Справа № 758/15026/25
/заочне/
29 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишина К.С.,
учасники справи - не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі -позивач) звернулось з позовом до суду в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 59 060,70 грн, 3% річних у розмірі 4 509,72 грн, інфляційні втрати у сумі 23 804,47 грн, пеню у розмірі 409,37 грн. Разом з тим позивач просив стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначається, що відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) на підставі Договору-1, оскільки після розміщення 05.08.2014 повідомлення про публічний договір (оферту) та договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у газеті «Хрещатик» № 110 (4510), на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідачів не надходило.
Крім того, у позові зауважується, що 31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021, від 31.12.2021, від 01.08.2022, від 01.02.2024) (далі - Договір-2), у зв'язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.
Позивач стверджує, що відповідачі в порушення умов Договорів та вимог нормативних актів своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, спожитих в період з 01.0.2017 по 30.06.2025 належним чином не виконували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 57 144,44 грн.
Разом з тим, позивач зауважує, що розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 для відповідного будинку у розмірі 4,07 грн щоквартально, однак він не сплачений відповідачами, внаслідок чого борг складає 28,49 грн.
Також, у позові вказується, що відповідачі не виконують обов'язки щодо внесення плати за абонентське обслуговування, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 1 887,77 грн.
Отже, зі слів позивача, розмір заборгованості відповідачів за надані житлово-комунальні послуги складає:
- 57 144,44 грн - заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- 28,49 грн - заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку;
- 1 887,77 грн - заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 59 060,70 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних у розмірі 4 509,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 804,47 грн та пеню у розмірі 409,37 грн.
Відповідачами не подано відзив на позов, який містив би заперечення на позов.
30 вересня 2025 ухвалою судді відповідну позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46, 48) та, відповідно, є споживачами комунальних послуг, які за відповідну плату надає позивач.
26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року № 1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) /а.с. 12/.
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору (а.с. 13).
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
До матеріалів справи позивачем долучено довідку від 13.08.2025 (а.с. 19), з якої вбачається, що за період з 01.01.2017 по 30.06.2025 у відповідачів обліковується заборгованість перед позивачем по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 59 060,70 грн, та складається з:
- 57 144,44 грн - заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
- 28,49 грн - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузла комерційного обліку.
- 1 887,77 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2017 по червень 2025 (а.с. 20-22) вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 87 784,26 грн з яких: 57 144,44 грн - за житлово-комунальні послуги; 28,49 грн - зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 1 887,77 грн - з внесення плати за абонентське обслуговування; 4 509,72 грн - 3 % річних; 23 804,47 грн - інфляційних втрат; 409,37 грн - пені.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами комунальних послуг.
Зі змісту наданих позивачем доказів та розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачів за надані за вказаною адресою житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2017 по 30.06.2025 становить 59 060,70 грн.
Суд зазначає, що відповідачі доводів позивача про вказану заборгованість не спростували, контррозрахунку заборгованості не зробили, доказів сплати заборгованості не подали, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довели.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.
При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачі в ході судового розгляду справи не надали, як і не надали допустимих доказів належного виконання ними зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Позивач також просить суд, у зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, стягнути з відповідачів три проценти річних, інфляційні втрати та пеню.
За змістом ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
Перевіривши розрахунки 3% річних, інфляційні втрат та пені, надані позивачем, судом встановлено вірність здійснених нарахувань. Вказані розрахунки суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він здійснений арифметично вірно і не спростований відповідачем.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 3851 від 25.08.2025 (а.с. 10).
З урахуванням результатів розгляду спору, на підставі ч.ч. 1,9 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
В частині вимог про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 40,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при підготовці справи до судового розгляду вчинялися дії пов'язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на майно щодо власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Відповідно до квитанції від 09.07.2025 позивачем у зв'язку із отриманням інформації з реєстру було понесено витрати у розмірі 41,00 грн (а.с. 110), при цьому сума до сплати складає 40,00 грн, а 1,00 грн - комісія.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 523/12032/18 (провадження № 61-6898св22): «банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягненню на користь позивачки підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано нею самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги».
Враховуючи викладене, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду у розмірі 40,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 255, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у загальному розмірі 87 784 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по 1 534,00 грн з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; код ЄДРПОУ: 03327664,
відповідач-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Суддя О.І.Якимець