Справа № 638/10939/24
Провадження № 2-з/638/179/25
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування вартості цього майна, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування вартості цього майна.
27.10.2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 175238763101, одноосібним власником якої є громадянин Туреччини ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що предметом позову у справі № 638/10939/24 є вимоги ОСОБА_1 до громадянина Туреччини ОСОБА_4 та громадянки України ОСОБА_3 про стягнення солідарно у рівних частках вартості належного позивачу на праві власності цінного рухомого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в сумі 2 785 516 грн 92 коп. Передбачаючи для себе вкрай негативні наслідки у випадку виконання можливого судового рішення на користь позивача, ОСОБА_3 для унеможливлення звернення стягнення на належне їй нерухоме майно, прискорено позбулася всіх шести об?єктів нерухомого майна, власником яких вона була до 2024 року. Насьогодні у власності ОСОБА_3 немає нерухомості, на яке може бути звернуто стягнення, що є додатковою ознакою зловживання цивільними правами. Цілком імовірний продаж відповідачем ОСОБА_5 квартири разом з цінним рухомим майном, що в ній знаходиться, як це зробила у жовтні 2021 року друга відповідачка, не тільки ускладнить виконання можливого на користь позивача рішення у справі, але й унеможливить його реальне виконання, оскільки не буде майна, на яке може бути звернуто стягнення. Дані про осіб відповідачів та місце їх постійного проживання за межами України, недобросовісна поведінка відповідачів при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна, внаслідок якого позивач був протиправно позбавлений дороговартісного рухомого майна, яке знаходиться у квартирі, об?єктивно доводять те, що неприняття заходу забезпечення неминуче потягне настання вкрай негативних наслідків для позивача.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану заяву про забезпечення позову.
Дослідивши зазначену заяву та матеріали справи, заслухавши позивача, суд дійшов наступного висновку.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
До видів заходів забезпечення позову, визначених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, відноситься, зокрема, заборона вчиняти певні дії.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, про заборону здійснення реєстраційнимх дій відносно якого він заявляє клопотання, чи майнових наслідків заборони здійснювати такі дії. При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні порушувати право власності.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів внаслідок несумлінних дій відповідача може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про відшкодування вартості належного ОСОБА_1 майна, що знаходиться на думку позивача у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , тобто стягнення грошових коштів в сумі 53880 євро та 10896 доларів США. Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у відповідачів виникне обов'язок щодо сплати позивачу грошових коштів в розмірі, еквівалентному вартості майна, яким неправомірно зоволоділи відповідачі.
Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення заборони відчуження вищевказаної квартири, одноосібним власником якої є один з відповідачів. Заявником зазначено, що підставою забезпечення позову є здійснення цілком імовірного продажу відповідачем ОСОБА_5 квартири разом з цінним рухомим майном, що в ній знаходиться, як це зробила у жовтні 2021 року відповідач ОСОБА_3 , що не тільки ускладнить виконання можливого на користь позивача рішення у справі, але й унеможливить його реальне виконання, оскільки не буде майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 277879967 від 04.10.2021 року).
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Оцінивши доводи позивача, якими ОСОБА_1 обгрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку, що вони не відповідають критеріям розумності та адекватності, а заходи забезпечення позову, які заявник просить суд застосувати, не є співмірними з заявленими позовними вимогами до ОСОБА_4 . Щодо необхідності забезпечити позов, пред'явлений в частині вимог до ОСОБА_3 , то суд не вбачає наявності зв'язку між конкретним заходом у вигляді заборони відчуження квартири, яка не належить ОСОБА_3 на праві власності на теперішній час, і предметом позову, пред'явленим до неї у виді стягнення грошових коштів.
Позивачем не доведено, а судом не встановлена імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Посилання позивача на імовірне здійснення продажу відповідачем ОСОБА_5 квартири разом з цінним рухомим майном, що в ній знаходиться, яке не тільки ускладнить виконання можливого на користь позивача рішення у справі, але й унеможливить його реальне виконання, є лише припущенням, яке не обгрунтовано належним чином.
Також, відсутнє підтвердження обставин, які б свідчили про несумлінну поведінку відповідачів, направлену на знищення, продаж або сховання спірного майна. Для підтвердження реальної загрози утрудненості виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходу забезпечення позову заявник повинен надати докази, які б свідчили про намір відповідачів ухилятися від виконання можливого рішення на користь позивача або намір істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист позивача або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачами від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.
На думку суду, такий захід забезпечення позову як заборона відчуження квартири, не є співмірним з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття такого заходу, та негативними наслідками від застосування такого заходу. Такий захід не забезпечує збалансованості інтересів сторін, у тому числі права сторін на вільне володіння, користування та розпорядження їх майном на власний розсуд.Позивачем не наведено належного обґрунтування того, що обраний ним захід забезпечення позову не є надмірним та забезпечує збалансованість інтересів сторін у разі його застосування, що він спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективним способом захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи відповідність права та законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд констатує, що позивач у своїй заяві про забезпечення позову не довів належним чином як саме виконання рішення щодо його позовних вимог у майбутньому може бути утруднене або невжиття таких заходів забезпечення може унеможливити виконання рішення суду. Також не доведено, що відповідачі здійснюють дії щодо ухилення від можливого виконання рішення суду.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим залишає її без задоволення.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Щепіхіна