справа №381/880/25 Головуючий у І інстанції - Ковалевська Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/13130/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року та на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії,
установив:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ГУ ПФУ у Київській області про стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який був військовим пенсіонером та перебував на обліку в ГУ ПФУ в Київській області, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, в тому числі і на недоотриману пенсію на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року по справі №320/6679/22.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , позивач, як його син, отримав спадщину за законом, яка складається з невиплачених коштів на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/6679/22 від 31 жовтня 2022 року, де залишок невиплачених коштів становить 189012,59 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду, однак отримав відмову та роз'яснення, що необхідно звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
01 листопада 2024 року Київським окружним адміністративним судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
Тому, ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача з питання виплати недоотриманої пенсії спадкодавця, але знову отримав відмову вже з причини пропуску шестимісячного строку звернення із заявою до управління про виплату недоотриманої пенсії.
Вважає, що своїми діями відповідач перешкоджає реалізації прав позивача на отримання спадкового майна.
Просив суд стягнути з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 189012,59 грн. недоотриманої спадщини у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року, вказаний вище позов задоволено.
Стягнуто з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 , недоотриману спадщину у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 189012,59 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року, стягнуто з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 15000 грн. витрат на правничу допомогу, які були понесені ним у зв'язку з розглядом справи у Фастівському міськрайонному суді Київської області.
Не погодившись з основним та додатковим рішеннями суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Київській області оскаржило їх у апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконними, необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року зазначило, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Зазначає, що Пенсійним фондом було вжито всі заходи з метою виконання рішення суду по вказаній судовій справі.
Вважає, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до оскарження поведінки Головного управління щодо невиконання судового рішення, яке має здійснюватися в окремому законодавчо встановленому порядку.
За відсутності обставин протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Просило скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року, зазначило, що заявлені позивачем до відшкодування 15000 грн витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Заявлений розмір витрат вважає неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Просило скасувати додаткове судове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.
На вказані апеляційні скарги ОСОБА_1 подав відзиви.
Відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року обґрунтовував тим, що в даній справі підставою для звернення до суду стала відмова Відповідача сплатити на користь позивача кошти отримані ним в порядку спадкування.
Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то сума недоотриманої ОСОБА_3 пенсії, що належала йому за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.
Відтак, позивач, прийнявши спадщину, має право на отримання усієї суми недоотриманої пенсії.
Однак Відповідач всупереч вимогам закону, перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна.
Позивач має право, як спадкоємець , на отримання нарахованих, але не виплачених спадкодавцю у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя.
Просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року залишити без задоволення, а саме рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року зазначив, що 12 лютого 2025 року між ним та АО «Акторіс» було укладено договір №12/02/25-1 про надання правничої допомоги.
Також, 12 лютого 2025 року між АО «Акторіс» та ОСОБА_1 було укладено Додаток до Договору про надання правничої допомоги №12/02/25-1 від 12 лютого 2025 року, пунктом 2 Додатку сторони обумовили, що ОСОБА_1 доручає Об'єднанню здійснити захист його інтересів, а саме підготувати та подати до Фастівського міськрайонного суду Київської області, позовну заяву до ГУ ПФУ у Київській області про стягнення 189012,59 грн недоотриманої спадщини у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії.
Пунктом 3 Додатку до Договору про надання правничої (правової) допомоги, сторони визначили, вартість послуг Об'єднання в розмірі 10000 грн за підготовку позовної заяви та 2500 грн за участь в одному судовому засіданні.
16 травня 2025 року між ОСОБА_4 та АО «Акторіс» було підписано Акт приймання-передачі правничої допомоги.
Відповідно до даного акту сторони визначили, що вартість наданої правничої допомоги згідно Додатку від 12 лютого 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №12/02/25-1 від 12 лютого 2025 року становить 15000 грн.
Вказана сума складається з безпосередніх витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
При цьому визначаючи розмір витрат ОСОБА_1 та АО «Акторіс» виходили зі значення даної справи для ОСОБА_1 яка має важливе значення для нього з огляду на заявлені позовні вимоги.
ГУ ПФ України у Київській області своїх заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавало, та також не подавало до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
А тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для самостійного зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року залишити без задоволення, а саме рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_5 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі №320/6679/22, задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_2 здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 червня 2022 року №2/3/1/1498 про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої його було звільнено з військової служби, станом на 05 березня 2019 року, відповідно до вимог ст.ст. 43, 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 та проводити її виплату з 01 квітня 2019 року за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 червня 2022 року №2/3/1/1498 про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої його було звільнено з військової служби, станом на 05 березня 2019 року, відповідно до вимог ст.ст. 43, 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Державного бюджету У країни за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 992 грн. 40 коп.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано 01 березня 2024 року державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з невиплачених коштів на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 31 жовтня 2022 року по справі №320/6679/22, в сумі 189012,59 грн., і належали померлому згідно довідки, виданої Відділом з питань виплати пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління з питань виплат ГУ ПФУ у Київській області під №1000-0505-8/30840 від 21 лютого 2024 року.
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з відповідною заявою про виплату недоодержаної пенсії, у формі, а також переліком необхідних документів, які визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, 08 травня 2024 року позивач отримав відповідь з ГУ ПФУ у Київській області, що для отримання коштів, нарахованих на виконання Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі №320/6679/22, йому необхідно звернутися до суду з заявою про зміну сторони виконавчого провадження.
01 листопада 2024 року Київським окружним адміністративним судом у справі №320/6679/22 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
При повторному зверненні позивача до відповідача з питання недоотриманої пенсії, 18 грудня 2024 року йому було знову відмовлено в зв'язку з тим, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а так як протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера заява про виплату недоотриманої пенсії до Головного управління не надходила, тому відсутні підстави для виплати.
На час розгляду справи грошові кошти позивачу виплачені не були.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а тому він успадкував в тому числі і належні спадкоємцю суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент його смерті.
При цьому дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні, погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року (справа №243/13575/19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Статтею 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України узгоджуються із положенням ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно із статтями 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторонита інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, і який не спростовано доводами апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 та успадкував належні спадкоємцю суми пенсії у відповідності до положень ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент його смерті.
Доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Погоджується колегія суддів і з додатковим рішенням суду першої інстанції, як такого, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У справі яка переглядається встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір №12/02/25-1 про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений між АО «Акторіс» та ОСОБА_1 ; Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №12/02/25-1 від 12 лютого 2025 року; Ордер на надання правничої допомоги №1762219.
Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Між тим, жодних заяв чи клопотань про зменшення судових витрат в даній судовій справі відповідачем не подавалось.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позов задоволено в повному обсязі, а клопотання про зменшення розміру витрат подано не було, суд дійшов обґрунтованого висновку стягнути з ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 , понесені в суді першої інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року та додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 29 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба