іменем України
Справа №377/1085/25
Провадження №1-кп/377/42/25
24 жовтня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі клопотання начальника Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12025111190000066 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Леніногорськ, Республіка Казахстан, громадянина України, працюючого керівником проектних програм інженерного центру на ДСП ЧАЕС, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
22 жовтня 2025 року до суду надійшов від Вишгородської окружної прокуратури Київської області обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, з додатками до нього.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 24 жовтня 2025 року.
24 жовтня 2025 року до суду подано клопотання начальника Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12025111190000066 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні Славутицького міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12025111190000066 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України. Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 27 жовтня 2025 року. Ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, продовжують існувати. Так, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, обвинувачений може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, що підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, полягає в тому, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, з метою зміни показань останніми в подальшому в ході судового розгляду. Зміна показань свідками у судовому засіданні перешкодить повному та всебічному встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в клопотанні.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що жодний із заявлених прокурором ризиків не існує, оскільки їх наявність не підтверджена будь-якими достатніми і належними доказами, а мотивація прокурора є вочевидь надуманою, нічим не підтвердженою і такою, що не відповідає дійсності. Немає жодних законних підстав, розумних підозр чи доказів вважати, що обвинувачений буде переховуватись від суду, оскільки обвинувачений під час досудового розслідування не переховувався від органів досудового розслідування, а натомість продемонстрував свою належну процесуальну поведінку. Обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання та постійне місце роботи на ДСП «ЧАЕС». Основним аргументом сторони обвинувачення на підтвердження ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, є тяжкість покарання, проте сама по собі тяжкість покарання не є самостійною та достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Так само, стороною обвинувачення жодними чином не підтверджено та не додано відповідних доказів, що могли б вказувати на можливість існування впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні. При цьому, у попередньому клопотанні прокурора ОСОБА_7 взагалі не зазначалось про існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимим, має зареєстроване місце проживання, має відмінну репутацію, з 1987 року працює на ДСП «ЧАЕС», користується повагою серед працівників ДСП «ЧАЕС». Продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту має вкрай негативне значення для працівників ДСП «ЧАЕС» щодо ефективного і належного функціонування стратегічного підприємства критичної інфраструктури України, а також для населення України, оскільки він не зможе належним чином виконувати покладені на нього обов'язки керівника та займатися своїми прямими обов'язками з організації дотримання радіаційної безпеки.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що при розгляді клопотання прокурора покладається на розсуд суду.
Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , заслухавши думку прокурора, захисника, представника потерпілого, перевіривши матеріали, додані до клопотання, та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 під час досудового розслідування кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 жовтня 2025 року. ОСОБА_5 було заборонено залишати місце фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , у певний період доби з 24:00 години до 05:00 години, крім розумного фактичного часу необхідного для прибуття за викликом суду, перебування в суді й участі в судових засіданнях, надання невідкладної медичної допомоги в закладах охорони здоров'я та інших випадках пов'язаних із врятуванням життя чи здоров'я в умовах воєнного стану.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року, ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року - залишено без змін.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною 2 статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до статей 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з частини 1, 2 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Питання про застосування запобіжного заходу вирішується під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки на її заміну висунуте обвинувачення. Судом, який здійснює судовий розгляд обвинувального акту, перевіряється обґрунтованість обвинувачення шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даній стадії вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, на які вказує прокурор, і які не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку домашнього арешту.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Прокурор обґрунтовує клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Суд погоджується із тим, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, продовжує існувати.
Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 178 КПК України. При оцінці даного ризику, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування від суду з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, в зв'язку з чим ступінь вказаного ризику є надзвичайно високим.
Прокурором в судовому засіданні також доведено, що ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не зменшився, оскільки свідки на даний час не допитані судом, і судове провадження у даному кримінальному провадженні не завершене.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_5 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх показань та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд приймає до уваги також тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Виходячи з положень статей 177, 178, 331 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, документів, які характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по 24 грудня 2025 року включно та покласти на нього наступні обов'язки на строк по 24 грудня 2025 року включно: прибувати до Славутицького міського суду Київської області за першою вимогою; повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений статтею 176 КПК України, на застосуванні якого наполягав захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і попередити ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 181, 196, 198, 314-316, 376 КПК України,-
Клопотання начальника Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 24 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступного дня, за виключенням випадків отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, до 24 грудня 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 24 грудня 2025 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати до Славутицького міського суду Київської області за першою вимогою;
- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Копію ухвали для організації виконання направити до Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Встановити строк дії ухвали по 24 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1