Справа № 397/1367/25
н/п : 2-з/397/12/25
29.10.2025 селище Олександрівка
Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченко Д.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «Агроекохолод» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,
ФГ «Агроекохолод» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Підлісненської сільської ради, за межами населеного пункту Олександрівського району Кіровоградської області, загальною площею 1,5700 га, кадастровий номер 3520585000:02:000:5018.
Одночасно позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.ст. 149, 150 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також будь яким іншим особам, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним, державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, складу угідь, кадастрового номеру, здійснювати поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж, реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Підлісненської сільської ради, за межами населеного пункту Олександрівського району Кіровоградської області, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3520585000:02:000:5018, до набрання законної сили рішенням у справі.
В обгрунтування заяви заявник зазначає, що знаходження об'єкта нерухомості, який належить йому на праві власності, зокрема комплексу овочесховища, на земельній ділянці відповідачки, унеможливлює використання відповідачем земельної ділянки або передачу її в користування будь-кому, окрім господарства, яке є власником об'єктів. Таким чином необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена як фактичними обставинами так і неправомірною поведінкою відповідача. Ухилення відповідача від отримання проекту договору оренди землі та ігнорування письмових пропозицій господарства щодо укладення договору оренди землі слід кваліфікувати як недобросовісну поведінку відповідача За таких обставин, вбачається реальний ризик ухилення відповідача від виконання рішення суду, а також можливість вчинення нею певних дій, спрямованих на ускладнення для позивача правомірного судового захисту. У разі укладення відповідачем договорів оренди земельної ділянки з іншими особами, зробить для позивача неможливим виконання рішення у цій справі та створить для необхідність звернення до суду з іншими позовами про визнання таких договорів неправомірними. А тому, на підставі ст.ст. 149-150, 153 ЦПК України, з метою захисту своїх законних прав та інтересів по даній справі, звернулися з відповідною заявою про забезпечення позову до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Дослідивши матеріали додані до позовної заяви та заяву про забезпечення позову, вважаю останню такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Частиною 1 та 2 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майн ота (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку чинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4 )забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10)іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладений у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19), обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Конкретний захід забезпечення позову буде пропорційним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачами ставляться вимоги про визнання укладеним договору оренди землі щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Підлісненської сільської ради, за межами населеного пункту Олександрівського району Кіровоградської області, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3520585000:02:000:5018.
З долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що позивач є власником об'єктів нерухомості, які знаходяться на земельних ділянках, в тому числі і на ділянці з кадастровим номером 3520585000:02:000:5018, та збудовані за згодою відповідача.
З позовної заяви вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 03.09.2012 укладений між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ФК «Агроекохолод» на який посилається позивач, розірвано рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2025 у справі № 397/448/24. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18.09.2025 вказане рішення залишено без змін.
Водночас, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3520585000:02:000:5018.
Всупереч правилам процесуального закону заява заявниками не обгрунтована. Заявниками не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не надано належних доказів, що ініційований вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Подана заява не містять жодних доказів чи переконливих аргументів, які би свідчили, що з урахуванням предмету спору і обставин справи, відповідач може вжити дій для уникнення виконання рішення, і яких саме. Матеріали не містять підтверджень права власності земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 станом на день звернення до суду з позовом та із заявою про забезпечення позову.
У зв'язку із вищевикладеним, приходжу до висновку, що заявнику слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою.
Разом з тим, відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявників, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Фермерського господарства «Агроекохолод» про забезпечення позову у цивільній справі № 397/1367/25 за позовом Фермерського господарства «Агроекохолод» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Кропивницького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО