Справа № 521/14974/25
Провадження № 2-к/521/3/25
Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя Гуревського В.К.
при секретарі Турава Н.М.,
розглянувши матеріали клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьової О.О. про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, за участі боржника ОСОБА_2 , заінтересована особа Хаджибейський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -
Адвокат Ульяновської Жанни Зімірьова О.О. звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з клопотанням про визнання рішення Окружного суду м. Мюнстер (Федеративна Республіка Німеччина) у сімейній справі № 44 F 68/96 від 18.09.1996 р. про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_3 , уроджена ОСОБА_4 , та відповідач ОСОБА_2 , за яким розірвано шлюб, зареєстрований сторонами 04.08.1990 р. у Відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса, актовий запис № 615.
Рішення Окружного суду м. Мюнстер (Федеральна Республіка Німеччина) набрало законної сили 18.09.1996 р.
Визнання вищевказаного рішення суду в Україні потрібно для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження того, що в Україні немає зареєстрованого шлюбу. В Україні не ухвалювалося рішення у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету і за тих самих підстав. Також у провадженні судів України немає порушеної справи у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету і з тих самих підстав.
Представник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Хаджибейського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явилися.
ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився.
Судом встановлені такі обставини.
Рішенням Окружного суду м. Мюнстер (Федеративна Республіка Німеччина) у сімейній справі № 44 F 68/96 від 18.09.1996 р. про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_3 , уроджена ОСОБА_4 , та відповідач ОСОБА_2 , за яким розірвано шлюб, зареєстрований сторонами 04.08.1990 р. у Відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса, актовий запис № 615 (а. с. 6 - 9).
Рішення Окружного суду м. Мюнстер (Федеральна Республіка Німеччина) набрало законної сили 18.09.1996 р. про що безпосередньо зазначено в самому рішенні.
Належним чином засвідчену та перекладену на українську мову копію вказаного рішення додано до матеріалів справи (а. с. 10 - 12).
Заявником зазначено, що між Україною та Федеративною Республікою Німеччина відсутній міжнародний договір, який передбачає порядок визнання та виконання іноземних рішень.
Відповідно до ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Принцип взаємності полягає в тому, що держава, яка дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов'язання.
За приписом ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, то вважається, що воно існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Зважаючи на те, що між Україною та Федеративною Республікою Німеччина відсутні договірні відносини про правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу взаємності.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» рішення про розірвання шлюбу є таким, яке не потребує виконання.
Оскільки заінтересовані особи не подали заперечень проти клопотання, а ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тому клопотання підлягає задоволенню.
Застосування принципу взаємності заінтересованими особами не спростовано, за змістом судового рішення сторони обізнані про судову справу.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Як встановлено судом, то визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне ОСОБА_5 для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу.
Принцип взаємності означає, що рішення суду певної держави повинно визнаватись та виконуватись в Україні, якщо тільки немає доказів того, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території такої держави.
Оскільки між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, то рішення суду цієї держави визнається в Україні за принципом взаємності, а відсутність двостороннього договору не може бути підставою для невизнання рішення. Тому, суд дійшов висновку, що для даних правовідносин слід застосовувати принцип взаємності для визнання рішення суду.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що клопотання про визнання рішення іноземного суду про розірвання шлюбу слід задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 353, 462, 464-466,471-473 ЦПК України, -
Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Зімірьової О.О. про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, за участі боржника ОСОБА_2 , заінтересована особа Хаджибейський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Визнати на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме рішення Окружного суду м. Мюнстер (Федеративна Республіка Німеччина) у сімейній справі № 44 F 68/96 від 18.09.1996 р. про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_3 , уроджена ОСОБА_4 , та відповідач ОСОБА_2 , за яким розірвано шлюб, зареєстрований сторонами 04.08.1990 р. у Відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса, актовий запис № 615. Рішення Окружного суду м. Мюнстер (Федеральна Республіка Німеччина) набрало законної сили 18.09.1996 р.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ В.К.Гуревський
Повний текст ухвали суду складено 30.10.2025 р.