Справа № 127/32879/25
Провадження № 3/127/6937/25
29.10.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З 01.07.2025 по 31.07.2025 по вул. Пирогова, 52-а офіс 405 директор ТОВ «Овал» ОСОБА_1 вчинила порушення порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого завищена сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2025 року на 148752 грн, занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2025 року на 148752 грн, завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2025 року на 307000 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції частини першої статті 163-1 КпАП випливає, що відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-1 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак 1) відсутності податкового обліку, 2) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що останній був складений у зв'язку з порушенням ведення податкового обліку у ТОВ «Овал». На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі - Акт). Також у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на те, що це діяння мало місце у період з 01.07.2025 по 31.07.2025.
У постанові від 11.04.2018 (справа № 804/401/17) та від 11.12.2018 (справа № 242/924/17) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконання обов'язку відповідним суб'єктом або припинення дії відповідної норми закону.
У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Зі змісту Акта випливає, що порушення ведення податкового законодавства були виявлені в ході проведення перевірки з 10.09.2025 по 16.09.2025. Однак самі правопорушення мали місце у період з 01.07.2025 по 31.07.2025.
Суд вважає, що за результатами судового розгляду був підтверджений факт недотримання вимог податкового законодавства у період з 01.07.2025 по 31.07.2025. Однак їх виявлення було здійснене в ході проведення перевірки з 10.09.2025 по 16.09.2025.
Саме тому суд вважає, що в судовому засіданні підтверджені зазначені вище обставини, а тому діяння ОСОБА_1 за цим фактом охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КпАП, за ознаками порушення керівниками підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Згідно з частиною другою статті 38 КпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Застереження, встановлені частиною восьмою статті 38 КпАП, судом під час розгляду цієї справи встановлені не були.
Вище суд зауважив, що ВС надав роз'яснення щодо визначення триваючого правопорушення, зауваживши, що триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконання обов'язку відповідним суб'єктом або припинення дії відповідної норми закону. Часом припинення правопорушення, у зв'язку з яким складений протокол про адміністративне правопорушення, є 31.07.2025. Тобто на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення порушення податкового законодавства були припинені у зв'язку з подачею суб'єктом декларування відповідних податкових декларацій. Саме тому на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення справи до суду визначені частиною другою статті 38 КпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули, тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 КпАП, слід закрити.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Зважаючи на ту обставину, що за результатами судового розгляду на ОСОБА_2 адміністративне стягнення накладене не було, суд вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення з нього судового збору.
Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: