Апеляційне провадження
№22-ц/824/9584/2025
16 жовтня 2025року місто Київ
справа №754/10565/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогосуддіБорисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянськогорайонного суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 148797 грн. в якості неустойки.
У вересні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 41710 грн.
У лютому 2025 року позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив замінити первісного відповідача ФОП ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача ФОП ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_2 .
05 березня 2025року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову та позовну заяву в новій редакції, в якій просив:
застосувати наслідки недійсності правочину, укладеного під впливом обману та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 306000 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у прийнятті позовної заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та які саме дії необхідно вчинити для відновлення порушеного права.
Вказував, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Зазначав, що заява про зміну предмету позову та позовна заява від 05 березня 2025 року, додана до неї містять первісні обставини і в них не визначено нові правові підстави позовних вимог.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 у заяві від 05 березня 2025 року змінено не лише предмет позовних вимог, а і його підстави, викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог, що відповідно до вимог 49 ЦПК Українине допускається.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19 зазначав, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
Зокрема, такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19, від 22 липня 2021 року у справі №910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного ним способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у липні 2024 року звернувся до суду з позовомдо відповідача про стягнення неустойки.
Позов мотивував тим, що 28 травня 2024 року ОСОБА_1 , як замовник та ФОП ОСОБА_2 , як виконавець уклали договір, предметом якого є те, що виконавець виготовляє ролети та комплектує їх фурнітурою та автоматикою, обраноб виконавцем, а також їх доставка та монтаж.
Вказував, що вартість матеріалів та робіт за договором становить 183700 грн. та він одразу сплатив 80% вартості замовлення у розмірі 147000 грн.
Зазначав, що строк виконання замовлення до 25 червня 2024 року, однак відповідач на день подання позову послугу з монтажу ролетів в строк та в обсязі, що обумовлені у договорі не виконав.
Посилаючись на те, що він умови договору виконав, а відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, вважаю, що ні підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Подаючи, 05 березня 2025 року заяву про зміну предмету позову, позивач обгрунтовував її тим, що він дізнався, що відповідач не є ФОП, а тому вважає, що договір від 28 травня 2024 року був укладений під впливом обману, а тому посилаючись на ст.23, 215, 230 ЦК України просив застосувати наслідки недійсності правочину, укладеного під впливом обману та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 306000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Тобто позивач мотивує свої нові позовні вимоги новими фактичними обставинами справи та наводить нові обґрунтування на їх підтвердження.
Оскільки позивач у заяві від 05 березня 2025 року та доданій до неї позовній заяві в новій редакції не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач у заяві від 05 березня 2025 року не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, тому подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову, що одночасно не допускається, тому дійшов вірного висновку про відмову у прийнятті заяви.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
Як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: