовини з металевої частини автомобіля (моторний відсік), змив з поверхні переднього правого диску автомобіля, змив з переднього лівого диску автомобіля, контрольний зразок, що поміщені до сейф-пакетів №200254715, №200254716, №200254717 та долучено до матеріалів кримінального провадження - знищити;
- вилучені під час огляду місця полії 25.02.2025, зразок біологічного походження з даху автомобіля, зразок біологічного походження із кришки до бензобаку автомобіля, зразок біологічного походження із передньої лівої дверцяти автомобіля, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області згідно квитанції №1533 - знищити;
- чоловіче взуття чорного кольору з сірими вставками, спортивні штани, куртку-бушлат, газовий балон «Winso» із запальним елементом, пожежне сміття, які поміщено до спеціального пакета Експертної служби МВС України №5874987 та пакета №L36311906, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області згідно квитанції №1534 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 37330 (тридцять сім тисяч триста тридцять) гривень 80 копійок за проведення експертиз: №СЕ-19/102-25/4440-ФХД від 02.04.2025; №СЕ-19/102-25/4407-ФХД від 03.04.2025; №532/25-21 від 27.02.2025; №СЕ-19/102-25/4739-ФХД від 18.04.2025; №СЕ-19/102-25/4502-ПТ від 22.04.2025.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1