Провадження № 33/803/2376/25 Справа № 211/6807/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
23 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Руденко Ю.В.,
апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Коваленка Д.О. на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605,60 грн. -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 20.10.2024 року серії ЕПР1 № 154682, 20.10.2024 року о 07.59 год. в м. Кривий Ріг по вул. Дніпровське шосе, буд. 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем SKODA OKTAVIA, р/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер. Результат тесту 0,67 проміле, водій з результатом погодився.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник Коваленко Д.О. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року скасувати провадження в праві закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
В обґрунтування строку звернення з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції, зазначає, що встановлений 10-денний строк був пропущений, оскільки з повним текстом оскарженої постанови він зміг ознайомитися через Єдиний реєстр судових рішень, де загальний доступ вказаному рішенню було забезпечено 18.08.2025 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Звертає увагу, що в протоколі міститься посилання про відеореєстрацію подій на службовий відеореєстратор та БК, проте ніякої ідентифікації цього пристрою не зазначено, ані назви марки, моделі, серійного номеру, реєстраційного або інвентарного номеру. Тому вважає, що відео зі службового відеореєстратора є недопустимим доказом.
Наголошує, що визнання вини ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом і не звільняє сторону обвинувачення та суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, що позбавило водія можливості пройти огляд самостійно.
Вважає невірним висновки суду, що працівниками поліції не було порушено порядок огляду, оскільки Направлення не було складено, а в наявному Направленні в матеріалах справи зазначений медичний заклад, який не існує, а саме: КП «КПНД» ДОР».
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року. Скасувати постанову першої інстанції із закриттям провадження в праві за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в його діях, з аналогічних підстав, наведених в апеляційній скарзі свого захисника адвоката Коваленка Д.О.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні захисник Руденко Ю.В., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримала апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Коваленка Д.О. Просила врахувати клопотання адвоката Коваленка Д.О. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Коваленко Д.О. в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду їх апеляційних скарг, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Від захисника Коваленко Д.О. надійшло клопотання про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов'язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_1 та його захисника адвоката Коваленка Д.О.
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційними скаргами, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 13 серпня 2025 року. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга захисника Коваленка Д.О. в інтересах ОСОБА_1 була подана 25 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку та зареєстрована судом 26 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Справу в суді 1-ї інстанції було розглянуто без участі ОСОБА_1 . Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_1 або його захисником копії оскарженої постанови суду від 13 серпня 2025 року. Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Коваленка Д.О. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Разом з тим, особою, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційна скарга була подана 22 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку та зареєстрована судом 27 серпня 2025 року, тобто в межах 10-денного строку, передбаченого ст. 294 КУпАП для оскарження постанови суду 1-ї інстанції від 13 серпня 2025 року, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вважає необхідним поновлювати строк на апеляційне оскарження.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскарженою постановою встановлено, що 20.10.2024 року серії ЕПР1 № 154682, 20.10.2024 року о 07.59 год. в м. Кривий Ріг по вул. Дніпровське шосе, буд. 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем SKODA OKTAVIA, р/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер. Результат тесту 0,67 проміле, водій з результатом погодився, чим порушив п.2.9а ПДР, та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Хоча в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник стверджують, що ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме:
- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 154682 від 20.10.2024 року, де зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.9а ПДР;
- роздруківкою з приладу ALCOTEST DRAGER 6820 тест № 1205, в якому вказано результат 0,67 ‰ з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з даним результатом;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому ОСОБА_1 поставив свій підпис в графі «з результатом згоден»;
- даними відеозапису, з якого вбачається, що водій автомобіля ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу пройти огляд на визначення стану сп'яніння погодився. Так на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він керував транспортним засобом та вживав алкогольний напій. В подальшому ОСОБА_1 продув Драгер та з результатом 0,67 ‰ погодився, йому роз'ясненні його права, жодних клопотань, чи пояснень від нього не надходило.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 20.10.2024 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції було проігноровано порушення працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 154682 від 20.10.2024 року відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно зі ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши вказаний протокол про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 154682 від 20.10.2024 року відносно ОСОБА_1 містить зазначення про долучення до нього диску з відеозаписом.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що закон не вимагає зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення точних даних застосованого технічного засобу, зокрема його номеру, назви тощо.
Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а апеляційні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до приписів ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. Тобто, оскільки доданий до матеріалів справи відеозапис містить фактичні дані, якими встановлюється наявність складу адміністративного правопорушення, то він є належним та допустимим джерелом доказів.
Тож, долучений до справи диск з відеозаписами вважаю належним та допустимим доказом, оскільки розумних сумнівів в автентичності відеозаписів на ньому, якими зафіксовано події, що відбувалися 20.10.2024 року за участю ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає. Стверджуючи про невідповідність зафіксованих подій на долученому диску з відеозаписами, апелянти зобов'язані були надати переконливі докази на підтвердження своєї позиції, чого ними зроблено не було.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не лише визнання вини ОСОБА_1 є беззаперечним доказом його вини, а й дослідженні під час судового розгляду докази у їх сукупності повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з відеозаписів, ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу, чітко висловивши свою згоду (відеозапис Clip-6, починаючи з 0:02:44). Після чого поставив свій підпис в Акті огляду (відеозапис Clip-2, починаючи з 0:05:50).
Під час апеляційного розгляду не було встановлено з боку працівників поліції будь-якого тиску на водія ОСОБА_1 або висловлювань з його боку на адресу працівників поліції яких зауважень чи незгоди з результатом.
Оскільки водій ОСОБА_1 не заперечував результат огляду на місці зупинки транспортного засобу, в проведенні огляду в закладі охорони здоров'я не було потреби і це не передбачено встановленим порядком проходження огляду на стан сп'яніння. Тому доводи апелянтів в частині змісту Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, ні є слушними.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
Щодо клопотання захисника Коваленка Д.О. про закриття провадження в справі у зв?язку зі закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст. 38, п. 7 ч 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Так, статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не було встановлено підстав для скасування постанови суду 1-ї інстанції, та судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , клопотання захисника Коваленка Д.О. про закриття провадження в справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, вважаю необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити адвокату Коваленку Д.О., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Коваленка Д.О. залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин