Вирок від 30.10.2025 по справі 644/5851/25

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/5851/25

Провадження № 1-кп/644/735/25

30.10.2025

ВИРОК

Іменем України

30 жовтня 2025 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2а приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000480 від 02.04.2025, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою спеціально освітою, неодружений, офіційно непрацевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Судом установлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 (справа № 644/706/23, провадження № 3/644/435/23), що набрала законної сили 12.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Позбавлення права керувати транспортними засобами передбачає вилучення посвідчення водія, що повинно здійснюватися органами, які видали таке посвідчення, що було виконано шляхом фактичного вилучення у ОСОБА_4 посвідчення водія посадовими особами органів Національної поліції, що відповідає положенням ст. 317 КУпАП.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 23.12.2023 о 16 годині 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по проспекту Олександрівський в м. Харкові, де поряд з буд. № 103/41 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 603644 від 23.12.2023 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2024 (справа № 644/98/24, провадження № 3/644/400/24), що набрала законної сили 05.03.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Отже, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Установлено, що ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 (справа № 644/706/23, провадження № 3/644/435/23), що набрала законної сили 12.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2024 (справа № 644/98/24, провадження № 3/644/400/24), що набрала законної сили 05.03.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Харківського районного суду Харківської області від 18.03.2024 (справа № 635/96/24, провадження № 3/635/488/2024), що набрала законної сили 29.03.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 17.04.2024 о 20 годині 54 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по проспекту Індустріальний в м. Харкові, де поряд з буд. № 7 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 901357 від 17.04.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2024 (справа № 644/3053/24, провадження № 3/644/1215/24), що набрала законної сили 24.05.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судом установлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 (справа № 644/706/23, провадження № 3/644/435/23), що набрала законної сили 12.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 21.04.2024 о 03 год 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, хитна хода, порушення мови) та рухався по проспекту Олександрівський в м. Харкові, де поряд з буд. № 99 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що були складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 603149 від 21.04.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ААД № 604481 від 21.04.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказані правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3231/24, провадження № 3/644/1254/24), що набрала законної сили 15.07.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судом установлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 (справа № 644/706/23, провадження № 3/644/435/23), що набрала законної сили 12.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 23.04.2024 о 22 годині 25 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови) та рухався по проспекту Архітектора Альошина в м. Харкові, де поряд з буд. № 17 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що були складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 901096 від 23.04.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ААД № 901095 від 23.04.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказані правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3232/24, провадження № 3/644/1255/24), що набрала законної сили 15.07.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Також, постановою Харківського районного суду Харківської області від 01.05.2024 (справа № 635/2957/24, провадження № 3/635/1432/2024), що набрала законної сили 14.05.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2024 (справа № 644/3053/24, провадження № 3/644/1215/24), що набрала законної сили 24.05.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 26.05.2024 о 15 годині 25 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по проспекту Індустріальному в м. Харкові, де поряд з буд. № 13 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 272795 від 26.05.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2024 (справа № 644/4264/24, провадження № 3/644/1499/24), що набрала законної сили 13.08.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2024 (справа № 644/3053/24, провадження № 3/644/1215/24), що набрала законної сили 24.05.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 17.06.2024 о 16 року 23 народження, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вулиці Верстатобудівній в м. Харкові, де поряд з буд. № 2 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 910485 від 17.06.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 (справа № 644/5106/24, провадження № 3/644/1652/24), що набрала законної сили 27.09.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Стаття 129-1 Конституції України регламентує, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 25.06.2024 о 12 год 57 хв, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по проспекту Героїв Харкова в м. Харкові, де поряд з буд. № 295 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 910490 від 25.06.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 (справа № 644/5106/24, провадження № 3/644/1652/24), що набрала законної сили 27.09.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3231/24, провадження № 3/644/1254/24), що набрала законної сили 15.07.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3232/24, провадження № 3/644/1255/24), що набрала законної сили 15.07.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Харківського районного суду Харківської області від 23.07.2024 (справа № 635/3193/24, провадження № 3/635/1511/2024), що набрала законної сили 03.08.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2024 (справа № 644/4264/24, провадження № 3/644/1499/24), що набрала законної сили 13.08.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 16.09.2024 о 21 год 44 хв, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21011 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 та рухався по вулиці Миру в м. Харкові, де поряд з буд. № 40 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 130816 від 16.09.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.12.2024 (справа № 644/8526/24, провадження № 3/644/2288/24), що набрала законної сили 20.12.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3232/24, провадження № 3/644/1255/24), що набрала законної сили 15.07.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2024 (справа № 644/4264/24, провадження № 3/644/1499/24), що набрала законної сили 13.08.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 (справа № 644/5106/24, провадження № 3/644/1652/24), що набрала законної сили 27.09.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 01.10.2024 о 01 годині 22 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21011 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) та рухався по проспекту Архітектора Альошина в м. Харкові, де поряд з буд. № 22 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140344 від 01.10.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 (справа № 644/8646/24, провадження № 3/644/2325/24), що набрала законної сили 13.12.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 06.10.2024 року о 00:53, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21011 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук) та рухався по вулиці Душкіна в м. Харкові, де поряд з буд. № 12 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що були складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 143967 від 06.10.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ЕПР1 № 143960 від 06.10.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказані правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 (справа № 644/8823/24, провадження № 3/644/2361/24), що набрала законної сили 31.12.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

За приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Також, постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.09.2024 (справа № 645/4634/24, провадження № 3/645/1485/24), що набрала законної сили 08.10.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області, Фрунзенського районного суду міста Харкова та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 28.10.2024 о 21 год 55 хв, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21072 з державним реєстраційним номером з9008 ХА та рухався по вулиці Генерала Момота в м. Харкові, де поряд з буд. № 8 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 161205 від 28.10.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 (справа № 644/9781/24, провадження № 3/644/2503/24), що набрала законної сили 27.12.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Судом установлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 (справа № 644/706/23, провадження № 3/644/435/23), що набрала законної сили 12.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, постановою Харківського районного суду Харківської області від 18.03.2024 (справа № 635/96/24, провадження № 3/635/488/2024), що набрала законної сили 29.03.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2024 (справа № 644/3231/24, провадження № 3/644/1254/24), що набрала законної сили 15.07.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 (справа № 644/8646/24, провадження № 3/644/2325/24), що набрала законної сили 13.12.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Харківського районного суду Харківської області, Фрунзенського районного суду міста Харкова та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 16.12.2024 о 23 год 20 хв, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21053 з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 та рухався по вулиці Франтішка Крала в м. Харкові, де поряд з буд. № 45 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 198225 від 17.12.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 (справа № 644/11367/24, провадження № 3/644/76/25), що набрала законної сили 25.01.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без вилучення транспортного засобу.

Крім того, 16.12.2024 о 23 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 керував транспортним засобом ВАЗ 21053 з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) та рухався по вулиці Франтішка Крала в м. Харкові, де поряд з буд. № 45 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 198210 від 17.12.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказане правопорушення постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 (справа № 644/11366/24, провадження № 3/644/75/25), що набрала законної сили 25.01.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу.

З огляду на викладене, суд установив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України - невиконання судового рішення, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_4 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

1.2.Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , повідомив суд про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, та запевнив, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведених обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів .

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16 вересня 2024 року (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку

Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_4 , з'ясувавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз'яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно підтримано обвинуваченим, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення та безпосередньо обвинуваченим.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та пояснив суду, що достовірно знав про наявність постанов стосовно нього Харківського районного суду Харківської області, Фрунзівського та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова починаючи з лютого 2023 року включаючи січень 2025 року, якими він був притягнутий до адміністративної відповідальності за різними частинами ст. 130 та 126 КУпАП, а також був повідомлений про постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024, яка набрала законної сили 13.12.2024, але, ігноруючи виконання цієї постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду, що виразились у керуванні транспортним засобом 16.12.2024 о 23 год 20 хв, марки ВАЗ 21053 з д.н.з. НОМЕР_3 по вулиці Франтішка Крала в м. Харкові, де поряд з буд. № 45 був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 198225 від 17.12.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ЕПР1 № 198210 від 17.12.2024 року за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказане правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_4 притягнуто постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 (справа № 644/11367/24, провадження № 3/644/76/25), що набрала законної сили 25.01.2025 року, до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років без вилучення транспортного засобу. Заразом, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП ОСОБА_4 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без вилучення транспортного засобу на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 (справа № 644/11366/24, провадження № 3/644/75/25), що набрала законної сили 25.01.2025 року, які ОСОБА_4 умисно не виконав.

Суд, заслухавши підсудного, дійшов переконання, що його показання не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь ОСОБА_4 характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Крім показань ОСОБА_4 , суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:

1. вимогою щодо відомостей про судимості за від 07.04.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 102);

2. довідкою КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-21/4474 від 08.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні первинного психотичного епізоду з палами для дітей. Станом на 02.04.2005 не перебуває (а.с. 103);

3. довідкою КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 16/4420 від 07.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні первинного психотичного епізоду для дітей КНП ХОР «ОКПЛ № 3» з 20.11.2018 о 21.12.2018 та з 25.10.2019 по 15.11.2019. Діагноз: легка розумова відсталість (а.с. 104).

4. довідкою КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 2706 від 03.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебував та не перебуває (а.с. 104а);

5. копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_4 , виданого 01.03.2023 органом 6357 (а.с. 105);

6. висновком судово-психіатричного експерта № 425 від 25.06.2025 (а.с. 107-109), згідно якого ОСОБА_4 станом на 25.06.2025 страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період час, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_4 , перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час (дата висновку 25.06.2025), відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру потребує.

7. зняток з додатку «Дія» про актовий запис про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.01.2023, актовий запис № 22, з якого вбачається інформація про батька ОСОБА_6 (а.с. 110).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого. Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення - злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 382 КК України.

Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював, що умисно не виконує постанови суду, що набрали законної сили.

Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.

IV.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, зокрема: умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Крім наведеного, суд бере до уваги, що підсудним скоєно нетяжкий умисний злочин спрямований проти правосуддя, що виразилось у невиконанні судового рішення, зокрема в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові (а.с. 105), є громадянином України (а.с. 105), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий (а.с. 102), неодружений, зі слів проживає разом зі співмешканкою має та має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але відповідних доказів на підтвердження не надав, оскільки долучений до справи обвинуваченим зняток з додатку «Дія» про актовий запис про народження ОСОБА_5 містить інформація про батька ОСОБА_6 (а.с. 110-111), будь-яких відомостей про зміну прізвища ОСОБА_4 суду не надав, будь-яких інших даних щодо встановлення батьківства стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює встановити дійсність тверджень обвинуваченого про наявність у нього на утриманні малолітньої дитини.

Судом також установлено, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 99-100), згідно звисновком судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_4 станом на 25 червня 2025 рік страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 107-109).

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , під час судового засідання повідомив суд, що офіційно не працевлаштований, але має постійний підробіток на будівництві ЖК як різноробочий, маючи середню спеціальну освіту за спеціальністю «Муляр-штукатур», та отримує дохід близько 20000,00 грн, утримуючи свою співмешканку ОСОБА_7 , яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 110), та проживають разом з обвинуваченим за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 26.06.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття (а.с. 57). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Відповідно до обвинувального акта від 26.06.2025, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні (а.с. 57).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Із урахуванням наведеного, враховуючи думку прокурора, та загальні засади призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення - прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу (ч. 2 ст. 53 КК України).

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 хоча не офіційно, але працевлаштований має дохід, тому, суд дійшов переконання, що призначення обвинуваченому такого покарання як штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні заявлено не було (а.с. 57).

VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 57).

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 57).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12025221180000480 від 02.04.2025 не обирався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та арешти відсутні.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Надані суду матеріали кримінального провадження № 12025221180000480 від 02.04.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у кримінальній справі № 644/5851/25.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

131379751

Наступний документ

131379753

Інформація про рішення:

№ рішення:	131379752
№ справи:	644/5851/25
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	31.10.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Індустріальний районний суд міста Харкова
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Невиконання судового рішення

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (03.12.2025)
Дата надходження:	30.06.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

03.07.2025 16:45	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
17.07.2025 10:30	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
18.08.2025 12:30	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
07.10.2025 14:00	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
29.10.2025 14:30	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
29.10.2025 15:45	Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ПАЛЯНИЧКО ДІАНА ГЕННАДІЇВНА

суддя-доповідач:

ПАЛЯНИЧКО ДІАНА ГЕННАДІЇВНА

захисник:

Кашура Микола Юрійович

обвинувачений:

Нестеренко Вадим Сергійович

прокурор:

Немишлянська окружна прокуратура м. Харкова