Провадження № 11-кп/803/2340/25 Справа № 175/5459/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лиман Другий Решетилівського району Полтавської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 рокуОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів, накладених арештів та розподілу судових витрат.
Як встановлено судом, 21 вересня 2024 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним вантажним тягачем «DAF XF 105.460» реєстраційний номер НОМЕР_1 у зчепленні з напівпричепом «Schmitz SKO 24» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належать ТОВ «ТК МАГНАТ», рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області, по автодорозі «М-30» з боку міста Самар в напрямку міста Підгородне.
Під час руху водій ОСОБА_8 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, при виникненні перешкоди для руху у вигляді автобуса «Mercedes-Benz 313D ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався попереду в смузі його руху, якого ОСОБА_8 об'єктивно здатний був виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого в районі будівлі № 17 Комплексу Будівель та споруд допустив зіткнення з автобусом «Mercedes-Benz 313D ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автобуса «Mercedes-Benz 313D ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми грудної клітини з переломами ребер справа, забоєм нижньої частки правої легені, закритим розривом акроміально-ключичного з'єднання, забою передньої черевної стінки з наявністю незначної кількості рідини в черевній порожнині по правому фланку, закритої хребтової травми з переломами поперечних відростків 1,2,3-го поперекових хребців, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) та відсутності ознаки небезпеки для життя, п.п. 2.2.1. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 p. № 6, термін зрощення кісткової тканин понад 21-ну добу.
Порушення правил безпеки дорожнього руху які виразилося в тому, що водій ОСОБА_8 , керуючи вантажним тягачем «DAF XF 105.460» реєстраційний номер НОМЕР_1 у зчепленні з напівпричепом «Schmitz SKO 24» реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить:
п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконання якого згідно висновку експерта перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати в частині призначення додаткового покарання з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі ст. 420 КПК України ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 1 рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Проте суд першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального законодавства порушив та призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України застосувавши до нього покарання у виді штрафу.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що призначене основне покарання йому буде не зручно виконувати, оскільки проживає обвинувачений в с. Лиман другий Решетилівського району Полтавській області і виконувати вирок в частині покладених на нього обов'язків щодо систематичної явки до органів пробації буде досить складно, так як його село знаходиться на великій відстані від основної траси і з села і в село не їздять взагалі автобуси.
Крім того, обвинувачений зазначає, що має досить велике господарство, за яким необхідно доглядати і відлучатись у нього не буде можливості.
Також зазначає, що покарання повинно бути співмірним тяжкості злочину, що передбачає врахування способу і об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній, апеляційну скаргу обвинуваченого просив задовольнити.
Обвинувачений підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, що передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповнота судового розгляду; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого додаткового покарання, апеляційному суду необхідно ухвалити сві й вирок.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України рішення суду повинно бути, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.
Вимоги вищевказаних норм закону судом першої інстанції не були виконані в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з доводом прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Проте суд першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального законодавства порушив та призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів погоджується з доводом обвинуваченого щодо безпідставного призначення йому основного покарання, з огляду на наступне.
Наведені обвинуваченим підстави для зміни вироку суду першої інстанції узгоджуються з підставами встановленими ст. 409 КПК України, а саме те обвинувачений зазначив, що призначене покарання йому буде не зручно виконувати, оскільки проживає обвинувачений в с. Лиман другий Решетилівського району Полтавській області і виконувати вирок в частині покладених на нього обов'язків щодо систематичної явки до органів пробації буде досить складно, так як його село знаходиться на великій відстані від основної траси і з села і в село не їздять взагалі автобуси. Крім того, обвинувачений зазначає, що має досить велике господарство, за яким необхідно доглядати і відлучатись у нього не буде можливості.
В свою чергу, підставами для зміни вироку суду згідно статті 409 КПК є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Також підставою для зміни вироку може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Щодо доводу обвинуваченого про невідповідність призначеного основного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. ст. 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_8 основне покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, характер кримінального правопорушення, який пов'язаний проти безпеки руху та експлуатації транспорту та правильно врахував суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень.
Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, у вчиненому розкаюється, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має.
Обставини, які б у відповідності до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченій - судом першої інстанції не встановлено.
Разом з цим під час апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 в повному обсязі відшкодував завдану потерпілому матеріальну шкоду, у потерпілого претензій до нього не має та просив апеляційну скаргу задовольнити призначивши покарання у виді штрафу з позбавленням права керування.
При цьому колегія суддів враховує відповідно до положень ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у вчиненому визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, примирення з потерпілим, відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому частиною санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, діючою на час вчинення діяння, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції не може залишатись чинним і підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з встановленням додаткового покарання строком на 1 рік.
Вирок підлягає скасуванню з ухваленням нового з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4