Провадження № 11-сс/803/1907/25 Справа № 202/4880/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42024040000000329 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 23 вересня 2025 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 23 вересня 2025 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000329 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме: автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 та ключ від вказаного транспортного засобу, із забороною володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, санкцією якої передбачена можлива конфіскація майна, слідчий суддя вважає, що прокурором доведені правової підстави для арешту майна, того, що арешт майна є тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення конфіскації майна, наявності ризиків щодо відчуження майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням у даному кримінального провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою забезпечення проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді в скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважає, що арешт накладений на майно є необґрунтованим.
Для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з положеннями ст.ст.132, 173 КПК України також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідчий суддя не звернув увагу на доводи сторони захисту, на те, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявність обґрунтованої підозри у скоєнні злочину ОСОБА_7 за який передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, не доведено наявність визначеного розміру шкоди за яку санкцією ч.5 ст.190 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, не надано відповідні докази, якими б було визначено розмір цієї шкоди, не надано доказів наявності в кримінальному провадженні потерпілої особи, якій нанесено таку шкоду, не надано доказів наявності в кримінальному провадження цивільного позову від такої потерпілої особи, не надано доказів якими підтверджується намір ОСОБА_7 у приховування її майна, намірів пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження її майна.
Також слідчий суддя не звернув уваги на доводи та докази сторони захисту, що означений в клопотанні автотранспортний засіб було придбано чоловіком підозрюваної ОСОБА_10 29 березня 2023 року за його особисті грошові кошти, а вже потім 17 квітня 2024 року за сімейними обставинами було вирішено переоформити цей автотранспортний засіб на підозрювану ОСОБА_7 ..
Також слідчий суддя не звернув уваги на доводи та докази сторони захисту, що підозрювана ОСОБА_7 та її родина проживають у віддаленому районі міста Дніпра, пересування до якого можливо лише на автомобілі.
Підозрювана має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які навчаються та отримують позашкільну освіту у різних районах м.Дніпра, а з урахуванням віддаленості місця проживання, отримання такої освіти дітьми підозрюваної можливо лише за умови наявності автомобіля.
Додатково потрібно зауважити, що на день подання цієї апеляційної скарги, діти підозрюваної змушені були перейти на домашню освіту, у зв'язку із відсутністю у родини можливості їх транспортування до навчальних закладів.
Підозрювана має чоловіка, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на сьогоднішній день не працює, бо має низку захворювань, а саме цукровий діабет 2 типу, інсулінозалежний та судорожні приступи, що є наслідком перенесеного вірусного арахно-енцефаліта та постійно приймає рецептурний препарат «карбамазепін», який є противоепілептичним лікарським засобом та використовується в якості противосудомного препарату при великих судомних припадках и при фокальній психомоторній епілепсії. Підозрювана має мати, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонеркою та після перенесеного гемаррагічного інсульту лікування в 2019-2021 роках та смерті чоловіка ОСОБА_14 (батька ОСОБА_7 ) в жовтні 2024 року постійно потребує допомоги та піклування доньки, Підозрювана має двоюрідного брата ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є інвалідом з дитинства за психічним розладом, який після смерті його батьків в 2012 та 2024 роках залишися повністю під опікою своєї двоюрідної сестри ОСОБА_16 , що підтверджується Договором довічного утримання догляду від 02 травня 2025 року.
Вказує, що означений в клопотанні про арешт майна автомобіль для підозрюваної та її родини є щоденною необхідністю та засобом за допомогою якого, вона може надати своїм діям гідну освіту. Стороною захисту було неодноразово заявлено в суді про те, законодавством передбачено достатньо способів запобігти відчуженню майна, при цьому не перешкоджаючи праву користування ним та при цьому досягнувши мети, яка полягає в розумності та співмірності обмеження права власності, наприклад заборона відчуження такого майна, але суд не звернув на це уваги.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , власник майна ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Прокурор у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч. 2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника та власника майна, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000329 від 12.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивує тим, що працівниками Управління протидії кіберзлочинам в Дніпропетровській області ДКП НПУ у ході виконання покладених на них службових обов'язків отримана інформація відносно групи осіб, яка діючи за попередньою змовою, реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна по підробленим документам, налагодили злочинну схему в котрій приймають участь помічник приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_17 (свідоцтво 4766) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оцінювач нерухомого майна ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та особа, яка виготовляє підроблені документи ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
З метою скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на несанкціоновану зміну інформацію в автоматизованих системах та набуття права власності на нерухоме майно шляхом обману, група осіб, діючи за попередньою змовою погоджено спрямовує свою злочинну діяльність на незаконну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна по підробленим документам: за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 55-Г; м. Дніпро, пр. Івана Мазепи (колишня назва пр. Петровського), буд. 10-А.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення злочину причетна, зокрема, ОСОБА_7 .
17 вересня 2025 року в порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Таким чином, є достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 вчинила особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років, з конфіскацією майна.
17 вересня 2025 року на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра про проведення обшуку проведено обшук автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні та власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вилучено вказаний транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 та ключ від вказаного транспортного засобу.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніправ від 23 вересня 2025 року зазначене клопотання задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу, з посиланням на норми закону.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження №42024040000000329, про накладення арешту на вищезазначений автомобіль, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у даному кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_7 .
Між тим, на думку апеляційного суду, слідчий суддя, хоча і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_7 , а також правильно визначив в якості мети та правової підстави для накладення арешту на вказане майно ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, тобто наклав арешт на це майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у даному кримінальному провадженні, однак без достатніх до того підстав прийняв рішення про заборону користуватися вказаним автомобілем.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Апеляційний суд звертає увагу, що позиція слідчого, прокурора щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.
Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов'язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Враховуючи встановлені по кримінальному провадженню обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що арештоване майно може мати доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки, транспортний засіб та право на нього ймовірно є об'єктом кримінально-протиправних дій, у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Натомість, арештований транспортний засіб не є безпосереднім знаряддям вчинення злочинів, тобто, не зберіг на собі сліди його вчинення.
Апеляційний суд акцентує увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Апеляційний суд вважає, у даному випадку достатнім способом забезпечення буде арешт шляхом позбавлення права на розпорядження вказаним майном власником або особою, яка здійснює його володіння, до скасування арешту у порядку встановленому КПК України, що дозволить не порушувати право власності особи та належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна та інших осіб від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна лише із забороною розпорядження, колегія суддів не вбачає.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню із постановленням нової ухвали.
Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 23 вересня 2025 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000329 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме: автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, державний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 та ключ від вказаного транспортного засобу, із забороною розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4