Провадження № 22-ц/803/8573/25 Справа № 177/532/25 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
Відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року, головуючий у суді першої інстанції Фирса Ю.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28847,60грн.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що 05 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100351529, за умовами якого остання отримала 8 200,00грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачеві кредит.
Відповідач не виконувала умови договору належним чином, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору №100351529.
26 квітня 2024року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі за кредитним договором №100351529 від 05 грудня 2023року.
Суму та розрахунок заборгованості було передано позивачу від ТОВ «Мілоан» згідно з договором відступлення прав вимоги, за яким сума заборгованості відповідача становить 28847,60грн, яка складається з: 8 200,00грн - залишок по тілу кредиту; 20 073,60грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 574,00грн - прострочена заборгованість за комісією.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100351529 від 05 грудня 2023року в розмірі 28 847,60грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8 200,00грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20 073,60грн, прострочена заборгованість за комісією - 574,00грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь товариства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
11 липня 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на суттєві розбіжності щодо умов кредитування, які містяться у договорі про споживчий кредит та в анкеті-заяві на кредит.
Також стверджувала, що поза увагою суду залишилось те, що надані позивачем до суду електронні копії договору про споживчий кредит з додатками відповідачем взагалі не підписані.
Також вказувала, що до суду першої інстанції позивачем було надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрових файлів надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу.
Крім того, зазначала, що нарахування відсотків на умовах, описаних у кредитному договорі, які суттєво відрізняються від умов, описаних в анкеті-заяві, є неправомірним.
Заявник вважала, що збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, є за своєю юридичною природою пенею, та посилаючись на дію в Україні воєнного стану наполягала на відсутності підстав для стягнення з неї процентів в сумі 20 073,60грн та комісії в сумі 574,00грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
16 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області витребувано цивільну справу №177/532/25; 25 липня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Відповідно до анкети-заяви на кредит №100351529 створеної 05 грудня 2023року, ОСОБА_1 просила банк про надання споживчого кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 8 200,00грн; строк кредиту - 15 днів; дата повернення кредиту - 20 грудня 2023року; сума до повернення - 10 200,00грн; комісія за надання кредиту - 574,00грн; проценти за користування кредитом - 1 426,80грн, нараховуються за ставкою 1,16% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.105).
05 грудня 2023 року ТОВ «Мілоан» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір про споживчий кредит №100351529 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 1.2-1.7 договору, сума кредиту становить 8 200,00грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 05 грудня 2023року і складається з пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 20 грудня 2023року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 19 березня 2024року (дата остаточного погашення заборгованості); позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 20 грудня 2023року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 19 березня 2024року (останнього дня строку кредитування); комісія за надання кредиту - 574,00грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1 426,80грн, які нараховуються за ставкою 1,16% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 25 830,00грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду; тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Пунктом 2.3 договору передбачена можливість пролонгації кредиту на умовах п.2.3.1.
Згідно з пунктом 5.1 договору, позичальниця підтвердила, що: до укладення цього договору ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією, передбаченою ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами (у тому числі викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору; умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану; до укладення цього договору отримала від кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування».
Окрім того, сторонами було погоджено та підписано у якості додатку №1 до договору про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року, графік платежів (а.с.101), у якому позичальниця підтвердила, що розуміє та погоджується з тим, що наведені у цьому графіку платежів показники не підлягають оновленню у випадку дострокового часткового погашення заборгованості чи прострочення виконання позичальником зобов'язань, а у випадку продовження позичальником строку кредитування, оновлюватись можуть всі показники або їх частина.
Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальницею в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.п.6.4., 6.5. Договору).
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Мілоан», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса проживання, контактний номер телефону та електронна пошта.
Із довідки про ідентифікацію наданої позивачем вбачається, що ТОВ «Мілоан» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), з якою укладено договір про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року, ідентифікована ТОВ «Мілоан», акцепт (договір) підписаний позичальницею із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 608899, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380684221080 (а.с.104).
Кредитодавцем в порядку, встановленому договором, виконано умови договору про споживчий кредит та 05 грудня 2023року здійснено переказ коштів ОСОБА_1 у розмірі 8200,00грн на кредит рах. № НОМЕР_2 , призначення платежу - кошти згідно договору 100351529, що підтверджується платіжним дорученням №77940361 від 05 грудня 2023року (а.с.107).
26 квітня 2024року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, за яким, ТОВ «Мілоан» передає новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників (а.с.111-121).
Того ж дня, тобто 26 квітня 2024року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підписано Акту приймання-передачі реєстру боржників до вказаного вище договору відступлення прав вимоги (а.с.122).
Згідно витягу з Реєстру боржників від 04 лютого 2025року (а.с.126) до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024року (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04 лютого 2025року (а.с.123-124)), до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року в сумі 28 847,60грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 8 200,00грн; залишок по відсотках - 20 073,60грн; залишок по комісії - 574,00грн.
Згідно наданої позивачем Виписки з особового рахунка за вищевказаним кредитним договором, станом на 11 лютого 2025року за ОСОБА_1 існує заборгованість у розмірі 28847,60грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8 200,00грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20 073,60грн, прострочена заборгованість за комісією - 574,00грн. (а.с.110).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь товариства.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково та змінити рішення, так як суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України “Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України “Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Крім того, заперечення відповідача в частині підписання нею кредитного договору та додатків до нього також спростовуються суперечливою позицією самого відповідача, яка під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву частково визнавала позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та не заперечувала проти стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 200,00грн, в той час як в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції просила скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Часткове визнання відповідачкою у відзиві на позовну заяву позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту свідчить про те, що відповідачка визнавала і факт підписання нею договору про споживчий кредит, і факт отримання нею грошових коштів у кредит у розмірі, обумовленому договором.
Кредитні кошти відповідачці перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку вона самостійно вносила до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора та яка вказана в кредитному договорі, а виконання кредитодавцем обов'язку щодо надання грошових коштів відповідачці підтверджується платіжним дорученням №77940361 від 05 грудня 2023року на суму 8 200,00грн., в якому отримувачем коштів зазначена ОСОБА_1 , а призначенням платежу - кошти згідно договору 100351529.
Наявність розбіжностей в часі підписання кредитного договору, який зазначений у договорі про споживчий кредит та в анкеті-заяві на кредит, не спростовує висновків суду про укладення 05 грудня 2023року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №100351529, а тому доводи відповідачки в цій частині апеляційний суд до уваги не приймає.
Тож, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Щодо наведених в апеляційній скарзі доводів відповідача про наявність розбіжностей щодо умов кредитування в частині строку кредитування та розміру процентної ставки, які містяться у договорі про споживчий кредит та в анкеті-заяві на кредит, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» 05 грудня 2023року подано анкету-заяву на кредит за умовами, які вона вважала зручними для себе.
Товариство здійснює реєстрацію такої заяви на кредит та розглядає її. При цьому, сума, строк, розмір процентної ставки та інші умови кредиту визначаються виходячи з оцінки кредитодавцем кредитоспроможності заявника та з урахуванням інших обставин. За результатами розгляду заяви на кредит кредитодавець не обов'язково має пропонувати позичальникові лише такі умови кредитування, які вказані заявником у заяві на кредит, а може запропонувати заявнику кредит на умовах, відмінних від вказаних заявником у заяві.
Саме це і було зроблено ТОВ «Мілоан» та запропоновано відповідачці отримати кредитні кошти на умовах, зазначених в оновленій заяві на отримання кредиту, яка є додатком № 2 до договору про споживчий кредит.
Заявниця в свою чергу може прийняти таку пропозицію Товариства, підтвердивши свою згоду, або не прийняти її.
У випадку прийняття рішення про надання кредиту, Товариство укладає з заявником кредитний договір.
Тож, анкета-заява на кредит є лише зверненням заявника з метою отримання кредиту на бажаних умовах, в той час як після опрацювання отриманої інформації кредитодавець самостійно визначає умови, на яких може надати кредит заявнику, а позичальник в свою чергу має право прийняти умови кредитодавця, підписавши кредитний договір, або відмовитись від такої пропозиції.
Відповідач підписала договір про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року з додатками до нього із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а отже погодилась з умовами кредитування, запропонованими ТОВ «Мілоан».
За таких обставин доводи відповідачки про наявність розбіжностей щодо умов кредитування у договорі про споживчий кредит та в анкеті-заяві на кредит не заслуговують на увагу та судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.
Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов'язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами в договорі про споживчий кредит розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту, відсотків чи комісії матеріали справи не містять.
Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення ТОВ «Мілоан» з відповідачем кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.
Розглянувши клопотання представника відповідача про зобов'язання позивача на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України надати для дослідження оригінал електронного доказу, копію якого долучено до матеріалів справи, а саме електронний варіант кредитного договору №100351529 від 05 грудня 2023року, який було укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Підстав вважати, що надана позивачем копія електронного кредитного договору не відповідає його оригіналу у суду не має. Крім того, аналогічне клопотання представника відповідача розглядалось судом першої інстанції та ухвалою суду від 17 червня 2025року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Заперечення відповідачки щодо стягнення з неї на користь позивача комісії у розмірі 574,00грн є необгрунтованими та безпідставними, оскільки сплата позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 574,00грн., яка нарахована одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 7,00% від суми кредиту, передбачена умовами пункту 1.5.1 укладеного відповідачкою договору про споживчий кредит.
При цьому, згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що проценти, нараховані після 20 грудня 2023 року (після спливу 15 днів з дня видачі кредиту) стягненню не підлягають, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки у пункті 1.3 договору про споживчий кредит зазначено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 05 грудня 2023року і складається з пільгового та поточного періодів (пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 20 грудня 2023року, А поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 19 березня 2024року. При цьому, згідно з пунктами 1.5.2, 1.5.3 договору про споживчий кредит визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 426,80грн, які нараховуються за ставкою 1,16% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, а проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 25 830,00грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно з пунктом 2.2.2. договору про споживчий кредит, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.
Отже, умовами договору про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року сторони погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом по дату завершення строку кредитування, тобто до 19 березня 2024року.
Доводи апеляційної скарги про те, що збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, є за своєю юридичною природою пенею, є безпідставними, оскільки договір про споживчий кредит не передбачає умов про збільшення розміру процентної ставки у випадку неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань. У договорі про споживчий кредит №100351529 від 05 грудня 2023року процентна ставка збільшується не у випадку неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, а після закінчення 15-денного пільгового періоду, тобто з 21 грудня 2023року.
Між тим, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за відсотками у сумі 20 073,60грн, суд першої інстанції не врахував наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 20 073,60грн, що в рази перевищує суму отриману відповідачкою у кредит - 8 200,00 грн,
Слід звернути увагу, що відповідачка, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 20 073,60грн не є співрозмірною сумі кредиту у 8 200,00грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за відсотками з 20 073,60грн до 8 200,00грн та відповідно загальної суми заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 1 425,35грн (16 974,00 / 28 847,60 х 2 422,40 = 1 425,35).
Відповідно з позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 495,58грн (11 873,60 / 28 847,60 х 3 633,60 = 1 495,58).
Застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, слід стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 70,23грн (1 495,58 - 1 425,35 = 70,23).
Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за відсотками, загальної суми заборгованості, та скасуванню в частині стягнення судового збору.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за нарахованими відсотками та загальної суми заборгованості за кредитним договором - змінити, зменшивши суму заборгованості за нарахованими відсотками до стягнення з 20073,60грн до 8 200,00грн, а також зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 28 847,60грн до 16 974,00грн.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судових витрат по сплаті судового збору - скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 70,23грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025року.
Судді: