Провадження № 22-ц/803/8169/25 Справа № 185/3245/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бабій С.О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому виклав вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька в сумі 600 000,00грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що він є сином покійного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на посаді механіка підземного шахти «імені М.І. Сташкова» Виробничого об'єднання «Павлоградвугілля», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». Згідно з довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, смерть батька позивача настала у зв'язку з професійним захворюванням - пиловим бронхітом І ст., емфіземою легенів І ст., Д-Н І-ІІ ст.
Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки смерть батька настала внаслідок неналежного виконання підприємством вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці.
Зазначав, що внаслідок тяжкої хвороби та передчасної смерті батька йому була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що позивач відчуває постійні страждання, наслідком яких є порушення нормальних життєвих зв'язків, позивач втратив близьку людину, з якою прожив значний період часу та з якою вони були близькі. Позивач позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває почуття розпачу та тривоги. Наявність даних негативних явищ вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до зниження якості життя позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 200 000,00грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ушкодження здоров'я батька позивача відбулось при виконанні трудових обов'язків внаслідок неналежного виконання підприємством вимог законодавства щодо безпечних умов праці, що в подальшому призвело до смерті останнього. У зв'язку з цим позивачу була завдана моральна шкода, позивач відчув моральні страждання, які обмежили його можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання його батьком професійного захворювання та як наслідок до моменту його смерті.
Враховуючи обсяг моральних страждань позивача, втрату близької людини, істотність вимушених змін у його в життєвих стосунках, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, у сумі 200 000,00грн, що є достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призводить до його необґрунтованого збагачення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
27 червня 2025року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025року.
В апеляційній скарзі висловило вимогу про зміну рішення в частині стягнення моральної шкоди та просило задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, стягнувши моральну шкоду у розмірі 100 000,00грн з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у ненаданні доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральної шкоди, а також з урахуванням того, що з дня виникнення правовідносин по день звернення до суду з позовною заявою минуло 14 років, тривалість не звернення до суду з таким позовом не обгрунтована.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що до позовної заяви не додано доказів наявності зміни психічного стану позивача, підтвердження факту звернення до фахових лікарів, висновку лікарів щодо виявленого діагнозу, який був встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
02 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області витребувано цивільну справу №185/3245/25; 21 липня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2025року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1620год 28 жовтня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 жовтня 1996року, батько позивача працював в шкідливих умовах на посаді механіка підземного шахти «імені М.І. Сташкова» Виробничого об'єднання «Павлоградвугілля», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» 17 років 5 місяців, а в загальному в умовах впливу шкідливих факторів протягом 28 років 01 місяця, внаслідок чого отримав професійні захворювання: пиловий бронхіт І ст., емфізема легенів І ст., Д-Н І-ІІ ст. Професійні захворювання виникли в результаті виконання робіт в умовах підвищеної запиленості на підприємствах вугільної промисловості, причина професійного захворювання - пил.
Тож, професійні захворювання ОСОБА_2 виникли з вини підприємства, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля».
У зв'язку з виявленими професійними захворюваннями батько позивача 26 листопада 1996року пройшов огляд ЛТЕК та згідно з випискою з акту огляду серії МСЕ2/8АЗ №044533-526 від 26 листопада 1996року, йому було встановлено сукупно 60% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії 10 ААА №005315 від 31 березня 2010року батьку позивача повторно безстроково встановлено 80% втрати працездатності (70% - пилевий бронхіт, 10% - туговухість) та ІІ групу інвалідності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_2 помер у віці 64 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
У довідці про причину смерті форми №106/о № 187 від 28 квітня 2011 року причиною смерті зазначено хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології.
Відповідно до довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_3 від 19 жовтня 2011 року, встановлено наявність причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійними захворюваннями - пиловий бронхіт І ст., емфізема легенів І ст., Д-Н І-ІІ ст.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що частково доведено спричинення позивачу моральної шкоди, завданої смертю батька та визначив розмір відшкодування 200 000,00грн. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині що у зв'язку з втратою близької людини позивач відчув моральні страждання (психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, виражені у тривозі та дратівливості), які обмежили його можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання його батьком професійного захворювання та смерті.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина четверта статті 43, частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється охоронюваним благам, може бути майновою і моральною (немайновою).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненою професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для правильного вирішення даної справи суд зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Розмір відшкодування визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи та наявності доказів.
Батько позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років та згідно з довідкою серії ДНА-03 №00552 від 19 жовтня 2011 року, його смерть знаходиться в причинному зв'язку з професійними захворюваннями - пиловий бронхіт І ст., емфізема легенів І ст., Д-Н І-ІІ ст.
На момент смерті батька позивач був повнолітнім, у віці 41 рік.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що смерть близької людини - батька є непоправною втратою для позивача, що спричиняє страждання та хвилювання.
Водночас, право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, виникло з настанням юридичного факту смерті батька, тобто з 27 квітня 2011року. Однак, до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернувся лише у березні 2025 року, тобто майже через 14 років після смерті батька.
При цьому, тривалість не звернення до суду з таким позовом впродовж майже 14 років позивачем взагалі не обґрунтована.
Але, на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 600000,00грн, позивач наполягав на тому, що внаслідок смерті батька він відчуває постійні страждання, його нормальні життєві зв'язки порушені та він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, вони не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач з моменту смерті батька у 2011 році та до моменту звернення до суду з даним позовом у 2025 році відчуває постійні моральні страждання та позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя.
Апеляційний суд зауважує, що ні сума вимоги, ні факт наявності у позивача з квітня 2011 року та до теперішнього часу постійних моральних страждань, спричинених смертю батька, не підкріплені доказами. Такі докази відсутні та позивачем суду не надані.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.
Але, судом першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення позову вищевикладеного не враховано, внаслідок чого суд безпідставно, без будь-яких доказів, визнав встановленим, що позивач відчуває моральні страждання, які обмежують його можливість в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до зниження якості життя та зменшення благ.
Тож, доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність позовних вимог та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає обґрунтованими.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З наведених мотивів, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що оскільки відсутні докази того, що позивач до теперішнього часу відчуває постійні моральні страждання та позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, то відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції без наявності у справі належних, допустимих та достатніх доказів визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду та саме недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025року.
Судді: