Справа № 734/2316/19
1-кп/729/3/25
01 жовтня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :
судді ОСОБА_1
за участі :
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , яка приймає участь в режимі відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_4 , який приймає участь в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_5 , яка приймає участь в режимі відеоконференції
представника потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_6 , який приймає участь в режимі відеоконференції
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця об"єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270130000020 від 07.01.2019 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України ,-
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому , що у вересні 2018 року, перебуваючи на полі за селом Чемер Козелецького району Чернігівської області діючи умисно з метою особистого вживання, без мети збуту, зірвав близько 10 дикоростучих рослин коноплі, чим здійснив незаконне придбання наркотичних засобів, які в подальшому переніс за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 . Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_4 , придбані рослини коноплі висушив, від частини гілок від'єднав висушене листя та подрібнив руками, чим здійснив незаконне виготовлення наркотичних засобів. Частину рослин коноплі залишив зберігатися у будинку за адресою АДРЕСА_1 , а частину подрібненого листя коноплі помістив до паперового згортку та переніс до житлового будинку ОСОБА_7 , який розташований за адресою АДРЕСА_1 , де вживав їх шляхом куріння через саморобний пристрій із полімерних пляшок, чим здійснив незаконне зберігання наркотичних засобів до вилучення їх працівниками поліції під час проведення обшуків.
Під час обшуку будинку 25.03.2019, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , працівниками поліції у приміщенні кухні, було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет чорного кольору в якому знаходився паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 45,7г.
Під час обшуку будинку 26.03.2019, який розташований за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 видав речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 121,67 г; у приміщенні кімнати № 3, на печі, виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 99,07 г; у приміщенні кімнати № 5 виявлено та вилучено газетний паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісу, маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 0,50 г; речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 1,08 г.
Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, складає 268,02г.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується в незаконному придбанні, виготовлені та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту , тобто у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
В ніч з 12.03.2019 на 13.03.2019, ОСОБА_4 , без мети крадіжки, через відчинену хвіртку зайшов на подвір'я господарства ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Перебуваючи на території зазначеного подвір'я ОСОБА_4 помітив велосипед марки «Aist» i в цей момент у нього виник злочинний умисел направлений на здійснення крадіжки. З метою реалізації задуманого, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власника, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав велосипед марки «Aist» вартістю 1610 грн. з дитячим сидінням моделі № V000734 вартістю 94 грн. 08 коп., який належить ОСОБА_9 , чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1704 грн. 08 коп. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
13.03.2019, ОСОБА_4 , без мети крадіжки, через відчинену хвіртку зайшов на подвір'я господарства ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи на території зазначеного подвір'я ОСОБА_4 помітив велосипед марки «Минск» і в цей момент у нього виник злочинний умисел направлений на здійснення крадіжки. З метою реалізації задуманого, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власника, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав велосипед марки «Минск» вартістю 1016,67 грн., який належить ОСОБА_11 , чим завдав потерпілій матеріальної школи на зазначену суму. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Під час розгляду кримінального провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України захисником обвинуваченого ОСОБА_5 заявлене клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності відповідно до ст.49 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього за ч. 1 ст. 309 КК України.
ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника .
Прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілої ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання не заперечували .
Також захисник обвинуваченого просить закрити кримінальне провадження та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 185 КК України в зв"язку з декриміналізацією даного діяння .
Прокурор , представник потерпілої та обвинувачений не заперечують щодо закриття даного кримінального провадження в частині притягнення ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в судове засідання не з"явилися , після надання показів просили розгляд продовжити в їх відсутність, про що надали письмові заяви.
Заслухавши учасників процесу , суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України. Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Відповідно до п. 1,2,3 ч. 1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі , три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
За вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 309 КК України передбачене покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст.309 КК України є проступком , який було вчинено у 2018 році , тобто закінчилися строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності , за період з часу вчинення проступку ОСОБА_4 не ухилявся від досудового розслідування та суду . Отже є всі підстави для закриття кримінального провадження в цій частині та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.286 ЦПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 185 в зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме вчиненої обвинуваченим крадіжки на суму, яка йому інкримінується.
Згідно п.4-1 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
09.08.2024 р. набув чинності Закон №3886-ІХ від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, якою визначено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням зазначеного, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 1921 грн.
З урахуванням наведеного, сума соціальної пільги у 2019 році році становить 960 грн., тобто для кваліфікації кримінального правопорушення неоподатковуваний мінімум у 2019 році становить 960 грн., відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2019 році становить 1921 грн.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно з господарства ОСОБА_8 в сумі 1704 грн., яка не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно з господарства ОСОБА_10 в сумі 1016, 67 грн., яка не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загально визнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Враховуючи наведене, Закон №3886-ІХ від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», із врахуванням положень ст.58 Конституції України та ст.5 КК України, має зворотну дію в часі, і як наслідок, поширюється на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також судом ураховується усталена практика Європейського суду з прав людини щодо поняття «якість закону» - національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб. Відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст.7 «Ніякого покарання без закону» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Враховуючи наведене, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставіп.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, КПК України передбачає наявність згоди обвинуваченого на це і наявність підстави для такого закриття кримінального провадження.
Крім того, згідно ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, КПК України передбачає тільки наявність згоди обвинуваченого на це і наявність підстави для такого закриття, а саме втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Тому, враховуючи згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, і наявність передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України для цього підстави, кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст.185 КК України підлягає закриттю у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі викладеного, керуючись ст.284 ч.1 п.4-1, 370, 371, 372, 376 ч.2 КПК України, суд,-
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити .
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 1 ст.284 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Закрити кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019270130000020 від 07.01.2019 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України та ч.2 ст.185 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України . Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя: