Провадження № 11-сс/803/1543/25 Справа № 932/2741/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
представника власника
майна, адвоката: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62025050030000102 від 15.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року, клопотання прокурора задоволено частково.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 62025050030000102 від 15.01.2025 року, а саме:
припис №5 від 10.01.22025 року із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
атестат військовослужбовця №5 із в/ч НОМЕР_1 на речове майно стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
грошовий атестат від 10.01.2025 року № 63 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 10 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
відпускний квиток № 51 від 20.12.2024 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 374 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
банківська карта АКБ «Приватбанк» за № НОМЕР_2 належна ОСОБА_8 .
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що вилучені документи стосуються проходження ОСОБА_8 військової служби та датовані періодом виплати військовими частинами грошових коштів, банківські карти, разом з інформацією з банку, можуть підтверджувати місце знаходження ОСОБА_8 у момент коли він мав виконувати завдання військової служби.
Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон слідчий суддя зазначив, що в клопотанні та долучених до нього доказах відсутня інформація, щодо виявленої на мобільному телефоні інформації, що може мати значення для кримінального провадження або що власник обмежував доступ до мобільного телефону чи існували інші перешкоди для копіювання інформації з телефону. Також клопотання не містить мотивування, що надання мобільного телефону є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодилась з таким рішенням слідчого судді прокурор ОСОБА_7 та представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 та оскаржили в апеляційному прядку.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав свою апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку зазначає, що ознайомився з оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року, лише 10.09.2025 року, після отримав доступу для ознайомлення з матеріалів справи. У зв'язку з тим, що оскаржувану ухвалу було постановлено без участі власника майна та його представника, крім того оскаржувану ухвалу не отримана ними й на момент подачі апеляційної скарги, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений не з його вини та просить вважати причину його пропуску поважною.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вилучені під час обшуку речі не містять жодного доказово значення, щодо ухилення ОСОБА_8 від несення служби.
Вважає, що у зв'язку з тим що органом досудового розслідування не вживаються заходи спрямовані на проведення огляду вилучених речей та призначення судової експертизи втручання у право мирного володіння особи своїм майном наразі не відповідає критеріям розумності.
Прокурор ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині відмови у задоволені клопотання про арешт майна та ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, вилучене 10.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає ОСОБА_8 , а саме мобільний телефон Iphone 16 Pro Max (Еmei № 1 - НОМЕР_3 , Emei - 2 НОМЕР_4 ) із сім карткою з номером мобільного оператора НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 .
Прокурор зауважує, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна 25.07.2025 відбувався за участю прокурора в режимі відеоконференції, але під час оголошення резолютивної частини рішення суду, прокурор не був підключений через підсистему відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд», тобто ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику прокурора та фактично результат розгляду клопотання про арешт майна прокурору став відомий 31.07.2025 після отримання копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду через канцелярію суду, тому вважає, що строк на оскарження апеляційної скарги не пропущений.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги , зазначає, що виявлений та вилучений мобільний телефон із сім картою в даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом та долучено до кримінального провадження, як речовий доказ, оскільки містить листування ОСОБА_8 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відомості, щодо причетності до вчиненні злочину інших осіб, інші електронні документи, які можуть підтвердити його місцезнаходження. Тобто, вилучений мобільний телефон зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, нададуть органам досудового розслідування можливість отримати докази, які самостійно чи в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.
Крім того, щодо мобільних телефонів та сім карток прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра про дозвіл на проведення обшуку від 04.07.2025 справа № 932/2818/25.
До початку судового розгляду представник власника майна подав до суду заперечення на апеляційну скаргу прокурора в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді в частині відмови у задоволенні клопотання у накладені арешту на мобільний телефон залишити без змін, ухвалу слідчого суді в частині накладення арешту на особисті документи та банківську карту змінити в цій частині відмовити в задоволені клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
В обґрунтування вимог заперечення вказує, що вилучення банківської карти та подальше збереження в органах досудового розслідування по суті, жодної доказової бази не дадуть органам досудового розслідування в контексті встановлення фактів які підтвердять винуватість ОСОБА_8 .
Вказує, що вилучення особистих документів, які можна скопіювати та долучити до матеріалів справи, порушує ст.1 Протоколу Конвенції.
В доповненнях до заперечення на апеляційну скаргу прокурора представник власника майна адвокат ОСОБА_6 просить встановити дату надсилання ухвали Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року до електронного кабінету ЄСІТС;
прокурору ОСОБА_7 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (подано клопотання про накладення арешту);
прокурору ОСОБА_9 (брав участь у засіданні 25.07.2025 під час розгляду клопотання про накладення арешту);
до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на електронну адресу: 08@ato.gp.gov.ua .
Крім того просить апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра по справі скасувати повністю та ухвалити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про арешт майна ОСОБА_8 .
В обґрунтування вимог заперечення зазначив, що слідчим суддею порушено право на справедливий судовий розгляд, оскільки не повідомлено ОСОБА_8 про дату та час судового розгляду, окрім того проігноровано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Вважаємо, що апеляційна скарга подана прокурором не підлягає задоволенню виходячи з таких обставин: ОСОБА_8 добровільно видав мобільний телефон, який не відповідає критеріям речового доказу, на місці обшуку вилучений телефон не оглядався.
Вказує, що бездіяльність слідчих щодо утримання телефону ОСОБА_8 призводить до порушення засади розумності строків у кримінальному провадженні. Слідчі не забезпечили проведення експертного дослідження більше ніж два місяці тому подальше тримання телефону суперечить вимогам ст. 28 КПК; потреба в подальшому утриманні вилученого майна відсутня; прокурор пропустив апеляційний строк для оскарження ухвали без поважних причин.
Вказує, що речі на які накладено арешт не мають жодного доказового значення в даному кримінальному провадження.
Позиції сторін в суді :
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити з підстав зазначених в ній. Заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав зазначених в ній. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Власник майна ОСОБА_8 належним чином повідомлений про день, місце та час апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду не надходило.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, які не заперечували проводити розгляд апеляційних скарг за відсутності власника майна, врахувавши вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності власника майна.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про дотримання представником власника майна строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається з матеріалів провадження, судовий розгляд проведений за відсутністю сторін.
Враховуючи, що оскаржуване рішення було прийнято 25 липня 2025 року, однак згідно інформації наявної в ЄДРСР повний текст вказаного рішення не оприлюднено на момент розгляду апеляційної скарги по суті та в матеріалах справи відсутні відомості про надіслання вказаного рішення учасникам кримінального провадження, колегія суддів вважає, що за таких обставин, причини пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, є поважними. Оскільки строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин, його слід поновити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як вбачається з матеріалів провадження Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62025050030000102 від 15.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військові особи в/ч НОМЕР_1 , одним з яких є командир ОСОБА_10 , можуть бути причетні до вказаного правопорушення, а саме користуючись своїми владними повноваженнями, всупереч інтересам служби перевищуючі надані військові службові обов'язки, залучили цивільних осіб на фіктивну службу до підрозділу ОБрТРО, які відповідно до поставлених завдань повинні виконувати бойові завдання з відсічі збройної агресії РФ на території Донецької області в районі ведення бойових дій. Особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаного правопорушення, значну частину часу перебувають в м. Києві та Київській області за відсутності підстав отримують додаткові грошові винагороди передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особа рядового і начальника складу, поліцейським та ї сімям під час дії воєнного стану» вказаними особами є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
10 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 04 липня 2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає ОСОБА_8 в ході обшуку виявлено та вилучено наступні речі, які мають значення для кримінального провадження :
припис №5 від 10.01.22025 року із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
атестат військовослужбовця №5 із в/ч НОМЕР_1 на речове майно стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
грошовий атестат від 10.01.2025 року № 63 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 10 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
відпускний квиток № 51 від 20.12.2024 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 374 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
банківська карта АКБ «Приватбанк» за № НОМЕР_2 належна ОСОБА_8 ;
мобільний телефон Iphone 16 Pro Max (Еmei № 1 - НОМЕР_3 , Emei - 2 НОМЕР_4 ) із сім карткою з номером мобільного оператора НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 .
Згідно постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУДБР розташованого у м. Краматорську від 11 липня 2025 року, вище вказані речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному проваджені.
18 липня 2025 року прокурором до Шевченківського районного суду м. Дніпра скеровано клопотання про арешт вищевказаного майна, вилучено в ході обшуку, оскільки речі та документи визнано речовими доказами, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, мають значення у якості доказів для подальшого досудового розслідування кримінального провадження та на які необхідно накласти арешт, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження даним майном.
Ухвалою слідчого судді від 25 липня 2025 року винесено ухвалу, якою клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на майно, вилучене 10.07.2025 року в ході проведення обшуків у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 62025050030000102 від 15.01.2025 року.
Слідчий суддя зазначив, що вилучені документи стосуються проходження ОСОБА_8 військової служби та датовані періодом виплати військовими частинами грошових коштів, банківські карти, разом з інформацією з банку, можуть підтверджувати місце знаходження ОСОБА_8 у момент коли він мав виконувати завдання військової служби.
Однак слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, оскільки в клопотанні та долучених до нього доказах відсутня інформація, щодо виявленої на мобільному телефоні інформації, що може мати значення для кримінального провадження або що власник обмежував доступ до мобільного телефону чи існували інші перешкоди для копіювання інформації з телефону. Також клопотання не містить мотивування, що надання мобільного телефону є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів та зазначає наступне.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Такий, зокрема, згідно з вимогами вказаної статті кримінального процесуального закону, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно з ст.98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані та у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, належним чином не перевірив мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про арешт майна не є законною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до приписів ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з наданих матеріалів, провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 426-1, відкрито на підставі повідомлення Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУДБР розташованого у м. Краматорську від 11 липня 2025 року.
На підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено майно, яке в подальшому згідно постанови слідчого в порядку ст. 98 КПК України було визнано речовим доказом. Колегія суддів вважає, що вказана постанова містить належне обґрунтування відповідності вилученого під час обшуку майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто у ній обґрунтовано визначено, що всі речі, які було вилучено під час обшуку зберегли на собі сліди вчинення злочину, а отже містять відомості, які можуть бути використані, як доказ обставин що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказаною ухвалою слідчого судді про проведення обшуку було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в тому числі, засобів мобільного зв'язку та SIM -карт, що підтверджує факт не проходження військовослужбовцем військової служби.
Прокурор в своєму клопотання щодо необхідність накладення арешту на майно, обумовила необхідністю встановлення та підтвердження фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, проведення необхідних експертиз, встановлення кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та встановлення свідків кримінального правопорушення.
Отже в даному випадку, вилучені під час обшуку речі в тому числі вилучений телефон має доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки знаходились у власності та користуванні ОСОБА_8 та використовувались останнім для підтримки зв'язку з іншими особами, причетними до вчинення злочину, з приводу здійснення іншої діяльності не пов'язаної із військовою службою, що підтверджує факт не проходження останнім військової служби.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПУ України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За приписами ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом.
Отже, прокурором наведені достатні правові підстави та обґрунтування для задоволення його клопотання про накладення арешту на майно. Відповідно, оскаржена ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні цього клопотання є необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне накласти арешт на майно, яке було виявлене та вилучене під час обшуку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 та яке в подальшому визнано речовим доказом в порядку ст. 98 КПК України.
Оскільки вилучені речі зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та наддадуть органам досудового розслідування можливість отримати докази, які в сукупності з іншими доказами матимуть суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.
Твердження представника власника майна, щодо безпідставного накладення арешту на майно ОСОБА_8 та порушення права особи на мирне володіння майном колегія суддів зазначає, що згідно практики Європейського суд з прав людини, який неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Колегія суддів зазначає, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно саме з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню.
За приписами ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Прокурором доведено, що вилучене майно може мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, тому в даному випадку колегія суддів не вбачає порушення мирного володіння власника вилученого майна.
Всі інші питання, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження, підозра, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі представника власника майна на недотримання вимог ч. 1 ст. 172 КПК України та не повідомлення власника майна про розгляд клопотання спростовується матеріалами кримінального провадження. Крім того, слід зауважити, що з матеріалів судової справи вбачається, що представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 , володів інформацією щодо перебування на розгляді в Шевченківському клопотання прокурора про арешт майна, оскільки останній звертався до суду з відповідними клопотаннями про ознайомлення з цими матеріалами.
Дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів, приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, колегія судді вважає, що в задоволенні апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_15 слід відмовити, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає - скасуванню із постановленням нової ухвали, а клопотання прокурора про арешт майна підлягає - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62025050030000102 від 15.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає ОСОБА_8 , а саме:
припис №5 від 10.01.22025 року із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
атестат військовослужбовця №5 із в/ч НОМЕР_1 на речове майно стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
грошовий атестат від 10.01.2025 року № 63 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.01.2025 № 10 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
відпускний квиток № 51 від 20.12.2024 із в/ч НОМЕР_1 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2024 № 374 стосовно військовослужбовця ОСОБА_8 ;
банківська карта АКБ «Приватбанк» за № НОМЕР_2 належна ОСОБА_8
мобільний телефон Iphone 16 Pro Max (Еmei № 1 - НОМЕР_3 , Emei - 2 НОМЕР_4 ) із сім карткою з номером мобільного оператора НОМЕР_5 ,
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: