Провадження № 11-кп/803/3021/25 Справа № 177/135/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
його захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
його захисника: ОСОБА_9
прокурора: ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України, до 25 жовтня 2025 року, включно,-
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено строк тримання під вартою.
Із вказаною ухвалою не погодились обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 і оскаржили її в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить зменшити розмір застави, який є невідповідним його майновому стану і його сім'ї. Вказує, що він проживає на пенсію його бабусі, він не має у власності майна, яке моглоб дозволити внести заставу у визначеному розмірі, його тримання під вартою унеможливлює отримати ним доходу для внесення застави. Просить визначити розмір застави 60 000 грн.
Захисник ОСОБА_9 просить оскаржувану ухвалу скасувати та обрати щодо ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Зменшити розмір застави та визначити заставу у співмірному розмірі яка буде відповідати балансу між суспільним інтересом та правами людини. В обґрунтування вказує, що суд формально послався на тяжкість обвинувачення, проте не навів конкретних обставин, які б підтверджували ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вважає, що суд не аргументував не можливість застосування більш м'яких заходів, як застава, домашній арешт, що суперечить вимогам ст. 183 КПК України та практиці ЄСПЛ. Зазначає, що ОСОБА_8 є молодою людиною, раніше не судимий, має постійне місце проживання, соціальні зв'язки - одружений, стан здоров'я потребує належних умов, які неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою. Ці обставини свідчать про відсутність ризиків переховування або перешкоджання провадженню. Вважає, що ризик переховування не доведений, оскільки суд не встановив жодних конкретних фактів, таких як спроба втечі, відсутність соціальних зв'язків чи наявність ресурсів для переховування. Наявність постійного місця проживання, соціальних зв'язків і відсутність порушень процесуальної дисципліни свідчать про мінімальний рівень ризику. Щодо ризику впливу на свідків або потерпілих апелянт вказує, що таких даних суд не навів. Усі свідки та потерпілі вже були допитані, тому можливість впливу відсутня. Зазначає, що ризик знищення доказів або перешкоджання слідству не доведений, оскільки обвинувачений не має доступу до речових доказів, а сторона обвинувачення не навела жодних фактів, що підтверджують протилежне. Вказує, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 може вчинити новий злочин, оскільки суд не навів жодних даних про попередню кримінальну активність або дисциплінарні порушення. Вказує на необґрунтованість визначеного розміру застави 302 800 грн. Вважає, що ця сума не відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України щодо врахування майнового стану обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати частково в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Ухвалити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із носінням електронного засобу контролю із забороною з 22-00 години по 05-00 годину залишати визначене місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з під варти негайно, поклавши відповідні обов'язки, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування вказує, що сторона обвинувачення не надала конкретних доказів того, що ОСОБА_6 має намір ухилятися від суду чи впливати на свідків. Посилання на загальні ризики без індивідуального обґрунтування суперечить вимогам ЄСПЛ і українського законодавства. Вказує, що ризик небезпеки переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання. Вважає, що прокурором в судовому засіданні будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення ОСОБА_6 від суду або реальних намірів вдатися до таких дій, приводить до висновку про безпідставність існування такого ризику. Вказує, що позбавлення волі має бути винятковим заходом. Рішення суду мають враховувати не лише норми КПК України, а й положення Конвенції про захист прав людини. Стверджує, що довготривале тримання під вартою без нових переконливих підстав - це порушення прав людини. Вважає можливим заміни тримання під вартою на домашній арешт. Вказує, що ОСОБА_6 має власне житло на території міста Кривого Рогу та позитивну характеристику, які зменшують ризики та дозволяють застосувати м'якший запобіжний захід. Вказує, що продовження запобіжного заходу всім обвинуваченим одночасно без оцінки обставин кожного з них окремо є порушенням індивідуального підходу, якого вимагає ЄСПЛ.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст.. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинувачених, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, у зв'язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Крім того, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора врахував думку обвинувачених та їх захисників.
Так, при продовженні обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, що обвинувачені обвинувачуються окрім інших кримінальних правопорушень, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених не змінилися та продовжують існувати.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, тому є необхідним продовжити ОСОБА_6 та ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги, що сторона обвинувачення не надала конкретних доказів того, що ОСОБА_6 має намір ухилятися від суду чи впливати на свідків є безпідставними, оскільки вказані ризики підтверджені наявними матеріалами справи, відсутність фактів переховування від суду та впливу на свідків жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, наразі право слухняна поведінка обвинуваченого зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.
Апеляційний суд наголошує, що вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи захисника про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не заслуговують на увагу.
Також слід звернути увагу, що у апеляційній скарзі, як на підставу зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під варти на домашній арешт із носінням електронного засобу контролю із забороною з 22-00 години по 05-00 годину залишати визначене місце проживання, апелянт посилається на те, що ОСОБА_6 є власне житло на території міста Кривого Рогу та позитивну характеристику, проте слід зазначити, що ці обставин існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити обвинуваченому у разі звільнення з під варти, запобігти існуючим ризикам передбачених статтею 177 КПК України.
Так, у апеляційній скарзі як підставу для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 захисник вказує, що ОСОБА_8 є молодою людиною, раніше не судимий, має постійне місце проживання, соціальні зв'язки - одружений, однак зазначені обставини не можуть бути беззаперечною підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують ризики, доведені стороною обвинувачення, передбачені статтею 177 КПК України, і не здатні у разі звільнення з-під варти запобігти їх вчинення.
Стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_8 під вартою та наявність загрози здоров'ю та життю обвинуваченого та те, що ОСОБА_8 позбавлений необхідної медичної допомоги та неможливістю лікування в умовах тримання під вартою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відсутні достатні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду, впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Фактично подані апеляційні скарги викликані самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_6 і ОСОБА_8 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Апеляційний суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж, в цій справі тримання під вартою обвинувачених не є для них безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
Обговорюючи питання щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_8 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а більш м'які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, та про необхідність продовження щодо обвинувачених найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційних скарг щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, як домашній арешт або зменшення розміру застави, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України, до 25 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді