Справа №132/2323/25
Провадження №1-кп/127/798/25
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
колегіально у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2025 за № 22025020000000071, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вважає, що наявні ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що дані ризики не зменшилися та не відпали, запобіжні заходи до обвинувачених застосовані вірно, підстав для їх зміни немає, просить продовжити строк застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Крім того, стан здоров'я обвинуваченого погіршився.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Просили змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід. Крім того, зазначили, що ОСОБА_6 хворіє на тяжку хворобу та перебуваючи під вартою його стан здоров'я погіршується.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.06.2025.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, зокрема до 20.09.2025.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2025 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на строк 60 днів, до 06.11.2025 включно.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_5 являється громадянином Республіки Молдови, де і має постійне місце проживання, на території України постійного місця проживання не має, непрацюючий, соціальних зв'язків на території України немає, тобто стримуюючі фактори у обвинуваченого відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2025 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.06.2025.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, зокрема до 20.09.2025.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2025 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів, до 06.11.2025 включно.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_6 являється громадянином Республіки Молдови, де і має постійне місце проживання, на території України постійного місця проживання не має, непрацюючий, соціальних зв'язків на території України немає, тобто стримуюючі фактори у обвинуваченого відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
При цьому, суд зазначає, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання можуть переховуватися від суду.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачені не мають наміру переховуватися від суду, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
Відносно ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність даних ризиків, суд враховує, що свідки на даний час судом не допитані, докази судом не досліджувалися, та вважає, що дані ризики не зменшилися до дослідження доказів а також показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженими у спілкуванні із свідками, обвинувачені можуть здійснювати на них незаконний вплив.
Враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд також враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочинів, особи обвинувачених у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачені та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинувачених.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотань, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
При цьому, враховуючи положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає доцільним не визначати розмір застави.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотань прокурора про продовження строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим.
Крім того, враховуючи заяви обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про погіршення стану здоров'я, суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі. Держава має право забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008 р. по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604, встановлено, що відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Основними завданнями медичної частини є: надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та організація надання вторинної медичної допомоги; організація і проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду; організація належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного нагляду; організація та проведення заходів із впровадження превентивної медицини; гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя. У режимних корпусах СІЗО обладнуються кімнати (медичні кабінети) для проведення амбулаторного прийому ув'язнених і засуджених. За потреби ув'язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров'я.
Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525.
Згідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Враховуючи викладене, слід зобов'язати адміністрацію Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" терміново надати належну медичну допомогу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах установи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 28.10.2025 до 26.12.2025 включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 днів, починаючи з 28.10.2025 до 26.12.2025 включно.
Зобов'язати адміністрацію Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" надати належну медичну допомогу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про результати чого повідомити суд.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисниками, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді