27 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 756/11246/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13493/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року (ухвалено у складі судді Шролик І.С., повне рішення складено 20.05.2025 року)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У вересні 2024 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просять суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 19840,69 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1236,55 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24228,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7682,67 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 32772,97 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 2733,65 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 874,44 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячого водопостачання у розмірі 383,75 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 10,40 грн.; витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2024 року становить 67417,58 грн.
Крім того, за позивачем рахується заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 10,40 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 874,44 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячого водопостачання у розмірі 383,75 грн.
Окрім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21077,24 грн.
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19840,69 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1236,55 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24228,29 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7682,67 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2024 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 32772,97 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2024 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 2733,65 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 874,44 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячого водопостачання у розмірі 383,75 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 10,40 грн., а всього 89763,41 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач 13 червня 2025 року подав через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував поданий відповідачем доказ, а саме відповідь позивача, де ним було зазначено, що заборгованість за житлово-комунальні послуги становить 81 123, 71 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» своїм правом на надання відзиву не скористалось, про розгляд справи було повідомлено належним чином, що підтверджується звітом про доставку до кабінету системи «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. У зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України « Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженні Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 червня 2006 року, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру за № 780348 від 11 вересня 2024 року, а тому є споживачем послуг, які надає позивач.
Згідно відповіді комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 10 жовтня 2024 року № 062/14-10280, квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2005 року належить ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість. Також судом враховано, що відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що ним належним чином сплачувались витрати за надані комунальні послуги.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово - комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за N 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилався на те, що розрахунок позивача не узгоджується з відповіддю підприємства від 18 квітня 2025 року за вих № 4103.214021, яка була надана на запит відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об'єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
Крім того позивачем до суду надано копії нарядів на підключення/відключення опалення та відомості реєстрації параметрів тепло-споживання та обліку теплової енергії.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Разом з тим скаржником не надано власний контррозрахунок, не надано доказів, що за час нарахування заборгованості останні звертались до позивача з актами-претензіями про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідь позивача відповідачу, хоча і містить інформацію щодо заборгованості, що на 8 639,70 грн менша, ні ж та, що зазначена у розрахунку, що могло ввести відповідача в оману, але не є первинним або зобов'язуючим документом та не спростовує розмір заборгованості, який підтверджується матеріалами справи.
Крім того в позовній заяви позивач заявив заборгованість станом на липень 2024 року, а у відповіді заборгованість обрахована станом на квітень 2025 року. До відповіді на яку посилається відповідач включені не всі складові заборгованості, які просив стягнути позивач.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність належними та достатніми доказами позовних вимог.
Інших доводів апеляційної скарги, які б спростували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова