Справа № 521/11597/25
Провадження № 2/521/5752/25
16 жовтня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Першого заступника керівника прокурора Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся перший заступник прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію у власність держави земельної ділянки, а саме:
- конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельної ділянки із кадастровим номером 0124781300:18:001:1941 (загальна площа 0,086 га), яка знаходиться на території АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );
- стягнути з відповідача на користь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (код ЄДРПОУ 02911088, банк платника: Держказначейська служба України, м. Київ, Рахунок отримувача: UA378201720343150001000000230) 3 028 грн судового збору, сплаченого за пред'явлення цього позову.
В позові зазначив, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації. На підставі свідоцтва про право на спадщину за номером 1-1194, виданого 13.11.2007 року, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для садівництва із кадастровим номером 0124781300:18:001:1941 (загальна площа 0,086 га), яка знаходиться на території Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р., с/рада Добрівська, «Яблунька» садівниче товариство, земельна ділянка НОМЕР_2 . Право власності Відповідача на зазначену земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 07.11.2013 року по даний час) не відчужив її, є підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави.
Разом з тим, прокуратурою Автономної Республіки Крим та м. Севастополя виявлено порушення статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, що є підставою для її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08.07.2025 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Прокурор Хаджибейської окружної прокуратури Сухомлин О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подала.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких не заперечував щодо задоволення позовних вимог, а також просив розгляд справи проводити без його участі.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги першого заступника прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України).
На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог п.4 ст.264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за номером 1-1194, виданого 13.11.2007 року, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для садівництва із кадастровим номером 0124781300:18:001:1941 (загальна площа 0,086 га), яка знаходиться на території Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р., с/рада Добрівська, «Яблунька» садівниче товариство, земельна ділянка НОМЕР_2 .
Право власності Відповідача на зазначену земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, та підтверджується відомостями, зазначеними про нього, у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 368513530 від 05.03.2024 р. (арк. ст. 10-11).
Підставою звернення до суду з позовом про припинення права власності на земельну ділянку, про конфіскацію земельної ділянки є виявлені факти порушення статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст.80ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої ст.81 та інших норм ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Відповідно до ч.3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Відповідно до п.10 ч. 1ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно із ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Відповідно до ч.5ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою автономії надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області лист від 26.06.2025 року № 15-1369вих-25 про виявлені порушення, зазначивши про необхідність вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. (арк. с. 12-13)
Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області листом від 30.06.2025 року № 10-21-0.62-1979/2-25 прокуратуру Автономної Республіки Крим та м.Севастополя повідомлено, що перевірки щодо набуття права власності та правомірності користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за кадастровим номером 0124781300:18:001:1941, Головним управлінням не проводились, у зв'язку з чим заходи щодо конфіскації (припинення права) на зазначену вище земельну ділянку не вживалися. (арк. с. 14-15)
Разом із цим, уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.
Так, ст.131-1Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, порушив визначену статтями 13, 14, 41 Конституції України, статтями 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до п. 76-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відповідно до п. 80 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).
У зв'язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.
При таких обставинах позовні вимоги першого заступника прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію у власність держави земельної ділянки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Керуючись ст.ст.22, 81, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 346, 356 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Першого заступника керівника прокурора Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку із кадастровим номером 0124781300:18:001:1941 (загальна площа 0,086 га), яка знаходиться на території АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (код ЄДРПОУ 02911088, банк платника: Держказначейська служба України, м. Київ, Рахунок отримувача: UA378201720343150001000000230) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн..
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН