Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №711/7587/25
Провадження №2/711/3400/25
заочне
10 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», через свого представника за довіреністю - Ляр Дмитра Юрійовича, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2023 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. Цього ж дня відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови:
1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.9.2. Договору);
2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;
3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору);
4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору);
5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4.Договору);
6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору);
7. Проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 60,00% (п.1.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).
Позивач також вказує, що заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля (в якості простого електронного підпису), про що зазначено у полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/27, тип - Універсальна.
Як зазначено, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком, він користувався кредитним лімітом.
У позовній заяві також зазначено, що відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
В зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач, станом на 15.07.2025, має заборгованість - 37619 грн. 17 коп., що складається з наступного: 30239 грн. 69 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7379грн. 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме сплачену суму судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує, що у позовній заяві наявне клопотання (п. 3) про розгляд справи без участі представника товариства. Крім того, зазначено про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явився, хоча повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст.ст. 223, 130 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.
Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 31.05.2023 з метою отримання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», ознайомився з умовами кредитування та 31.05.2023 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту та отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії - 04/27, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP-пароля, про що зазначено у полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. Використання OTP-пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 11.11.2020 р., яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Крім того, підписавши 30.05.2023 Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодив наступні умови:
1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.1.2. Договору);
2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;
3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору);
4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 Договору);
5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4.Договору);
6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору);
7. Проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 60,00% (п.9.5. та п.2.1.1.2.12. Договору).
Отже, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, тобто позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , старт карткового рахунку НОМЕР_1 відбувся 31.05.2023 (кредитний ліміт - 0,00 грн.). 19.11.2023 збільшено кредитний ліміт до 20000 грн. 00 коп.; 13.07.2023 збільшено кредитний ліміт до 30000 грн. 00 коп.; 21.10.2024 зменшено кредитний ліміт до 29 921 грн. 83 коп.; 06.03.2025 зменшено кредитний ліміт до 00 грн. 00 коп.
За умовами Договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно з п. 9.4., шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
Згідно з п. 2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором у повному обсязі. Тобто, сторони, відповідно до ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого у строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.
Разом з тим, відповідач порушив умови договору та своєчасно не вносив кошти для погашення заборгованості, що призвело до утворення заборгованості позичальника перед банком, яка станом на 15.07.2025, становить - 37619 грн. 17 коп., що складається з наступного: 30239 грн. 69 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7379грн. 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, що стверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 31.05.2023, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, та випискою за вказаним договором за період з 31.05.2023 по 16.07.2025.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови договору від 31.05.2023. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.
Крім того, під час розгляду справи судом досліджено виписку про рух коштів по картці, яка надана позивачем, за період з 31.05.2023 по 16.07.2025, з якої вбачається, що відповідач постійно користувався кредитними коштами: знімав готівку в банкоматах, розраховувався грошовими коштами за придбання різного роду товарів, здійснював перекази грошових коштів з картки на картку, поповнював картковий рахунок через термінали, а також списувалися відсотки, відбувалося збільшення/зменшення кредитного ліміту і, відповідно грошові кошти за збільшеним кредитним лімітом використовувалися позичальником, сплата інших платежів тощо).
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, зокрема і щодо розміру заборгованості, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір № б/н від 03.10.2022 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач, отримавши у користування кредитні кошти, зобов'язався повернути їх та сплатити проценти за користування ними.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як уже зазначалось вище, відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № б/н від 31.05.2023 становить - 37619 грн. 17 коп., що складається з наступного: 30239 грн. 69 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7379грн. 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів, незважаючи на норми ст.ст. 12, 13, 76-82 ЦПК України.
Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав від позивача кредитну картку з кредитним лімітом, зі сплатою процентів за користування кредитом. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.
Установивши, що кредитний договір № б/н від 30.05.2023 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту.
Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов'язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за договором № б/н від 30.05.2023.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжним документом № BOJ62В4С4Н від 22.07.2025.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі - 2422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279-224 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором № б/н від 31.05.2023 у розмірі 37619грн. 17коп., з яких: 30239грн. 69коп. (тіло кредиту), 7379грн. 48коп. (відсотки), а також судовий збір в розмірі 2422грн. 40коп., а всього - 40041грн. 57коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька