Справа № 950/2646/25
Провадження № 3/950/1438/25
29 жовтня 2025 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Косолап В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; громадянин України; зареєстрований: АДРЕСА_1 , військовослужбовець; РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.08.2025 близько 17 год. 10 хв. під час виконання обов'язків військової служби на території тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду - воєнного стану. У присутності двох свідків ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , надійшов до суду 27.08.2025.
У подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався. Так, 07.10.2025 надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим переміщенням до в/ч НОМЕР_3 , а 14.10.2025 надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його стаціонарним лікуванням.
Однак, про причини неявки у судове засідання 29.10.2025 ОСОБА_1 та його представник не повідомили.
Слід зазначити, що судове засідання, призначене на 17.09.2025 було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 про необхідність залучення захисника. 24.09.2025 Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги адвокату Колотило Л.М. надано доручення для надання ОСОБА_1 безоплатної правничої допомоги.
Постановою суду від 06.10.2025 участь захисника у судовому засіданні була забезпечена в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні та давати усні пояснення. Ця можливість випливає із об'єкта та цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини»). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України»; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України»). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, в тому числі давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд вказує на те, що ОСОБА_1 та його представнику були створені усі необхідні умови для забезпечення справедливого судового розгляду, а саме неодноразово задоволено клопотання про відкладення розгляду справи з тим, аби в разі необхідності та за умов реалізації ОСОБА_1 відповідного права заслухати його пояснення в суді з метою перевірки доказів або інших обставин, що мають значення для справи.
В контексті викладеного суд звертає увагу, що з 24.09.2025 - моменту, з якого ОСОБА_1 був представлений адвокатом, він не був позбавлений можливості направити до суду відповідні письмові пояснення, заявити (в разі необхідності) клопотання тощо. Однак з моменту отримання судом відповідного протоколу, жодних дій учинено не було. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення КИС № 1841 від 20.08.2025; актом фіксації відмови від 20.08.2025; поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 20.08.2025.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки, будучи військовослужбовцем, під час виконання обов'язків військової служби відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 172-20, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605,60 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у визначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу (34000,00 грн.).
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вадим КОСОЛАП