Київський апеляційний суд
22 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12024100080003901 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Харкова, громадянина України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 29.09.2022 за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,
за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2022 і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, а саме, зменшити ОСОБА_7 призначене за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України покарання до 5 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2022 і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Так, призначаючи покарання за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України за незакінчене кримінальне правопорушення, суд не дотримав вимоги ч.3 ст.68 КК України, згідно з якою за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією. Найбільш суворе покарання, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - позбавлення волі на строк 8 років. Оскільки дві третини від вказаного строку становлять 5 років і 3 місяці, суд не міг призначати ОСОБА_7 покарання на більший строк ніж цей.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження, стверджуючи про наявність в його діях адміністративного, а не кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки докази крадіжки ним ліхтарика відсутні. На відеозаписах затримання та камер спостереження видно, що ліхтарик йому передали працівники охорони магазину. Тож, за приписами ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Факт викрадення ним з магазину парфуму визнає повністю, але його вартість є меншою від тієї, що визначена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18.07.2024. А тому його дії підлягають адміністративній відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, і заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого належить відмовити, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив замах на крадіжку майна, що належить ТОВ "Епіцентр К", за наступних обставин.
13 грудня 2024 року близько 21 години 38 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні гіпермаркету "Епіцентр", розташованого на вул. Берковецькій, 6-В в м. Києві, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, скористався тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і шляхом вільного доступу із стелажів намагався повторно таємно викрасти ліхтар портативний світлодіодний "VIDEX VLF-A400L" вартістю 1 610 гривень 83 копійки та парфум "Cerruti 1881" вартістю 2 975 гривень, а всього майно загальною вартістю 4 585 гривень 83 копійки. Однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 був затриманий разом з викраденим майном працівниками охорони гіпермаркету.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку, а саме, показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення і його припинення.
З цих показань випливає, що коли інспектор служби безпеки ТОВ "Епіцентр К" ОСОБА_9 під час добового чергування переглядав зображення камер відеоспостереження, звернув увагу на чоловіка, яким в подальшому виявився обвинувачений ОСОБА_7 , який спочатку оглядав парфуми, а потім пішов до іншого відділу, де взяв ліхтарик і сховав його під одяг. Після цього обвинувачений повернувся до відділу з парфумами, взяв парфум і попрямував до виходу. Про підозрілого чоловіка ОСОБА_9 повідомив старшому охоронцю ОСОБА_10 , який вийшов на вулицю і став чекати, коли чоловік буде виходити. На виході з гіпермаркету ОСОБА_10 затримав обвинуваченого та запитав, чи не забув той оплатити товар, на що той відповів, що забув. Потім обвинуваченого, який представився ОСОБА_7 , завели в кімнату охорони, там він дістав з внутрішньої кишені ліхтарик та парфум, пояснив, що ліхтарик взяв для себе, а парфум - на подарунок. Також ОСОБА_7 повідомив, що грошей у нього немає. Після цього ОСОБА_9 викликав на місце події працівників поліції та підготував текст заяви до поліції з повідомленням про вчинення крадіжки товару. Вартість викраденого майна зазначалася з відомостей в системі "Потамус", яка містить дані про ціни та товари, які продаються в гіпермаркеті "Епіцентр".
Ці показання суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони логічні, послідовні. На користь висновку про правдивість показань свідків свідчить те, що вони не були знайомі з обвинуваченим, отже, не мали підстав його обмовляти.
Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_7 підтверджується сукупністю інших досліджених судом доказів, а саме, даних, які містяться в:
- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.12.2024 інспектора служби безпеки ТОВ "Епіцентр К" ОСОБА_9 , який повідомив, що 13 грудня 2024 року о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_7 таємно викрав з магазину духи та ліхтарик загальною вартістю 4 585 гривень 83 копійки без ПДВ (а.с.30);
- протоколах огляду місця події від 13.12.2024 та від 18.12.2024, яким є гіпермаркет "Епіцентр", що на вул. Берковецькій, 6-В в м. Києві, в якому біля входу знаходяться зона кас та зона кас самообслуговування; праворуч та прямо від входу знаходиться відділ електроніки, де за склом на полицях розміщені ліхтарики марки "VIDEX", зокрема, "VIDEX VLF-A400L"; перед відділом електроніки знаходиться відділ косметики, обладнаний антикрадіжними рамками, на полицях якого знаходяться парфуми, в тому числі "Cerruti 1881" (а.с.36-41, 42-43);
- записах камер відеоспостереження, якими зафіксовано, що ОСОБА_7 , перебуваючи біля відділу електроніки, взяв товар, присів і сховав його під одяг (файл "Ряд_70"); в іншому відділі ОСОБА_7 з полиці з парфумами взяв коробку рожевого кольору, сховав її під одяг, після чого попрямував до виходу (файл "212"); ОСОБА_7 пройшов касу гіпермаркету, не розрахувавшись (файл "50"); потім ОСОБА_7 попрямував до виходу з гіпермаркету (файл "403_-_ Вход_Кафе") (а.с.50);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 14.12.2024, під час якого застосовувалась відеозйомка, згідно з яким підчас особистого обшуку в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, у ОСОБА_7 було вилучено сумку з особистими речами, а на запитання працівника поліції, чи є у нього речі, які йому не належать, ОСОБА_7 витягнув з-під куртки коробку з ліхтариком "VIDEX" та коробку з парфумом "Cerruti 1881" (а.с.53-59);
- довідці директора гіпермаркету "Епіцентр К" № 6 місто Київ, згідно з якою вартість ліхтаря портативного світлодіодного "VIDEX VLF-A400L", арт. 30737356, становить 1 610 гривень 83 копійки без ПДВ, вартість парфума "Cerruti 1881" 50 ml, арт. 51317331, становить 2 975 гривень без ПДВ), загальна вартість товару становить 4 585 гривень 83 копійки без ПДВ (а.с.119).
Показанням обвинуваченого, який визнав, що намагався викрасти парфум, однак заперечив викрадення ліхтарика, який по прибуттю працівників поліції хтось виклав на стіл у кімнаті охорони, і останні поклали йому під одяг парфум та ліхтарик, який він не викрадав, суд дав належну оцінку і правильно не взяв їх до уваги, розцінивши як бажання уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються доказами, які викладені раніше.
При цьому суд слушно звернув увагу на те, що на запитання працівника поліції, чи є у нього речі, які йому не належать, ОСОБА_7 витягнув з-під куртки коробку з ліхтариком "VIDEX" та коробку з парфумом "Cerruti 1881", а на повторне аналогічне запитання відповів, що "немає нічого", хоча у нього в кишені куртки були цигарки, що свідчить про те, що він усвідомлював, що на відміну від цигарок інше майно отримане ним у протиправний спосіб.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, доводи в апеляційній скарзі прокурора, що при призначенні покарання суд не дотримав вимоги ст.68 КК України, є слушними.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкцією ч.4 ст.185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Тож, дві третини максимального строку покарання дорівнюють 5 рокам 4 місяцям (а не 5 рокам 3 місяцям, як вважає прокурор). А тому, призначивши ОСОБА_7 за вчинення замаху на крадіжку покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців, тобто більше, ніж передбачено законом, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував, що він вчинив тяжкий злочину, особу винного, який є судимим і вчинив злочин протягом іспитового строку, позитивно характеризується в Громадській організації "Берег життя", в якій з 22.03.2025 знаходиться на стаціонарному курсі психосоціального відновлення, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважаючи на ці обставини, які свідчать про намагання обвинуваченого змінити спосіб життя, а також відсутність матеріальних збитків, оскільки майно, замах на крадіжку якого вчинив ОСОБА_7 , було у нього вилучено і повернуто ТОВ "Епіцентр К", колегія суддів вважає, що зменшення обвинуваченому строку покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення до максимально можливого, як про це просить прокурор, буде надто суворим, і достатнім буде покарання на мінімальний строк, установлений у санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 , який був звільнений від відбування покарання за попереднім вироком з випробуванням, вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, остаточне покарання за сукупністю вироків йому має бути призначено на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до вимог з ст.409 КПК України підставами для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 414 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, зокрема, ч.3 ст.68 КК України та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є підставами для зміни вироку суду першої інстанції шляхом пом'якшення ОСОБА_7 покарання за нове кримінальне правопорушення, остаточного покарання за сукупністю вироків і часткового задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України покарання до 5 /п'яти/ років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років 3 /три/ місяці.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3