Справа № 621/2075/25
Провадження 1-кп/621/247/25
29 жовтня 2025 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу № 621/2075/25 (провадження ЄРДР №42025222140000032 від 26.06.2025), за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює в ТОВ «Комфортний дім 2000» на посаді будівельника, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого 29.01.2025 за вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.1 статті 125 КК України із призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 року за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин:
Так, вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальному проступку, передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Розпорядженням Салтівського (колишній - Московський) районного суду м.Харкова від 16.05.2025 року по справі №643/10384/23 вирок стосовно ОСОБА_4 набрав законної сили.
29.05.2025 року провідним інспектором Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 було ознайомлено під підпис з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин, та роз'яснено про обов'язок додержуватися встановлених порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації не виїжджати за межі України, а також наслідки ухилення від відбування покарання, у виді притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 статті 389 Кримінального кодексу України.
29.05.2025 року, відповідно до направлення начальника Чугуївського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено для відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт до Комунального підприємства «Зміїв-сервіс» за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м.Зміїв, вулиця Покровська, буд.24. Перший екземпляр направлення і копію вироку суду вручено ОСОБА_4 на руки.
29.05.2025 року наказом керівника Комунального підприємства «Зміїв- сервіс» в Харківській області від 29.05.2025 № 26-К ОСОБА_4 залучено до 200 годин безоплатних громадських робіт, починаючи з 03.06.2025 відповідно погодженого та затвердженого графіку на період із 03.06.2025 по 26.06.2025, з яким був ознайомлений під підпис ОСОБА_4 .
Будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, неодноразово письмово попереджений про настання кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання за ч. 2 статті 389 Кримінального кодексу України, будучи ознайомлений з графіком виходу на роботу, засуджений ОСОБА_4 , без поважних причин, у зазначені у графіку дати, а саме: 05.06.2025, 10.06.2025, 12.06.2025, 17.06.2025, 24.06.2025, 26.06.2025 року, для відбування покарання до КП «Зміїв-сервіс» не з'явився, про причини неявки не повідомив, та не відбув громадські роботи в загальній кількості 44 години з 64 годин, призначених за графіком у червні 2025 року, та в послідуючому умисно, протиправно, не з'явився до КП «Зміїв-сервіс» для складання графіку подальшого відбування покарання, не повідомивши про причини своєї неявки, чим ухилився від відбування покарання, призначеного за вироком суду, та не відпрацював за призначеним вироком 180 годин громадських робіт.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав в повному обсязі, в зв'язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.
З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального судочинства, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обґрунтовано обвинувачення, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.
Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що після проголошення вироку прибув до уповноваженого відділу пробації, де йому було роз'яснено порядок і умови відбування покарання, наслідки ухилення від відпрацювання громадських робіт. Він отримав направлення на роботу до КП "Зміїв-Сервіс", розташованого в місті Зміїв Чугуївського району Харківської області, з яким немає прямого транспортного сполучення з місцем його проживання в селі Бірки Чугуївського району Харківської області, і автобуси ходять лише о 08.00 та о 12.00 годині. Оскільки йому було незручно повертатися додому, то він спочатку з'являвся зранку на роботу, а потім самовільно покидав місце роботи і їхав додому, а потім взагалі перестав приїжджати. У вчиненому щиро розкаюється, та пояснив, що усвідомив наслідки своєї протиправної поведінки.
Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення, пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.
Частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Згідно статті 56 Кримінального кодексу України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Згідно ч.1-ч.3 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексу України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Перелік об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, визначає уповноважений орган з питань пробації за погодженням з органами місцевого самоврядування. До переліку таких об'єктів можуть бути включені підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, крім приватної. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Відповідно до ч.1 статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані:
додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання;
сумлінно ставитися до праці;
працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.
Згідно ч.3 статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Враховуючи вище викладені норми законодавства, оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, які є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку про про доведеність вини ОСОБА_4 в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного судуУкраїни від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами покарання» (зі змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Правопорушення, передбачене ч.2 статті 389 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, освіта середня, неодружений, працює за договором в ТОВ «Комфортний дім 2000» на посаді будівельника, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 29.01.2025 засуджений вироком Московського районного суду м.Харкова за ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України до 200 (двохсот) годин громадських робіт, за яким покарання не відбув та не відпрацював 180 годин.
Санкцією частини 2 статті 389 Кримінального кодексуУкраїни за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
Прокурор в судовому засіданні за вчинене кримінальне правопорушення просив призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду
Обвинувачений покладався на розсуд суду та просив суворо не карати.
Відповідно до положень статті 59-1 Кримінального кодексу України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім того, суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки:
1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою;
2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Обов'язок використовувати електронний засіб контролю і нагляду встановлюється судом на строк від одного місяця до одного року.
Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років. Пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства, а отже є більш суворим видом покарання та, на думку суду, не є доцільним.
За таких обставин, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції строків, встановлених санкцією ч.2 статті 389 Кримінального кодексу України, з покладенням обов'язків, визначених ч.2 статті 59-1 Кримінального кодексу України.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Крім того, за змістом положень ч.1-2, ч.4 статті 71 Кримінального кодексу України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Статтею 72 Кримінального кодексу України визначено правила складання покарань, згідно якого при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий.
При цьому, як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 12.05.2025 року по справі № 638/7426/24, «положення статті 72 КК України прямо не передбачають можливості переведення покарання у виді громадських робіт в покарання у виді пробаційного нагляду, а також не передбачають можливості їх самостійного виконання… в зв'язку з чим вбачає правильним застосуванням судами закону України про кримінальну відповідальність наявне застосування шляхом використання суміжних еквівалентів, передбачених положеннями статті 72 КК України, через взаємне співвідношення основних покарань у виді громадських робіт та пробаційного нагляду до іншого виду основного покарання, у цьому випадку - до обмеження волі. При цьому колегія суддів бере до уваги, що взаємне співвідношення основних покарань у виді громадських робіт і пробаційного нагляду до різних видів основних покарань згідно з положеннями ст. 72 КК України може давати різні результати таких співвідношень.Зокрема, співвідносячи ці два види основних покарань до іншого покарання у виді обмеження волі, за змістом положень п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, отримуємо еквівалент, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт. Однак, співвідносячи ці два види основних покарань до основного покарання у виді позбавлення волі за змістом положень п.п. «а-1», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, отримуємо, що двом дням пробаційного нагляду відповідають ті ж самі вісім годин громадських робіт, тобто одному дню пробаційного нагляду відповідають чотири години громадських робіт. Враховуючи це, колегія суддів вбачає правильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність того з наявних в законі співвідношень, яке є найбільш сприятливим для інтересів обвинуваченого, засудженого, а саме співвідношення до основного покарання у виді обмеження волі, результатом якого є еквівалент, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт.»
Таким чином, враховуючи наявність у засудженого невідбутого покарання у виді громадських робіт, призначених за вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 в кількості 180 годин, на підставі п.4, 5 статті 72 Кримінального кодексу України, належить до призначеного покарання за даним вироком приєднати невідбуту частину покарання за раніше постановленим вироком, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий з розрахунку: один день обмеження волі відповідає восьми годинам громадських робіт, один день обмеження волі відповідає одному дню пробаційного нагляду, тому, відповідно, 180 годин громадських робіт відповідають 22 дні пробаційного нагляду.
Відповідно до ч.1 статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, потерпілого, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки
На підставі ч.1, ч.4 статті 71, з урахуванням положень п.п. 4, 5 ч.1 статті 72 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 року з розрахунку 180 годин громадських робіт відповідають 22 дні пробаційного нагляду.
Остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 22 дні.
На підставі ч.2 статті 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_7