Справа № 127/33167/25
Провадження № 1-кс/127/13001/25
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040004172 від 24.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -
21.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040004172 від 24.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В судове засідання призначене на 28.10.2025 заявник не з'явився, однак 28.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив його скаргу залишити без розгляду.
Вінницька обласна прокуратура будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Отже, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Розглянувши клопотання ОСОБА_3 про залишення без розгляду його скарги на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури слідчий суддя дійшов висновку про необхідність її задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Отже, наведеною нормою не передбачено можливості постановлення слідчим суддею ухвали про залишення скарги без розгляду за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, навіть за наявності відповідного клопотання скаржника.
При цьому, відповідно до положень статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до частини шостої статті 9 КПК України у випадках коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частині першій статті 7 цього кодексу, зокрема пункт 14 якої передбачає доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
Виходячи із практики Європейського суду з прав людини право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (справа «Мельник проти України»).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №5-103 кс-15 від 1 жовтня 2015 року, відповідно до якої право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до частини першої та третьої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги завдання кримінального провадження та принцип диспозитивності при використанні особою своїх прав, слідчий суддя вважає, що залишення без розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040004172 від 24.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за клопотанням самого заявника, не порушує прав останнього та не суперечить вимогам КПК України.
Аналогічний підхід до вирішення питання висловлено Вінницьким апеляційним судом в ухвалі від 25 квітня 2019 року по справі №127/4746/19.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 2, 9, 26, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 від 28.10.2025 про залишення скарги без розгляду задовольнити.
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040004172 від 24.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, залишити без розгляду.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя