Провадження № 33/803/2448/25 Справа № 211/9100/25 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
23 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника адвоката Рубана О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Рубана О.М., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна, не працює, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, звільнено від сплати судового збору, -
постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 31.07.2025 року о 13 год. 28 хв. у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, вул. Дніпровське шосе, 22, керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drаger Аlcotest та медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПРД - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого законом порядку на стан сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Рубан О.М., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що повістка про виклик до суду ОСОБА_1 взагалі не направлялась, сповіщення за допомогою смс повідомлення є незаконним, оскільки ОСОБА_1 не складав заяву про таке сповіщення.
Зауважує, що відеозапис поліцейських не відповідає законним вимогам, тому не може бути визнаний допустимим доказам, зокрема містить ряд нарізок, не вівся безперервно і виключає багато моментів та фактів для встановлення істини у справі, в одному відео взагалі не вказана дата, час та номер пристрою, яким проводилась фіксація. Відеозапис поліцейських не містить факту складання адміністративних матеріалів.
Вказує, що матеріали про адміністративне правопорушення складались після складання протоколу, що також підтверджується тим, що в акті огляду відсутній підпис ОСОБА_1 . Крім того, суд послався на направлення на огляд до медичного закладу, проте в самому направленні, яке міститься в матеріалах справи, зазначений інший медичний заклад.
Стверджує, що матеріали справи не містять жодного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення факту керування нею транспортним засобом. Так, поліцейський підійшов до припаркованого автомобіля та повідомив, що ОСОБА_1 три роки тому притягували до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Зауважує, що в разі незаконної зупинки транспортного засобу, поліцейські на мають законних підстав вимагати в особи надавати документи, чи вимагати пройти огляд на стан сп'яніння.
ОСОБА_2 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника адвоката Рубана О.М.
Заслухавши захисника адвоката Рубана О.М., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови водія від проходження огляду.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 408116 від 31.07.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП «ДБКЛПД№» м. Кривий Ріг від 31.07.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; відеозаписом, який містить фіксацію обставин складання працівниками поліції щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з його відмовою від проходження огляду на вимогу працівника поліції на встановлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поміж іншим, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту окремо не оспорює виявлені ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , факт відмови від проходження огляду та факт керування ним транспортним засобом, а зазначає на ряд порушень, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Водночас, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписами, які є додатком до протоколу, відповідно до яких зафіксовані рух автомобіля Mercedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 , в подальшому, зафіксовано, перебування ОСОБА_1 за кермом вказаного автомобіля, який під час спілкування із поліцейськими показав, що рухався з оптового ринку с. Грущівка із товаром для магазину доньки. Отже сам ОСОБА_3 підтвердив факт керування ним транспортним засобом, та в подальшому не оспорював.
Апеляційний суд наголошує, що норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов'язкової відео фіксації керування транспортним засобом, такий факт встановлюється сукупністю ознак, які містяться в матеріалах справи, в даному випадку поза розумним сумнівом встановлено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, що під час спілкування із водієм поліцейським констатовано наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. На неодноразові вимоги поліцейського пройти огляд ОСОБА_1 просив його відпустити, в результаті тривалого спілкування ОСОБА_1 вказав, що не буде проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Після чого поліцейським роз'яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та буде складено протокол, на що у ОСОБА_1 заперечень не було.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а твердження захисника про фрагменте фіксування обставин не спростовує зазначених обставин, оскільки на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Більш того, захисник не зазначає, що якісь обставини викривлені, а лише вказує, що відеозапис поліцейських є не повним, однак дана обставина не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем Mercedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Твердження захисника, що в направлені на проходження огляду зазначений інший медичний заклад, на думку апеляційного суду не є таким суттєвим порушенням, яке вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки водій відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у медичному закладі, відповідно до відеозапису поліцейських, на час вимоги його волевиявлення було виваженим та беззаперечним, а тому наявність або відсутність направлення не могло вплинути на фактичні обставини справи. Більш того, відповідно до норм ст. 266 КУпАП, огляд водія у медичному закладі проводиться з обов'язковою участю поліцейських, отже в разі погодження ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, вказане направлення надавалось лікарю працівниками поліції.
За цих же підстав, відсутність підпису в акті огляду на стан сп'яніння, не може слугувати підставою для визнання доказу не допустимим, оскільки водій взагалі відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто сам по собі огляд не проводився, про що і зазначено у акті.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, поведінка водія на дорозі звернула увагу працівників поліції, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд не вбачає порушень порядку розгляду справи судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, поліцейськими на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що ОСОБА_1 проставив особистий підпис, в зазначену дату відбувся судовий розгляд. Судом не порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки, з урахуванням обізнаності про дату та час судового розгляду та наявності протоколу щодо нього, останній мав беззаперечну можливість прийняти участь у судовому засіданні особисто або в режимі відео конференц зв'язку, скористатись послугами адвоката або надати письмові пояснення.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Рубана О.М., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА