Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8019/25
Провадження № 2/711/3567/25
15.10.2025 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі судового засідання Буйновській А.П.,
за участю представника
позивача адвоката Драченка В.В.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.07.2012 вона з відповідачем уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 745.
Як зазначено, за час подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишаються проживати з матір'ю, але їхній батько продовжує брати участь у вихованні дітей.
У позовній заяві також вказано, що фактично шлюбні відносини між ними припинені у зв'язку з подружніми зрадами відповідача, різними поглядами на життя та побутові проблеми, подальше збереження сім'ї є неможливим.
На підставі викладеного вище, позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 26.07.2012, актовий запис № 745, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 10.09.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували. Крім того, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Драченко В.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі на підставі наведеного у позовній заяві обґрунтування та з урахуванням доданих до неї матеріалів. Крім того, зазначив, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та строк для примирення просить не надавати. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, хоча повідомлялася судом про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не заперечував проти розірвання шлюбу з позивачем та строк для примирення просив не надавати. Крім того, зазначив, що він залишив дружині все спільно нажите майно і вона забезпечена всім за його рахунок. Судові витрати просив з нього не стягувати, оскільки вважає, що він не повинен їх сплачувати.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 26.07.2012 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 745 від 26.07.2012 та видане свідоцтво про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1 від 22.08.2025. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 (а.с. 5).
Також встановлено, що за час перебування в цьому шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження, виданого 08.05.2013, актовий запис № 498 від 08.05.2013 (а.с. 7); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження, виданого 17.12.2019, актовий запис № 2578 від 17.12.2019 (а.с. 6). Батьком дітей записаний відповідач. До того ж, судом не встановлено наявності спору щодо батьківства та про поділ спільного майна між сторонами. Згода про місце проживання та виховання дітей між сторонами досягнута, а саме, діти будуть мешкати разом з матір'ю, про що вона зазначила у позовній заяві та проти цього не заперечував відповідач.
Суд враховує позицію сторін про можливість розірвання шлюбу, оскільки вони разом як подружжя не проживають протягом тривалого часу, не мають спільного бюджету, спільне господарство ними не ведеться, намірів зберегти сім'ю не мають.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч. 3 ст. 105 СК України).
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною другою ст. 112 СК України, встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Така ж позиція висловлена у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, взаємні почуття між ними втрачені, їх згода на продовження шлюбу відсутня, тобто немає їх вільної і повної згоди на шлюб. Встановлено, що вони проживають окремо та не підтримують сімейних відносин протягом тривалого часу, а також вони не пов'язані спільним побутом та бюджетом.
До того ж, відповідач визнав у судовому засідання обставини та позовні вимоги, і визнання ним позову, за нормами ст. 206 ЦПК України, прийнято судом.
При дослідженні судом фактичних взаємовідносин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які у сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення.
Так, до початку розгляду справи по суті позивач не змінила предмет або підставу позову, не збільшила та не зменшила розмір позовних вимог, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд розглянув цивільну справу у межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити у повному обсязі, оскільки намірів зберегти сім'ю сторони не мають, а тому підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається, і про це жодна із сторін не заявляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду із цим позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним документом від 28.08.2025.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, то з відповідача на її користь необхідно стягнути судовий збір у розмірі - 968 грн. 96 коп.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. 00 коп., то незважаючи на заперечення відповідача проти відшкодування ним таких витрат, ці вимоги теж підлягають до задоволення.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як передбачено ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Так, правнича допомога ОСОБА_2 надавалася на підставі договору № 355-08 від 22.08.2025 про надання правничої допомоги, що укладений між ОСОБА_2 та АО «Право, бізнес і фінанси», в особі голови об'єднання Драченка В.В.
Позивачем надані такі докази щодо витрат, пов'язаних із наданням їй правничої допомоги адвокатом: договір № 355-08 від 22.08.2025 про надання правничої допомоги, за яким визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару; акт № 1 наданих послуг (детальний опис робіт) від 07.10.2025 до договору № 355-08 від 22.08.2025 про надання правничої допомоги; платіжну інструкцію № 1.343063443.1 від 07.10.2025 про оплату послуг адвоката в розмірі 3 000 грн. 00 коп. - призначення платежу: гонорар адвоката згідно з актом № 1 від 07.10.2025; ордер серії СА № 1133470 від 28.08.2025; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Драченка В.В. серії ЧК № 000897 від 02.04.2018.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
-підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики, написання та подача позовної заяви про розірвання шлюбу до Придніпровського районного суду м. Черкаси - 150 хв., загальна вартість 3 000 грн.
Суд вважає, що вказані докази є належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 76-82 ЦПК України. Порядок та строки подачі доказів стороною позивача дотримані.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру цих витрат, як і відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Крім того, статтею 30 згаданого Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Крім того, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На думку суду, спір відноситься до категорії немайнових спорів; фактично позовні вимоги позивача задоволені; кошти, на виконання умов договору про правову допомогу, фактично сплачені; розмір витрат доведений належними і допустимими доказами, які прийняті судом і досліджені під час розгляду справи. Підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, як на думку суду, відсутні, а тому заява позивача підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 142, 206, 259, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 26.07.2012 (актовий запис № 745) між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968грн. 96коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000грн. 00коп., а всього - 3968грн. 96коп.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька