Провадження № 22-ц/803/8341/25 Справа № 183/2165/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Парфьонов Д.О., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з вимогою про стягнення суми пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю, в розмірі 31 209,49грн згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1181 від 16 жовтня 2024року (бланк НТН 621265); визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію за період з 28 лютого 2016року по 31 грудня 2021року в розмірі 427980,37грн, яка належала померлій, не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1181 від 16 жовтня 2024року; стягнення суми пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю, в розмірі 427 980,37грн та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1181 від 16 жовтня 2024року.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 жовтня 2024року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою Іриною Вікторівною йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 31 209,49грн. Сума недоотриманої пенсії у свідоцтві про право на спадщину за законом вказана відповідно до інформації наданої на запит нотаріуса відповідачем у листі від 11 жовтня 2024року № 1200-0403-8/26036. У вказаному листі органом ПФУ зазначено, що відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003року № 1058 суму недоотриманої пенсії може бути змінено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Вказував, що відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (надалі - ГУ ПФУ в м. Києві) від 21 та 26 листопада 2024року ОСОБА_2 була одержувачем пенсії, однак фактично виплата пенсії останній здійснювалась по 28 лютого 2016року; перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію по 31 грудня 2021року. У період з лютого 2016року по грудень 2021року, згідно з наданими щомісячними відомостями, ОСОБА_2 нараховано (призначено) загалом 462 607,05грн та фактично виплачено 3417,19грн (у лютому 2016року). Тому вважав, що сума пенсії, належна ОСОБА_2 , яка залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 459189,86грн (різниця загальної суми призначеної пенсії у період з лютого 2016року по грудень 2021року 462 607,05грн та суми фактично виплаченої пенсії за вказаний період - 3 417,19грн).
25 грудня 2024року він звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та надав необхідні документи. Листом від 30 грудня 2024року ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про те, що його звернення надіслано за належністю до ГУ ПФУ в Луганській області. Відповідь на вказану заяву позивачу не надійшла, недотриману пенсію не виплачено. 29 січня 2025року за допомогою вебпорталу електронних послуг Пенсійного Фонду України він звернувся з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (зареєстрована 29 січня 2025року за № 1053), способом виплати вказав банк - на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ». На електронну пошту позивача від ГУ ПФУ в Луганській області надійшло рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 від 05 лютого 2025року № 1200-0401-8/3413. Вважав, що відповідач у вказаному рішенні безпідставно послався на Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопаду 2021року № 1165 та виснував, що заява позивача про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 не може бути опрацьована. Також в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ у графі результати обробки звернення заяви від 29 січня 2025року за № 1053 вказано «Відмовлено».
Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними, оскільки він у встановленому законом порядку набув право власності на недоотриману пенсію, розмір якої визначений зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом, а саме в сумі 31209,49грн, а також до спадщини перейшла сума пенсії, що належала ОСОБА_2 й залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, в сумі 459 189,86грн та повинна бути виплачена спадкоємцю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму пенсії, належної пенсіонерці ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 31 209,49грн, яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2024року, НТН 621265, зареєстрованого в реєстрі за № 1181. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак не була одержана нею за життя та не включена до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом в розмірі 427 980,37грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не одержана нею за життя та не включена до складу спадщини згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2024року, НТН 621265, зареєстрованим в реєстрі за № 1181 в розмірі 427 980,37грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім'ї у повному обсязі. Усі надані позивачем докази свідчать про те, що він на законних підставах набув право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, що належали його померлій матері та частина яких увійшла до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, інша частина яких не була включена до складу спадщини саме у зв'язку із тим що нотаріусу на запит були надані неповні відомості. Відповідач відмовляючи у виплаті коштів перешкоджає в реалізації його прав та інтересів регламентованих чинним законодавством.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
02 липня 2025року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за життя померла ОСОБА_2 не виявляла бажання поновити виплату пенсії, із заявою до пенсійного фонду не зверталася про поновлення виплати пенсії, тому пенсійні виплати починаючи з 01 березня 2016року не отримані з вини отримувача пенсії. Вказує, що нарахована сума пенсії не увійшла до складу спадщини, право на яку має позивач, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог діючого законодавства до складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія, таким чином не нараховані за життя суми пенсії, не можуть увійти до складу спадщини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2025року витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу, та 18 липня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року.
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 15?? год 28 жовтня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 квітня 1962року матір'ю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вказана, мовою оригіналу - російською: « ОСОБА_3 » /а.с.16/.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи згідно з копією довідки № 3002-7002089185 від 13 серпня 2024року /а.с.36/.
ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком. Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01 березня 2016року. З 01 березня 2016року по 31 грудня 2021року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. Вказане підтверджено, в тому числі й довідкою Відділу обслуговування громадян № 10 (Сервісний центр) ГУ ПФУ в м. Києві від 26 листопада 2024року № 41415, згідно з якою, окрім іншого, ОСОБА_2 є одержувачем пенсії по втраті годувальника з 01 січня 1992року по 31 грудня 2016року, особовий рахунок НОМЕР_3 /а.с.41/.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2022року у справі № 759/836/22 (провадження № 2-о/759/218/22) заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, задоволено. Встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Ровеньки, Луганької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ровеньки, Луганська область, Україна (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102620454). Рішення набрало законної сили 19 серпня 2024року. Цим рішенням встановлено, зокрема, що згідно свідоцтва про народження, матір'ю заявника є ОСОБА_2 . Згідно медичної довідки про причину смерті № 6 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ішемічної хвороби серця. Оскільки неможливо провести реєстрацію смерті, законом не встановлено іншого порядку отримання свідоцтва про смерть, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявниці, суд вважав необхідним встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, задоволено. Встановлено факт того, що громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Ровеньки Ровеньківського району Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ровеньки Ровеньківського району Луганської області, Україна (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121132060). З рішення суду вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Ровеньки Ровеньківського району Луганської області, Україна, у віці 82 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що установою, яка знаходиться на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі та на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, були видані лікарське свідоцтво про смерть № 6 від 03 січня 2022року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис № 22. Причиною смерті ОСОБА_2 є ішемічна хвороба серця. Факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до громадянства України підтверджується копією її паспорту серії НОМЕР_5 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області від 03 березня 1999року. Те, що заявник являється сином померлої, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданим в м. Ровеньки районним РАЦСом Луганської області, актовий запис № 209. При зверненні до Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник отримав відмову у проведенні державної реєстрації смерті № 786/33.2-52 від 10 серпня 2024року.
Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 серпня 2024року видано повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.13/.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78453701 від 23 вересня 2024року, 23 вересня 2024року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І.В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 /а.с.37/.
З копії листа ГУ ПФУ в Луганській області за № 1200-0403-8/26036 від 11 жовтня 2024року на запит нотаріуса вбачається надання ГУ ПФУ в Луганській області відповіді, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 31 209,49грн. Зазначено, що відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003року № 1058 суму недоотриманої пенсії може бути змінено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно зі свідоцтвом про право на спадщину /а.с.30/.
16 жовтня 2024року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І.В. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі № 18/2024, зареєстроване в реєстрі за № 1181, бланк НТН 621265, за яким спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з нарахованої та невиплаченої пенсії в сумі 31 209,49грн, відповідно до інформації, наданої Управлінням з питань виплат ГУ ПФУ в Луганській області за № 1200-0403-8/26036 від 11 жовтня 2024року /а.с.14, 38/.
Згідно з письмовою копією електронного доказу у виді роздрукованого зображення з сайту вебпорталу ПФУ /а.с.10-11, 39/, роздрукованих з сайту заяв з додатками /а.с.23, 31, 32, 40/ позивач:
25 грудня 2024року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;
29 січня 2025року звернувся до Сосницького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з заявою № 1053 про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (зареєстрована 29 січня 2025року за № 1053), способом виплати вказав рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».
Листом № 51271-54866/Щ-02/8-2600/24 від 30 грудня 2024року Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві повідомило позивача про те, що його звернення надіслано за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області /а.с.29/.
Рішенням Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Луганській області від 05 лютого 2025року № 1200-0401-8/3413 ОСОБА_1 фактично відмовлено у задоволенні заяви № 1053 та заяви № 19156 про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 . Підставою відмови, з посиланням на статтю 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021року № 1165, вказано те, що станом на 01 січня 2025року суму недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 обліковано, включено до переліку типу рішень 2 і буде виплачуватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025рік. Вказано, що заява № 1053 від 29 січня 2025року про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 не може бути опрацьована /а.с.19/.
Згідно наданої позивачем у засвідченій цифровим підписом копії довідки (ОР 909250116589 Банк 50046/1) начальника відділу обслуговування громадян № 10 (сервісний центр) ГУ ПФУ в місті Києві № 41376 від 21 листопада 2024року, вбачається, що ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в тому, що він (вона) знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області і отримувала пенсію в разі втр. годувальника по 31 грудня 2021року. У лютому 2016року розмір 3 417,19грн, фактично виплачено: 3 417,19грн; з березня 2016року по вересень 2017року розмір по 3 417,19грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; з жовтня 2017року по лютий 2019року розмір по 6361,67грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; з березня 2019року по березень 2020року розмір по 7 373,33грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; у квітні 2020року розмір 7 914,22грн, фактично виплачено 0,00грн; з травня 2020року по лютий 2021року розмір по 8 670,23грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; з березня 2021року по червень 2021року розмір по 9 547,38грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; з липня 2021року по листопад 2021року розмір по 9572,03грн щомісячно, фактично виплачено за весь період 0,00грн; у грудні 2021року розмір 9595,38грн, фактично сплачено 0,00грн /а.с.42/.
Листом № 1200-0401-9/3168 ГУ ПФУ в Луганській області звернулося до ГУ ПФУ в місті Києві з листом, згідно з яким просило повідомити про причини видачі довідки та що вказана довідка не відповідає вимогам законодавства /а.с.56/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
При задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що наявні підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити суму недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за відповідний період, з урахуванням положень статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які узгоджуються з положеннями частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розумінні яких, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися неодержаними, у зв'язку з його смертю, входять до складу спадщини.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
У розумінні положень статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
За таких обставин, позивач має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022року у справі № 428/10113/20 , провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022року у справі №200/10136/20-а.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується апеляційний суд, про наявність достатніх підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувшись у встановлені законом строки до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим має право на спадкове майно, а саме недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 жовтня 2024рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І.В. на теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву.
З огляду на наявність дійсного документу, що посвідчує право позивача на суму недоотриманої пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , розмір якої визначено зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом в розмірі 31 209,49грн. Також до складу спадкової маси входить і сума недоотриманої спадкодавицею позивача суми пенсії в розмірі 427 980,37грн, яка не включена до складу свідоцтва про право на спадщину. Відтак, суд правильно виснував, що за позивачем підлягає визнанню як право на вказану суму, яка належала померлій, так і право на стягнення вказаної суми з відповідача.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не реалізував своє право на неодержану пенсію, в порядку встановленому законодавством, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами Цивільного кодексу України про спадкові відносини.
Крім того, слід звернути увагу на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2024рокуне оспорено та є чинним, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду у України в Луганській області у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю, є безпідставною.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Доводи апеляційної скарги про те, що померла ОСОБА_2 за життя не виявила бажання поновити виплату пенсії, яку з 01 березня 2016року було призупинено на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, тому пенсійні виплати з 01 березня 2016року не отримані з вини пенсіонера, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки не звернення особи, яка є внутрішньо переміщеною особою, про поновлення виплати пенсії не є підставою для її невиплати. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18), від 17 грудня 2018року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18), від 22 липня 2019року у справі № 418/2434/18 (провадження № 61-10590св19), від 21 вересня 2020року у справі № 428/2426/18 (провадження 61-7829св19), від 22 вересня 2020року у справі № 408/9430/18-ц (провадження № 61-18830св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Посилання відповідача на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).
Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що її виплата буде проведена пізніше, за умови виділення бюджетних коштів та посилається на положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165. Однак ним не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165 не регулюють спадкові правовідносини.
Отже аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення -без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області- залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025року.
Судді: