Провадження № 22-ц/803/8584/25 Справа № 205/5121/25 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» про захист прав споживачів ті стягнення моральної шкоди,
- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек»,
на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року, -
04.04.2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» про захист прав споживачів ті стягнення моральної шкоди, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» у відмові пільгового (безкоштовного) проїзду позивачу, що сталося 24 лютого 2025 року на маршруті № 87 «А» в м. Дніпро;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» на користь позивача вартість проїзду у розмірі 18 гривень, на підставі проїзного квітка серії ДПЕН № 011344;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 гривень.
Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди задоволені.
Визнані дії Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек» у відмові пільгового проїзду позивачу протиправними.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек» на користь ОСОБА_1 вартість проїзду в сумі 18 (вісімнадцять) грн.. та моральну шкоду в сумі 600 (шістсот) грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
11.07.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек» надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування Новокодацького районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що реалізація пільги на безоплатний проїзд, передбаченої п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» можливо лише при виконанні вимог ч.4 ст.4 цього Закону.
Крім того, суду не пред'явлено жодного доказу, що позивач пред'явив своє посвідчення, а водій автобуса йому відмовив.
Стягнення моральної шкоди у розмірі 600 грн. є суттєво завищено в порівнянні з вартістю квітка у 18 грн.
Тож є недоведеним порушення перевізником правил пільгового перевезення.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України. У відзиві зазначено, що не має сенсу доводити середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу, оскільки з 30 листопада 2021 року ця норма виключена з Закону.
Позивач не повинен доводити наявність в нього відповідного посвідчення, а долучена позивачем копія квитка є відповідним доказом.
Щодо суми відшкодування моральної шкоди, позивач виходив не із збагачення, а із принципу розумності, а тому оцінив суму відшкодування саме у розмірі 600 грн.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.75, 76), крім того позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу у його відсутність..
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до посвідчення ветерана органів внутрішніх справ№ 034913 від 18 січня 2006 року № 1, виданого УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені для ветеранів органів внутрішніх справ.
24.02.2025 року позивач їхав автобусом по міському автобусному маршруту № 87 А від зупинки «Проспект Олександра Поля» в місті Дніпро, оплативши проїзд у розмірі 18 гривень, що підтверджено квитком серії ДПЕН № 011344, та не спростовано доказами відповідачем.
Відповідно до зворотнього боку вищезазначеного квитка перевізником є відповідач ТОВ ВКФ «Ігрек».
Скаргою на відповідача про відмову в пільговому проїзді, поданою позивачем 25.02.2025 року в порядку досудового врегулювання конфлікту начальнику управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області (далі - Управління), підтверджується факт відмови 24.02.2025 року водія автобусу вищевказаного міського маршруту у пільговому проїзді позивача, який пред'явив посвідчення, що надає право на пільги.
01.04.2025 року Управлінням надано відповідь на скаргу позивача, відповідно до якої посадовими особами Управління в ході рейдової перевірки фактів безпідставної відмови в перевезенні пасажирів пільгової категорії на автобусних маршрутах загального користування №№87А, 87Б,70 у м. Дніпро, зазначеними у скаргах транспортними засобами не встановлено. Однак, зазначена відповідь має загальний характер, не спростовує факт безпідставної відмови у пільговому перевезенні позивача 24.02.2025 року відповідачем.
Позивач, як ветеран органів внутрішніх справ, на підставі Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безоплатний проїзд, а автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (стаття 37 Закону України «Про автомобільний транспорт»), суд доходить до висновку, що дії відповідача ТОВ ВКФ «Ігрек» щодо відмови у пільговому перевезенні позивача є протиправними та завдали останньому матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_1 довелось сплатити вартість проїзду в сумі 18 гривень, що підтверджується проїзним квитком «Міський автобус» Міністерства інфраструктури України серії ДПЕН №011344.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Відповідно до п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги:
п.11 безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.169.1.1 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга надається для будь-якого платника податку в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленого законом на січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 оку становить 3028 гривень.
Тож розмір соціальної пільги становить 50% від прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 1514 грн. (50% від 3028).
Таким чином, позивач має право на безоплатний проїзд, якщо доведе, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує 1514 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оскільки з 30 листопада 2021 року ця норма виключена з Закону, а тому це не має значення.
Але колегія суддів апеляційного суду не може взяти за основу це ствердження позивач, оскільки воно не відповідає дійсності.
Дійсно Законом України № 9114-ІХ від 30 листопада 2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» частину п'яту статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 40-41, ст. 249; 2021 р., № 23, ст. 197) виключено.
Тож з 30 листопада 2021 року з Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" виключено ч.5 ст.7.
Щодо ч.4 сь.7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", то вона чинна.
Враховуючи, що позивач не бажає надати докази, що розмір середньомісячного сукупного доходу його сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує 1514 грн., то колегія суддів апеляційного суду вважає, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців перевищує 1514 грн., а тому він не має права на безоплатний проїзд.
При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» задовольнити.
Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 11 червня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ігрек» про захист прав споживачів ті стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.
Судовий збір, сплачений відповідачем за апеляційний розгляд справи, повернути відповідачу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Судді: