Справа № 521/16488/20
Номер провадження:1-кп/521/301/25
03 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
при судовому розгляді, у режимі відеоконференції, кримінального провадження №521/16488/20 щодо:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Хаджибейським районним судом міста Одеси розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що є об'єктивні причини про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, місце його знаходження наразі невідомо.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що його підзахисний перебуває на лікуванні, прокурором не було вручено стороні захисту вказане клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Крім того, у судові засіданні призначені на 12.12.2024 року, 22.04.2025 року, 02.06.2025 року, 13.08.2025 року обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, не з'явився, документів, які підтверджують поважність причини неявки до суду не надав.
Також, оскільки обвинувачений без поважних причин не з'являвся в судові засідання, судом виносились ухвали про здійснення приводу останнього, які виконані не були. Із наданих до суду рапортів співробітників поліції вбачається, що встановити фактичне місце знаходження обвинуваченого не представилось можливим.
Вищевказані факти свідчать про те, що ОСОБА_5 переховується від суду, а також перешкоджає кримінальному провадженню іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків; відсутність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
Оцінюючи доводи сторони захисту, у їх сукупності, суд не знаходить їх переважними та переконливими над доводами прокурора та вважає, що вони не спростовують ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Разом із цим, суд керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розмір застави повинен складати суму у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 01.12.2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Копію ухвали надіслати обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Виконання ухвали доручити начальнику Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_6