Провадження № 11-сс/803/1904/25 Справа № 202/8811/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42025041110000317 за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 24 вересня 2025 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 24 вересня 2025 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором групи прокурорів - заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025041110000317 від 23.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Накладено арешт на майно, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, вилучене 17.09.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:09:519:0314, а саме на: мобільний телефон марки «IPhon 14 PRO, серійний номер НОМЕР_1 , IMEl: НОМЕР_2 , IMEl: НОМЕР_3 , в корпусі фіолетового кольору із захисною плівкою, в чохлі сірого кольору з сім картою НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального пакету PSP 1072184.
Слідчий суддя зазначив, що на час розгляду клопотання доведено, що мобільний телефон, вилучений 17 вересня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:09:519:0314, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зважаючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 17 вересня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні, встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення, а також враховуючи те, що є достатні підстави вважати, що воно дійсно відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді в скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважає, що арешт накладений на його майно є необґрунтованим.
Вказує, що жодних підтверджених документально фактів його участі у господарській діяльності зазначеної організації, підписання від його імені фінансових, бухгалтерських чи звітних документів, а також здійснення управлінських функцій не існує. Його статус співзасновника підтверджує лише факт створення організації, однак не є доказом здійснення ним будь-яких дій чи прийняття управлінських рішень у її поточній діяльності. Зазначає, що ніколи не діяв за вказівкою ОСОБА_9 та не підписував жодних документів, які стосувалися діяльності БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «Разом Ми Єдині» (БО «БФ «Разом Ми Єдині»).
Після того як йому стало відомом про ймовірно незаконні дії, пов'язані з використанням або оформленням вищезазначених документів, він особисто звернувся із заявами про вчинення злочину до Офісу Генерального прокурора України та до Дніпропетровської обласної прокуратури.
На думку апелянта, прокурором не надано жодних достатніх та переконливих доказів необхідності накладення арешту на вилучений мобільний телефон, такий телефон не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України як речовий доказ.
Будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_6 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч. 2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю учасників, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.
Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.05.2025 за № 42025041110000317. Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, зокрема, заступником керівника вказаної прокуратури, прокурором ОСОБА_8 , яким погоджено та скеровано клопотання про арешт майна.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 11.09.2025 року, 17.09.2025 року було проведено санкціонований обшук за адресою проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:09:519:0314, в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки «IPhon 14 PRO, серійний номер НОМЕР_1 , IMEl: НОМЕР_2 , IMEl: НОМЕР_3 , в корпусі фіолетового кольору із захисною плівкою, в чохлі сірого кольору з сім картою НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального пакету PSP 1072184.
Вказаний мобільний телефон відповідно до постанови старшого слідчого відділу ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 17.09.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42025041110000317 від 23.05.2025.
Прокурором за змістом клопотання вказано, що вилучений мобільний телефон належить ОСОБА_6 , у ньому може міститися інформація стосовно листування з іншими можливими співучасниками злочину, а також інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення.
Прокурор стверджує, що речі та предмети, зокрема вказаний мобільний телефон, мають суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження факту вчинення злочину та можуть використовуватись, чи бути передані, знищенні або відчуженні, виникла об?єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати майно. Крім того, є необхідність у проведення ряду судових експертиз.
Доводи апеляційної скарги захисника зводяться до того, що вилучений мобільний телефон не відповідає жодним ознакам речового доказу, передбаченим в ст. 98 КПК України, тому арешт майна є безпідставним.
З такими доводами апеляційної скарги, суд не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом; тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Положеннями ст. 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Очевидно, що тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Отже, норми КПК передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).
КПК містить три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1) заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2) звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3) оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна.
Таким чином, судовий контроль за законністю обмеження права власності ОСОБА_6 , а саме мобільного телефону, здійснений під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, і як правильно встановлено слідчим суддею, вказаний мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу в розумінні ст. 98 КПК України, тому арешт на майно накладений у відповідності до вимог ст. 132, 170, 171, 173 КПК України.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження....(ч. 1 ст. 98 КПК України).
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя правильно зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, вилучене під час обшуку майно, підлягає арешту, оскільки відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК, а саме є речовими доказами за ознаками того, що може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального, тому твердження захисника, що вказане майно не може бути визнане речовими доказами, є неприйнятними.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для особи і обраний належний спосіб такого арешту. З таким рішенням погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження не становить надмірний тягар для ОСОБА_6 і не порушує баланс між завданнями кримінального провадження та обмеженням права власності останнього, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність підстав для арешту вказаного майна.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і, тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
На даному етапі досудового розслідування дізнавач, слідчий або прокурор не зобов'язані мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред'явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК України, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК України, питання про скасування накладеного арешту.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді майно може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність таких висновків, у зв'язку з чим не можуть бути задоволені.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність таких висновків, у зв'язку з чим не можуть бути задоволені.
Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 24 вересня 2025 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4