Провадження № 22-ц/803/7710/25 Справа № 182/6795/23 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, Нікопольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року, -
27.11.2023 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому позивач просив, з урахуванням уточнених позовних вимог:
- поновити позивача на посаді директора Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01.04.2021 року, визнавши розпорядження Нікопольського міського голови № 114-к від 19.03.2021 року про звільнення позивача за п.2 ст.36 КЗпП України незаконним та скасувати його;
- стягнути з Нікопольської міської ради, Виконавчого комітету Нікопольської міської ради та КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради солідарно на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 01.04.2021 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 1 753 008 (один мільйон сімсот п'ятдесят три тисячі вісім) грн. 48 копійок, без урахування податку та обов'язків платежів, які підлягають сплаті окремо.
Справу після задоволених суддями самовідводів було передано до розгляду до Марганецького міського суду Дніпропетровської області, а потім до Томаківського районного суду Дніпропетровської області.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради; Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
16.06.2025 рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції одночасно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та спливом строків, що є взаємовиключними підставами.
Суд першої інстанції не врахував, що звільнення позивача відбулось всупереч положень Статуту КП «Ритуальна служба», а саме без погодження Наглядової ради.
Від Виконавчого комітету Нікопольської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції було встановлено, що апелянт (позивач) підписав наказ № 06-к від 31.03.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначено, «Я, ОСОБА_1 , директор підприємства звільняюсь із займаної посади 31 березня 2021 року, згідно п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із закінчення строку дії трудового договору».
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та визначив, що позивачем ще й були пропущені строки звернення до суду, й це ствердження не породжує жодних суперечностей.
Від Нікопольської міської ради надійшла заява, у якій зазначено, що Нікопільська міська рада підтримає позицію, викладену у відзиві Виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Від Комунального підприємства «Ритуальна служба» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не має. Підтримає позицію, викладену у відзиві Виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.4 а.с.207-208).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Відповідно до розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.12.2015 року № 422к «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради» було призначено ОСОБА_1 на посаду директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року. Також було укладено контракт № 15/15 від 28.12.2015 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 29.06.2016 року № 286 к «Про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 » було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 02 липня 2016 року по 30 червня 2017 року. Також було укладено Контракт № 11/16 від 29.06.2016 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1 .
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 19.06.2017 року № 170к «Про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 » було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року. Також було укладено Контракт № 11/17 від 19.06.2017 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 26.06.2018 року № 257к «Про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 » було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2019 року. Також було укладено Контракт № 8/18 від 26.06.2018 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1 .
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 02.12.2019 року № 428к «Про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 » було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року. Також було укладено Контракт № 09/19 від 02.12.2019 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1 .
Розпорядження Нікопольського міського голови від 28.12.2020 року № 482к «Про продовження строку дії контракту з ОСОБА_1 » було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 січня 2021 року по 31 березня 2021 року, а також було укладено Контракт № 10/20 від 28.12.2020 року на вказаний період між Нікопольською міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_1 .
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 19.03.2021 року № 114к «Про звільнення ОСОБА_1 » було звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради 31 березня 2021 року у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункт 2 статті 36 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 Наказу від 31.03.2021 року за № 06-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачем було зазначено: «1. Я, ОСОБА_1 , директор підприємства звільняюсь із займаної посади 31 березня 2021 р., згідно п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору».
Встановив зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Між Нікопольською міською радою та позивачем у відповідності до п.2 ст. 23 КЗпП України було укладено строковий трудовий договір - контракт.
Позивач ОСОБА_1 був обізнаний з умовами даного контракту, яким він був призначений на посаду директора Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01 січня 2021 року по 31 березня 2021 року та не потребував попередження про його вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Оскільки відповідно до п.5.2 . Контракту, він припиняється після закінчення терміну його дії.
Щодо погодження звільнення директора підприємства з Наглядовою радою, що прямо передбачено статутом підприємства, апеляційний суд зазначає, що положення Статуту Комунального підприємства «Ритуальна служба» не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до якої, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, а тому апеляційний суд вважає, що звільнення позивача відбулось з дотримання вимог законодавства про працю.
Щодо доводу апеляційної скарги про посилання суду на порушення позивачем строків давності при зверненні до суду.
Суд першої інстанції встановив, що позивача було звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Тож жодних порушень з боку роботодавця позивача допущено не було, про що й було зазначено судом першої інстанції.
В рішенні суд першої інстанції зазначив, що крім того, позивачем ще й був порушений строк звернення до суд.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що посилання суду першої інстанції ще й на порушення строків позивачем не є підставою для скасування судового рішення, оскільки рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та справедливим по суті.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Судді: