Справа № 127/32837/25
Провадження № 3/127/6932/25
29.10.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Керівник ТОВ «Контейнерний термінал Вінниця» ОСОБА_1 вчинив порушення ведення податкового обліку з порушенням встановлених законом порядку, а саме завищена сума від'ємного значення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 133323 грн та занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 590929 грн, завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду на суму 158129 грн.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав, зазначив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності. Підтримав подане до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 163-1 КпАП випливає, що відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення до останнього надана копія акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі - Акт).
Заперечуючи обставини, викладені у Акті, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в Акті, є лише припущенням податкового органу. Зауважив, що до Акту були подані відповідні заперечення, які в наданих суду матеріалах справи відсутні. Також захисник зауважив, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на дату, час та місце вчинення правопорушення, як того вимагають приписи статті 256 КпАП. Звернув увагу, що дії податкового органу були оскаржені у встановленому порядку, тому відомості, викладені у Акті, мають бути враховані з урахуванням наданих стороною захисту документів.
Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.
У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-1 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак 1) відсутності податкового обліку, 2) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З наданих суду матеріалів питання щодо наявності ознак відсутності податкового обліку ініційоване не було, тому суд має вирішити питання лише щодо наявності ознак порушення податкового обліку.
Зі змісту Акта випливає, що в ході перевірки виявлені факти порушення ведення податкового обліку з порушенням встановлених законом порядку, а саме завищена сума від'ємного значення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 133323 грн та занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 590929 грн, завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду на суму 158129 грн.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуючи зазначені обставини у поданому клопотанні, зауважив, що Акт не може бути прийнятий судом в якості доказу винуватості його підзахисного. З-поміж аргументів неприйнятності цього Акта в якості доказу захисник здійснив посилання, зокрема, на відсутність відповідного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, суд враховує, що у цьому провадженні суд не вирішує питання щодо правомірності чи неправомірності нарахування фінансових, зокрема, податкових зобов'язань. Натомість суд має вирішити відповідність ведення податкового обліку. В Акті наведені обставини, які свідчать про наявність відповідних порушень. При цьому захисник здійснив посилання на рішення Верховного Суду (далі - ВС) від 08.09.2020 (справа № 811/2893/14а), відповідно до якого висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Заперечуючи обставини, викладені у Акті, захисник надав копії відповідних документів на спростування відомостей, які викладені в Акті.
Отже, оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надані суду докази у їх сукупності, суд вважає слушними зауваження захисника в частині відсутності посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на час, місце та обставини порушення податкового законодавства.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджений факт порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, про яке наявне посилання у Акті. Саме тому суд вважає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: