Справа № 205/16688/24
Провадження № 2/191/294/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.
за участю секретаря - Силкіної О.Г.
розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
31.01.2025 року з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, разом з ухвалою суду від 10.12.2024 року про передачу справи за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.03.2021 року між позивачем в якості позикодавця та відповідачем в якості позичальника укладено договір позики. Відповідно до умов договору, викладених в розписці, він передав, а відповідач отримала в борг грошові кошти в розмірі 2000,00 дол. США. Відповідно до розписки, відповідач вказані грошові кошти отримав та відповідно до умов договору зобов'язався повернути позивачу 2 000,00 дол. США до 25 грудня 2021 року під 6 % річних, а всього 2 120, 00 дол. США. З серпня 2022 року по червень 2023 року відповідач частково повернув позивачу суму заборгованості у розмірі 30110,26 грн.Проте, станом на день подання позову свій обов'язок з повернення залишку заборгованості за договором позики у сумі 1176,61 дол. США відповідачем не виконаний.
Таким чином, відповідач свій обов'язок з повернення грошових коштів у строк визначений договором позики, тобто до 25 грудня 2021 року належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2024 р. існує заборгованість в розмірі 1176,61 дол. США., що у еквіваленті складає 48 663,25 грн.
Крім того, на підставі умов договору позики та статті 1048 ЦК України позивач нарахував відповідачу проценти від суми позики у розмірі 6 % річних, що складає 94,03 дол. США., що у еквіваленті складає 3 888,87 грн.
Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3 % річних за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором позики, що складає 136,15 дол. США., що у еквіваленті складає 5 630,88 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за Договором позики від 13.03.2021 в загальному розмірі 1406,78 доларів США, що у еквіваленті складає 58 183,00 грн., з яких: сума основного боргу 1 176,61 дол. США., проценти від суми позики у розмірі 6 % річних - 94,03 дол. США., що у еквіваленті складає 3 888,87 грн., 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання - 136,15 дол. США., що у еквіваленті складає 5 630,88 грн., а також стягнути судові витрати по справі.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дрозд Р.Ю. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку SMS. Своїм правом на надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
У зв'язку з тим, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до розписки від 13.03.2021, ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 дол. США. Борг зобов'язався повернути у строк до 25.12.2021 року під 6 % річних, що загалом складає 2120 дол. США.
З серпня 2022 року по червень 2023 року відповідач частково повернув позивачу суму заборгованості у розмірі 30110,26 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08.11.2024 року загальна заборгованість відповідача за договором позики від 13.03.2021 року становить 1406,78 дол.США,що у еквіваленті складає 58 183,00 грн. та складається з наступного: сума основного боргу 1 176,61 дол. США., що у еквіваленті складає 48 663,25 грн., проценти від суми позики у розмірі 6 % річних - 94,03 дол. США., що у еквіваленті складає 3 888,87 грн., 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання - 136,15 дол. США., що у еквіваленті складає 5 630,88 грн.
Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 23 жовтня 2019 року (Справа № 723/304/16-ц, провадження № 14-360цс19).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлений факт отримання відповідачем ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_1 в борг грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 2000 дол. США. На підтвердження вказаного факту позивачем надана відповідна розписка. Даний правочин не є оспорюваним і відповідає вимогам ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики, проценти від суми позики у розмірі 6 % річних є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання в сумі 136,15 дол. США., що у еквіваленті складає 5 630,88 грн., задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 19 920,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась ТОВ «ЮРИСТИ БЕЗПРОБЛЕМ» адвокатом Дрозд Р.Ю. Підставами для надання позивачу правничої допомоги є Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 04.11.2024 року. За умовами п.1.1 угоди - Виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням Замовника надавати Замовнику юридичні послуги, а Замовник зобов'язується їх оплачувати. Завдання Замовника та вартість юридичних послуг визначається Сторонами окремо за кожним завданням: шляхом направлення Замовнику рахунку в якому визначається завдання та вартість юридичних послуг за завданням Замовника (п. 1.2.2 угоди).
Згідно розрахунку вартості, правова допомога складається з 1 год. - підготовка позовної заяви (1540,00 грн.); 4 год. - подача до суду (1452,00 грн); 4 год.- підготовка заяв (1760,00 грн.); 4 год.- підготовка клопотання (3080,00 грн.); 4 год. - відправка доказів (968,00 грн.); 4 год. - участь представника у судовому засіданні (4400,00 грн.); 4 год.- ознайомлення зі справою (3840,00 грн.); 4 год.- отримання документів із суду (2880,00 грн.).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням складності справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з обставин справи та заявленої ціни позову, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 4000,00 гривень витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, відповідно до ст.141 ЦПК України, а саме, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 280-282ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 13 березня 2021 року в загальному розмірі 1 406,78 дол. США., що у еквіваленті складає 52 553,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 12 коп., яка складається з наступного: сума основного боргу 1 176,61 дол. США., що у еквіваленті складає 48 663,25 грн., проценти від суми позики у розмірі 6 % річних - 94,03 дол. США., що у еквіваленті складає 3 888,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1093 (одна тисяча дев'яносто три) грн. 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Прижигалінська