Справа № 638/4398/25
Провадження № 2/638/3690/25
29 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання- Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що Акціонерне товариства "Універсал Банк" було запущено новий проект «Мonobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту «Мonobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms.
14.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до банка з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг 14 жовтня 2021 року. Положеннями анкети - заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000.00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Але відповідач станом свої зобов'язання за договором не виконує.
Станом на 28.01.2023 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п. п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.02.2023 став у формі «на вимогу» та на залишок простроченої заборгованості банк нарахував останньому неустойку, передбачену Тарифами.
Пославшись на положення частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України позивач вказав на наявність у нього права достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, загальний розмір заборгованості по якому станом на 20 листопада 2024 року становить 8665,03 грн, що складається із залишку заборгованості за наданим тілом кредиту у вказаному розмірі.
Оскільки позичальник добровільно свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує та продовжує ухилятись від їх виконання і не погашає наявну у нього заборгованість, АТ «Універсал Банк» змушене було звернутись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути зазначену заборгованість та понесені у справі судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, передбаченого статтями 274 279 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Разом з тим, при подачі позову до суду, в позовній заяві, представника позивача просить суд, розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та, просить суд, їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.
Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.
Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).
Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.
Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідно до частини четвертої статті 223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно частини першої статті 280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків:
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Як встановлено матеріалами справи, АТ «Універсал Банк» було запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
14.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету - заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідно п. п. 1 - 3 Анкети - заяви, відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підписанням цього Договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (Згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, що вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, Клієнт беззастережно погоджується із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту шляхом надсилання повідомлення у Мобільний додаток.
Крім того, відповідач в п. 6 Анкети - заяви зазначив, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкрити останньому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися останнім та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Скріпивши вищевказану заяву підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно тарифів та повернути кредит та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Відповідно до п. 5.5 Умов форма надання кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Клієнт повинен здійснювати операції в межах кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг банку відповідно до тарифів (п. 5.6 Умов).
Згідно п. 5.7 Умов банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної картки до її активації за допомогою мобільного додатку та/або контактного центру банку.
Відповідно до п. 5.9 Умов на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Також, процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. Нарахування відсотків здійснюється в останній календарний день звітного місяця.
Клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами (п. 5.11 Умов).
Згідно з тарифами
- пільговий період за карткою - до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі);
- пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних;
- розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості);
- базова відсоткова ставка - 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашений заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості);
- збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості - 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Також п. п. 5.15 - 5.19 п. 5 Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання клієнтом за договором.
У разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних (п. 5.16 Умов).
Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме випустив платіжну картку та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач у свою чергу не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У відповідача наявне прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п. п. 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 січня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».
Згідно зі cт. cт. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позику позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 20 листопада 2024 року становить 8665,03 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 8665,03 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010).
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету - заяву до договору про надання банківських послуг від 27 квітня 2020 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника ОСОБА_2 із світлокопіями його паспорту та РНОКПП, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, він уважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно - правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно- комунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3 - 6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта)може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно - комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Форма та порядок укладання договору відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником Анкети - заяви до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору встановлено, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети - заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 червня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Суд приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проекту monobank, волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно розрахунку за тілом кредиту.
Обов'язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду. Тоді як пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його не виконання, що також убачається із змісту розрахунку в графі «сума погашення за наданим кредитом», не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов'язання та повернення боргу за тілом кредиту.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, суд доходить висновку, що даний позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп, що документально підтверджено відповідним платіжним дорученням.
Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають задоволенню, то відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028 грн 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 264, 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.10.2021 у розмірі 8665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 копійок.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ - 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя В.М. Яковлева