29 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 361/11273/24
провадження № 22-ц/824/11300/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І., суддів - Саліхова В.В., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк"
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Гізатуліної Н.М.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року позивач АТ " Універсал Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
10 жовтня 2018 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Відповідно до умов договору АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав відповідачу кредит у розмірі 130 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Станом на 28 грудня 2022 року у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати місячного мінімального платежу за договором перевищило 90 днів, у зв'язку з чим відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 грудня 2022 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.
Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчиняв жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим кредит 26 січня 2023 року став у формі «на вимогу».
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 09 травня 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за наданим кредитом становить 225 416,60 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погодившись із рішенням суду, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів поданої скарги банк вказував на те, що вирішуючи спір у цій справі та відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, судом першої інстанції не було досліджено належним чином механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Отже, відповідач був ознайомлений із зазначеними складовими кредитного договору.
Зазначив, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису. Підписуючи анкету-заяву, відповідач приєднався та був ознайомлений з вказаними вище документами, а укладення між банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач висловив свою згоду з документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису.
Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розумів відповідач та ознайомився та погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, та який не спростований відповідачем. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судове засіданні не з'явилися сторони, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів позивача, його представника, та відповідача, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ( а.с.84-86).
За таких обставин, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суд, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем власноручно. Вказана анкета-заява власноручно підписана представником банку - Матвієнко Т.В., який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться копія паспорту ОСОБА_1 , який скопійований ним та надано до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених умов.
Крім копії анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 10 жовтня 2018 року позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на підтвердження позовних вимог до ОСОБА_1 надав суду наступні докази: Умови і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10 жовтня 2018 року укладеного між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 станом на 09 травня 2024 року, копія паспорта ОСОБА_1 , копію банківської ліцензії, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк. Анкета-заява від 10 жовтня 2018 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якої сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримав платіжну картку, строк дії цієї картки. Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та розмір встановлених відсотків.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом заборгованості, на якій наполягає банк.
Виписки з рахунку позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до абз.2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ( ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції установлено, що сторони підписали договір.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем розміру заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Оскільки позивачем не надано виписки по особовому рахунку позичальника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено обставини видачі ОСОБА_1 кредиту, його розміру, а також розмір заборгованості.
Сам по собі розрахунок заборгованості, який до речі не містить інформації щодо посадової особи, яка його підписала, за відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, яку просить стягнути банк.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на правильність їх не впливають, зводяться до незгоди з висновками суду.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: В.В.Саліхов
А.М. Стрижеус